Постанова № 25761211, 28.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2012 р. Справа № 2а-8833/11/1470

м.Миколаїв

10:40

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представників позивача: Кочубея О.В. -дов. від 12.09.2011,

представників відповідача: Федоринського Є.А. -дов. №311/09/10-023 від 24.01.2012,

Кучинської О.Р. - інспектор

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Рубін Компанія", пр. Г.Сталінграду, 4-б,Миколаїв,54025

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 проскасування податкового повідомлення - рішення № 0014250700 від 08.09.2011р., № 0014260700 від 08.09.2011р., в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень №0014250700 від 08.09.2011 та № 0014260700 від 08.09.2011, прийнятих на підставі акту перевірки №1083/07-000/36486839 від 25.08.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Адекс-Пром», ТОВ «Компанія Аякс»та ПП ОСОБА_4; фактичне виконання робіт та поставка товарів з боку зазначених контрагентів дійсно мали місце та були пов'язані з господарською діяльність позивача; податковий кредит сформований позивачем у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.30, 31), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагентів - постачальників товарів (послуг), за угодами, які укладені без реального здійснення господарських операцій, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. Таким чином, винесені відповідачем податкове повідомлення-рішення є цілком правомірними та законним, і підстави для їх скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 28.02.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При прийнятті рішення у справі судом взято до уваги наступне.

В період з 11.08.2011 по 17.08.2011 ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рубін Компанія»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2010 року. За результатами перевірки ДПІ складено акт №1083/07-000/36486839 від 25.08.2011 (а.с.45-67).

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.4 п.7.4; п.п.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року на 20626,0 грн. та суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 21868,0 грн., а також занижено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року на 17409,0 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на результатах перевірок контрагентів позивача ТОВ «Адекс-Пром»та ТОВ «Компанія Аякс». Так, ТОВ «Адекс-Пром»знято з обліку 01.07.2011, свідоцтво платника ПДВ анульоване з 24.03.2011; основним постачальником ТОВ «Адекс-Пром» по ланцюгу постачання у листопаді та грудні 2010 року було ПП «Агропрайд», яке має стан «8»(до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Крім того, ПП «Агропрайд»не має основних засобів для здійснення господарської діяльності, не має найманих працівників, тому операції з поставки товарів в адресу ТОВ «Адекс-Пром»можуть мати ознаки «безтоварних» (а.с.52). Відносно ТОВ «Компанія Аякс»відповідач у акті посилається на акт Кременчуцької ОДПІ від 01.04.2011, яким зроблено висновок про нікчемність вчинених в період з вересня по грудень 2010 року ТОВ «Компанія Аякс»та її контрагентами правочинів, що свідчить про недійсність формування ТОВ «Компанія Аякс»податкового кредиту за операціями з такими контрагентами (а.с.53). Крім того, у акті перевірки міститься посилання на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, які підтверджують реальність здійснення господарської операції мід позивачем та ПП ОСОБА_4 і ТОВ «Компанія Аякс».

На підставі акта перевірки ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0014250700 від 08.09.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 20626,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 5156,5 грн. (а.с.13);

- №0014260700 від 08.09.2011, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28384,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 7096,0 грн. (а.с.15).

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на момент виникнення правовідносин, а також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт/послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У акті перевірки, відповідачем зафіксовано, що господарські відносини позивача з ТОВ «Адекс-Пром», ТОВ «Компанія Аякс»та ПП ОСОБА_4, які мали місце у листопаді та грудні 2010 року, підтверджені належним чином складеними видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату товару, платіжними дорученнями на його оплату, товарно-транспортними накладними на перевезення позивачу товару від ТОВ «Адекс-Пром»автоперевізником ПП ОСОБА_4, який має відповідну ліцензію (а.с.49-52, 87, 106). Вказані документи надані суду під час розгляду справи та були предметом дослідження (а.с.101-105, 111-113, 148-153).

Під час розгляду справи позивачем також надані суду докази подальшого перепродажу придбаного у ТОВ «Адекс-Пром»та ТОВ «Компанія Аякс»бітуму фірмам ПП «Ельсінор», ПП «Маркет», ПП «Транс-Експрес», ТОВ «Компанія Аякс» (а.с.114-147, 154-161).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача податкових накладних на придбання бітуму, на підставі яких ним сформований податковий кредит у листопаді та грудні 2010 року, а саме: видані ТОВ «Адекс-Пром»податкові накладні №1665 від 15.11.2010, №2067 від 28.12.2010; видана ТОВ «Компанія Аякс» податкова накладні №150 від 07.12.2010; видані ПП ОСОБА_4 податкові накладні №№55,56 від 02.11.2010, №57 від 05.11.2010, №58 від 24.11.2010, №61 від 09.12.2010, №62 від 17.12.2010, 63 від 20.12.2010, №64 від 24.12.2010.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки на момент видачі ТОВ «Адекс-Пром», ТОВ «Компанія Аякс»та ПП ОСОБА_4 податкових накладних, вказані фірми перебували на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних. Свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Адекс-Пром»анульоване значно пізніше - 24.03.2011.

На підставі отриманих податкових накладних, позивачем сформовано податковий кредит у відповідний податковий період. Під час розгляду справи відповідач підтвердив, що ТОВ «Адекс-Пром», ТОВ «Компанія Аякс»та ПП ОСОБА_4 поставили собі на податкові зобов'язання суми податку на додану вартість отримані від позивача за вищевказаними господарськими операціями.

Таким чином, за наявності у позивача податкових накладних та фактично виконаної господарської операції у позивача виникло право на податковий кредит з подальшим бюджетним відшкодуванням.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна на поставку даного виду товарів є єдиним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, та для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

У примітці до типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(надалі -Наказ №488/346), зазначено, що в тих випадках, коли в у розділі ТТН «Відомості про вантаж» немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід'ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік. Тобто, посилання податкової на ведення обліку на підставі товарно-транспортної накладної є свідомим перекручуванням змісту нормативного акту.

Що стосується посилання відповідача на можливу «безтоварність»операції з поставки товарів від ТОВ «Адекс-Пром», через відсутність основних засобів та найманих працівників у контрагентів останнього, по ланцюгу постачання, слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, які стали підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.71, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Закон №168/97-ВР не ставить таке право платника у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, які навіть не є контрагентами позивача. Положення п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товару (послуг) її постачальникам.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0014250700 від 08.09.2011 та № 0014260700 від 08.09.2011.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати, винесені ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, податкові повідомлення-рішення №0014250700 від 08.09.2011 та №0014260700 від 08.09.2011 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Рубін Компанія» (пр.Героїв Сталінграду, 4-б, м.Миколаїв, 54025) понесені ним судові витрати у сумі 28,23 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 05 березня 2012 року.