Постанова № 25761038, 13.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/2599/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Гришиної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.

СДПІ ПВП у м.Луганську ДПС проведено перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 87/08-3/05763797 від 12.03.2012 р. про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 р. № 0002358013.

За результатами перевірки виявлено порушення:

- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР, п. 200.1 п. 200.3 ст. 200 ПК України завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 121 504 грн., в.т. по періодах: за жовтень 2010 р. на 1150 грн.; за лютий 2011 р. на 8827 грн.; за березень 2011 р. на 750 грн.; за квітень 2011 р. на 375 грн.; за травень 2011р. на 91727 грн.; за червень 2011 р. на 15917 грн.; за липень 2011 р. на 1400 грн.; за серпень 2011 р. на 1358 грн.

Акт СДПІ ПВП у м.Луганську від 12.03.2012 р. № 87/08-3/05763797 підписаний позивачем з зауваженнями № 001/174 від 16.03.2012 р.

Вважають, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 0002358013 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Підставою для такого рішення СДПІ послужило переконання, що у позивача були відсутні підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, на вартість товарно-матеріальних цінностей, отримання яких на думку СДПІ не підтверджене від наступних контрагентів: ТОВ «Луганськ-Інструмент», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «Транс Агенство Сервіс», ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Фінансовий Альянс», ТОВ «Інструменти нових технологій».

Як зазначено в акті перевірки, у підприємств постачальників відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Зазначає, що позивач перед тим як укладав угоди з переліченими контрагентами, перевіряв дані Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднені дані щодо анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість.

Позивач уклав угоди з контрагентами постачальниками, додержуючись письмової форми, шляхом підписання повноважними представниками сторін договорів на поставку продукції, яка здійснювалась на підставі рахунків-фактури та видаткової накладної.

Також зазначає, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність отримання товарів від контрагентів та використання їх у виробництві були надані під час проведення перевірки, про що свідчить Додаток 4 до акту перевірки.

Просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 0002358013, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 121 504 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в заперечення на адміністративний позов пояснив, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт від 12.03.12 №87/08-3/05763797 та встановлено порушення ПАТ «Луганськтепловоз» вимог діючого законодавства України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.03.12 №0002358013 винесено на підставі порушення ПАТ «Луганськтепловоз» п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ПАТ «Луганськтепловоз» завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121 504,00 грн., у т. ч. по періодах: жовтень 2010 року - 1 150,00 грн.; лютий 2011 року - 8 827,00 грн.; березень 2011 року - 750,00 грн.; квітень 2011 року - 375,00 грн.;травень 2011 року - 91 727,00 грн.; червень 2011 року - 15 917,00 грн.; липень 2011 року - 1 400,00 грн.; серпень 2011 року - 1 358,00 грн.

У перевіряємому періоді ПАТ «Луганськтепловоз» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Луганськ-Інструмент». Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було отримано податкову інформацію стосовно підприємств - контрагентів (акт Алчевської ОДПІ в Луганській області від 02.12.2011 № 2005/236-37288477, довідка ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську), відповідно до якої, у підприємств відсутня необхідна матеріальна база для здійснення підприємницької діяльності, надання послуг, що вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Оскільки підприємствами - контрагентами не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, податковими органами було зроблено висновок, що товар не придбавався та не виготовлявся, а формування податкового зобов'язання здійснювалось для мінімізації третіми особами суми сплати до бюджету.

В задоволенні позовних вимог ПАТ „Луганськтепловоз" просить відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для проведення планової виїзної перевірки позивача є отримання податкової інформації стосовно підприємств - контрагентів, а саме : акт Алчевської ОДПІ в Луганській області від 02.12.2011 № 2005/236-37288477, довідка ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, відповідно до якої, у підприємств відсутня необхідна матеріальна база для здійснення підприємницької діяльності, надання послуг, що вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Оскільки підприємствами - контрагентами не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, податковими органами було зроблено висновок, що товар не придбавався та не виготовлявся, а формування податкового зобов'язання здійснювалось для мінімізації третіми особами суми сплати до бюджету.

Тому відповідачем в період з 23.01.2011 р. по 02.03.2011 р. співробітниками СДПІ ВПП у м.Луганську було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт від 12.03.12 №87/08-3/05763797 та встановлено порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ПАТ «Луганськтепловоз» завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121 504,00 грн., у т. ч. по періодах: жовтень 2010 року - 1 150,00 грн.; лютий 2011 року - 8 827,00 грн.; березень 2011 року - 750,00 грн.; квітень 2011 року - 375,00 грн.;травень 2011 року - 91 727,00 грн.; червень 2011 року - 15 917,00 грн.; липень 2011 року - 1 400,00 грн.; серпень 2011 року - 1 358,00 грн. ( т. 1 а.с.12-237).

У зв'язку з непогодженням з висновками викладеними у акті перевірки, позивачем було подані на адресу відповідача заперечення, проте відповідачем заперечення до акту були залишені без задоволення.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Також встановлено, що на підставі виявлених порушень, відповідачем винесено повідомлення-рішення від 20.03.12 №0002358013 та завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121 504,00 грн., у т. ч. по періодах: жовтень 2010 року - 1 150,00 грн.; лютий 2011 року - 8 827,00 грн.; березень 2011 року - 750,00 грн.; квітень 2011 року - 375,00 грн.;травень 2011 року - 91 727,00 грн.; червень 2011 року - 15 917,00 грн.; липень 2011 року - 1 400,00 грн.; серпень 2011 року - 1 358,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність винесення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкового повідомлення-рішення від 20.03.12 №0002358013, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

П. 198.1ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого

вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але

не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах

господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, визначена у податкових деклараціях ПАТ "Луганськтепловоз" сформована позивачем у деклараціях за період жовтень 2011 р., лютий-серпень 2012р. як від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що раніше встановлено судом.

Суд вважає за необхідне відмітити, що достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по зазначеним деклараціям, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період жовтень 2011 р., лютий-серпень 2012р. перевірено СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську під час проведення планової виїзної перевірки ПАТ "Луганськтепловоз", результати якої відображено у акті від 12.03.2012 р. № 87/08-3/05763797.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Аналогічне відображення змісту цієї норми міститься в ст. 200 ПК України.

Таким чином, для вирішення питання щодо правильності розрахунку від'ємного значення суми податку на додану вартість необхідно дослідити як правильність формування податкового кредиту платника, так і правильність визначення його податкових зобов'язань за певний податковий період.

З вищезазначеного вбачається, що розрахунок від'ємного значення безпосередньо взаємопов'язаний з віднесенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із наведеного вбачається, що податковий кредит формується за фактом здійснення господарських операцій, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на їх проведення.

Також встановлено, що позивачем як і під час проведення перевірки так і під час розгляду справи надано всю первинну документацію та підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Луганськ-Інструмент» за перевіряємий період, що також підтверджується Додатком 4 до акту перевірки.

Вказаний факт представником відповідача не заперечувався.

Долучені до справи копії первинних документів були звірені з їх оригіналами перед їх долученням.

На підтвердження обставин щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Луганськ-Інструмент», викладених в акті перевірки від 12.03.12 №87/08-3/05763797, представником відповідача надано суду акту Алчевської ОДПІ в Луганській області від 02.12.2011 № 2005/236-37288477, довідки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, відповідно до яких зроблені висновки, що у підприємств відсутня необхідна матеріальна база для здійснення підприємницької діяльності, надання послуг, що вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

При цьому, судом встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 у справі № 2а/1270/2380/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012, визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську щодо висновків, викладених в акті позапланової невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Інструмент"від 26.01.2012 року №294/23/33472858 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Гермесімпекс".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 у справі № 2а/1270/1874/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, визнано протиправними та скасувано накази № 41 від 12.01.2012 року, № 63 від 18.01.2012 року та № 184 від 13.02.2012 року Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганської області про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС"(код ЄДРПОУ 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року; визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганської області щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС"з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено Акт № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року та за період з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року, за результатами якої складено Акт № 345/236-36713483 від 14.02.2012 року; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію у Луганській області утриматись від вчинення певних дій, а саме: утриматись від використання Акту № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року позапланової невиїзної документальної перевірки "Про результати позапланової документальної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС"(код ЄДРПОУ 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року"та Акту № 345/236-36713483 від 14.02.2012 року позапланової невиїзної документальної перевірки "Про результати позапланової документальної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС"(код ЄДРПОУ 36713483) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.10.2011 року"; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію у Луганської області вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА"інформацію про результати перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС"(код ЄДРПОУ 36713483) оформлених Актами № 345/236-36713483 від 14.02.2012 року та № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року, і поновити в ній дані, що містяться у наданих товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС"податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.10.2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а/1270/743/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 02.12.2011 №2005/236/37288477 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан", код за ЄДРПОУ 37288477, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011", протиправними; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА"відомості щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан"податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 196 575 292 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 182 241 875 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Щодо застосованих податковим органом норм цивільного законодавства, то системний їх аналіз свідчить про наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами:

Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом. Під порушенням публічного порядку розуміється пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, але у даній справі порушення публічного порядку укладенням та виконанням договорів купівлі-продажу шляхом незаконного заволодіння майна держави не було.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді стягнення отриманого за правочином в дохід держави.

Правові наслідки нікчемного правочину статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачені. Такі санкції встановлені лише статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно приписів ст. 216 Цивільного Кодексу України оскільки дійсність чи недійсність нікчемного правочину визначається безпосередньо законом і не залежить від волі сторін, то наслідки його недійсності визначаються безпосередньо законом. При цьому правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Проте, суд з власної ініціативи, керуючись власними переконаннями і матеріалами справи, має право визначати, які саме наслідки недійсності нікчемного правочину будуть застосуватися у кожному окремому випадку. При цьому пропозиції або бажання сторін не мають правового значення.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами.

Також правочини між вказаними особами не визнавався недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність зазначених правочинів, а позивачем надано достатній об'єм документів, на підтвердження виконання умов договорів.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується податку на додану вартість, контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Такий висновок відповідає вимогам п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 0002358013, винесене СДПІ ПВП у м.Луганську ДПС, яким ПАТ «Луганськтепловоз» завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 121 504 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.03.2012 р. № 0002358013, винесене СДПІ ПВП у м.Луганську ДПС, яким ПАТ «Луганськтепловоз» завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього на суму 121 504 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» судові витрати у вигляді сплати судового збору розмірі 2178 (дві тисячі ста сімдесяти восьми) грн. 19 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 20 серпня 2012 року.

СуддяЄ.О. Кисельова