Постанова № 25760771, 21.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року 2а-3563/12/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.А.

представника позивача -Кізік А.М.,

представника відповідача - Борискевича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмежною відповідальнісю "Обухів Регіон Сервіс"

до Державної податкової інпекції в Обухівскому районі Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Обухів Регіон Сервіс»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 03.02.2012 №000222301/150, від 28.05.2012 № 0008342301/1463, від 19.06.2012 № 0008342301/1597.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Росма Сі», ТОВ «Астана К», ТОВ «Аско Максимум Плюс», ТОВ « Монтарія». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс», ТОВ «Росма Сі», ТОВ «Астана К», ТОВ «Аско Максимум Плюс» та ТОВ «Монтарія»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Таким чином, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагенту у складі ціни товарів, які поставлені ТОВ «Обухів Регіон Сервіс», що, у свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер -товар поставлений контрагентами та оплачений позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, з мотивів зазначених у письмових запереченнях, та зазначив що договори, укладені між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс», ТОВ «Росма Сі», ТОВ «Астана К», ТОВ «Аско Максимум Плюс»та ТОВ «Монтарія»» є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, а ТОВ «Росма Сі», ТОВ «Астана К», ТОВ «Аско Максимум Плюс», ТОВ «Монтарія»» здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважає податкові повідомлення - рішення правомірними.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ Обухів Регіон Сервіс»є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 29.11.2010 (а.с.16).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: інші види оптової торгівлі; виробництво дерев'яної тари, лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; оброблення неметалевих відходів та брухту; оптова торгівля деревиною; оптова торгівля відходами та брухтом (а.с.16).

21 березня 2011 року між позивачем та TOB «Росма Сі»був укладений Договір № 3/2-2011, відповідно до умов якого TOB «Росма Сі» взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Обухів Регіон Сервіс» товар -дерев'яні піддони (а.с.109-111).

На підтвердження факту поставки товарів за вказаним договором позивач надав податкові та накладні від 01.04.2011 № 0401001, від 06.04.2011 № 0406002, від 20.04.2011 № 0420001, від 22.04.2011 № 0422001, від 26.04.2011 № 0426003, від 27.04.2011 № 0427001 (а.с.85-90) та видаткові накладні від 01.04.2011 № 0401001, від 06.04.2011 № 0406002, від 20.04.2011 № 0420001, від 22.04.2011 № 0422001, від 26.04.2011 № 0426003, від 27.04.2011 № 0427001 (а.с. 124-129).

За результатами здійснення відповідних господарських операцій, позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Росма Сі»в розмірі 36333,33 грн.

Позивачем на вимогу суду не надано копії платіжних доручень, що підтверджують оплату товарів відповідно до Договору № 3/2-2011, укладеного між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»та ТОВ «Росма Сі».

04 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Астана К»був укладений Договір № 9/5, відповідно до умов якого TOB «Астана К» взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Обухів Регіон Сервіс» товар -дерев'яні піддони (а.с.112-115).

На підтвердження факту поставки товарів за вказаним договором позивач надав податкові накладні від 18.05.2011 № 182, від 19.05.2011 № 183, від 20.05.2011 № 184, від 24.05.2011 № 186, від 25.05.2011 № 187 (а.с.97-101) та видаткові накладні від 18.05.2011 № 182, від 19.05.2011 № 183, від 20.05.2011 № 184, від 24.05.2011 № 186, від 25.05.2011 № 187 (а.с. 130-134).

Позивач здійснив оплату товарів за даним Договором у розмірі 196 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.05.2012 № 194, від 25.05.2012 № 195, від 27.05.2012 № 203, від 31.05.2012 № 220 (а.с.183-186).

За результатами здійснення відповідних господарських операцій, позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Астана К»в розмірі 32666,67 грн.

26 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Аско Максимум Плюс»був укладений Договір № 5/4, відповідно до умов якого ТОВ «Аско Максимум Плюс»взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Обухів Регіон Сервіс» товар -дерев'яні піддони (а.с.116-119).

На підтвердження факту поставки товарів за вказаним договором позивач надав податкові накладні від 04.05.2011 № 0504005, від 06.05.2011 № 0506002, від 12.05.2011 № 0512007, від 13.05.2011 № 0513004, від 16.05.2011 № 0516006 від 17.05.2011 № 0517004 (а.с.91-96) та видаткові накладні від 04.05.2011 № 0504005, від 06.05.2011 № 0506002, від 12.05.2011 № 0512007, від 13.05.2011 № 0513004, від 16.05.2011 № 0516006 від 17.05.2011 № 0517004 (а.с.135-140).

Позивач здійснив оплату товарів за даним Договором у розмірі 293 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.05.2012 № 130, від 12.05.2012 № 138, від 16.05.2012 № 147, від 19.05.2012 № 168, від 20.05.2011 № 178, від 25.05.2012 № 192 (а.с.173-178).

За результатами здійснення відповідних господарських операцій, позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Аско Максимум Плюс»в розмірі 48833,33 грн.

01 червня 2011 року між позивачем та ТОВ «Монтарія»був укладений Договір № 12/6, відповідно до умов якого ТОВ «Монтарія»взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Обухів Регіон Сервіс» товар -дерев'яні піддони (а.с.120-123).

На підтвердження факту поставки товарів за вказаним договором позивач надав податкові накладні від 01.06.2011 № 598, від 02.06.2011 № 600, від 03.06.2011 № 602, від 03.06.2011 № 116, від 10.06.2011 № 118 від 16.06.2011 № 120 від 20.06.2011 № 122 (а.с.102-108) та видаткові накладні від 01.06.2011 № 598, від 02.06.2011 № 600, від 03.06.2011 № 602, від 03.06.2011 № 116, від 10.06.2011 № 118 від 16.06.2011 № 120 від 20.06.2011 № 122 (а.с.141-147).

Позивачем на вимогу суду надано копії платіжних доручень від 10.06.2011 № 273, від 15.06.2011 № 291, від 16.06.2011 № 304, від 20.06.2011 № 323, що підтверджують оплату товарів відповідно до Договору № 12/6, укладеного між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»та ТОВ «Монтарія»на суму 182 000,00 грн. (а.с.179-182).

За результатами здійснення відповідних господарських операцій, позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Монтарія»в розмірі 53666,66 грн.

За здійсненими господарськими операціями позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Росма Сі», ТОВ «Астана К», ТОВ «Аско Максимум Плюс», ТОВ «Монтарія»на загальну суму 171 500,00 грн.

17 січня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Неттелко Євротрейд»(ТОВ «Аско Максимум Плюс»), ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», ТОВ «Росма Сі»за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року (Акт від 17.01.2012 № 64/231/37361394 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»при придбанні товарів (послуг);

пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу внаслідок чого занижено податок на додану вартість у січні 2011 року на суму 171500,00 грн.;

пункту 1.2. статті 1, пункту 2.1., пункту 2.4, пункту 2.15, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»згідно яких, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений цим Законом.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що договори на поставку товарів, укладені між позивачем і ТОВ «Росма Сі», ТОВ «Астана К», ТОВ «Аско Максимум Плюс», ТОВ «Монтарія»» є нікчемним і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання товарів, фактично ніякі товари контрагентом не поставлялись, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами ДПІ в Обухівському районі Київської області взято до уваги Акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 22.07.2011 року № 910/23-3-37142425 «Про результати виїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Росма Сі»за весь період ведення фінансово-господарської діяльності». У ході перевірки посадові особи ДПІ у Печерському районі м. Києва встановили, що у ТОВ «Росма Сі»відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено, що у ТОВ «Росма Сі»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспортні засоби та торгівельне обладнання, сировина, а також матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

На підставі вищезазначеного, працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшли висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Росма Сі»та його контрагентами, оскільки господарські операції між підприємствами не були спрямовані на настання правових наслідків.

Відповідно, посадові особи ДПІ у Обухівському районі м. Києва дійшли висновку, що у квітні 2011 року ТОВ «Росма Сі»не здійснювало поставку товарів позивачу, а отже, договір щодо поставки товару між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»та ТОВ «Росма Сі»є нікчемним.

Таким чином, в результаті здійснених з ТОВ «Росма Сі»операцій ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»було завищено податковий кредит у квітні 2011 року в сумі 36333,33 грн.

Державною податковою інспекцією в Обухівському районі було отримано Акт податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 02.08.2001 року № 162/23-04/37270449 «Про результати виїзної документальної перерві рик з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість ТОВ «Астана К»за весь період ведення фінансово-господарської діяльності». В Акті зазначено, що перевірка проводилась з використанням документів та податкової інформації отриманої від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами проведених ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва заходів встановлено, що засновником та директором ТОВ «Астана К»є громадянка ОСОБА_5, яка будучи опитаною пояснила, що вона не має будь-якого відношення до діяльності підприємства, ніяких документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Астана К»не підписувала, договорів не укладала, печаткою товариства ніколи не користувалась і в неї вона не знаходиться (а.с.170-172).

Перевіркою встановлено, що за юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходиться, про що складено Акт від 06.06.2011 року № 1132/23-08. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Астана К»згідно бази даних ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складає -1 особа. Також встановлено, що у ТОВ «Астана К»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На підставі вищезазначеного, працівники ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшли висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Астана К»та його контрагентами, оскільки господарські операції між підприємствами не були спрямовані на настання правових наслідків.

Відповідно, посадові особи ДПІ у Обухівському районі м. Києва дійшли висновку, що у травні 2011 року ТОВ «Астана К»не здійснювало поставку товарів позивачу, а отже, договір щодо поставки товару між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»та ТОВ «Астана К»є нікчемним.

Таким чином, в результаті здійснених з ТОВ «Астана К»операцій ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»було завищено податковий кредит у травні 2011 року в сумі 32666,67 грн.

Згідно із Актом Державної податкової служби у Печерському районі м. Києва від 05.07.2011 року № 814/23-7/37242338 «Про результати виїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість ТОВ «Аско максимум плюс»за весь період ведення фінансово-господарської діяльності», посадовими особами Державної податкової служби у Печерському районі м. Києва, було встановлено, що посадові особи ТОВ «Аско максимум плюс»відсутні за місцезнаходженням підприємства. Про що складено Акт від 30.06.2011 року № 4485/23-7/37242338 «Про відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням».

При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Аско Максимум Плюс»на момент проведення перевірки за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 встановлено, що ТОВ «Аско Максимум Плюс»подавалась декларація № 262664 від 01.06.2011, проте визнана недійсною, декларація за травень 2011 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва не подавалась.

Відповідно до поданих ТОВ «Аско Максимум Плюс»до ДПІ у Печерському районі м. Києва Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

На підставі вищезазначеного, працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшли висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Аско Максимум Плюс»та його контрагентами, оскільки господарські операції між підприємствами не були спрямовані на настання правових наслідків.

Відповідно, посадові особи ДПІ у Обухівському районі м. Києва дійшли висновку, що у травні 2011 року ТОВ «Аско Максимум Плюс»не здійснювало поставку товарів позивачу, а отже, договір щодо поставки товару між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»та ТОВ «Астана К»є нікчемним.

Таким чином, в результаті здійснених з ТОВ «Аско максимум плюс» операцій ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»було завищено податковий кредит у травні 2011 року в сумі 48833,33 грн.

Відповідно до Акту Державної податкової служби у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 року № 1986/23-04/37270391 «Про результати виїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Монтарія»за весь період ведення фінансово-господарської діяльності», посадовими особами Державної податкової служби у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що стан платника податків ТОВ «Монтарія»- 10 «запит на встановлення місцезнаходження», загальна чисельність працюючих на ТОВ «Монтарія»складає -1 особа. Згідно із аналізу даних податкової звітності встановлено відсутність у ТОВ «Монтарія»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

За результатами проведених ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва заходів встановлено, що засновником ТОВ «Монтарія»є громадянин ОСОБА_6, який будучи опитаним пояснив, що він не має будь-якого відношення до діяльності підприємства, ніяких документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Монтарія»не підписував, договорів не укладав, печаткою товариства ніколи не користувався і в нього вона не знаходиться.

На підставі вищезазначеного, працівники ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшли висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Монтарія»та його контрагентами, оскільки господарські операції між підприємствами не були спрямовані на настання правових наслідків.

Відповідно, посадові особи ДПІ у Обухівському районі м. Києва дійшли висновку, що у травні 2011 року ТОВ «Монтарія»не здійснювало поставку товарів позивачу, а отже, договір щодо поставки товару між ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»та ТОВ «Астана К»є нікчемним.

Таким чином, в результаті здійснених з ТОВ «Монтарія»операцій ТОВ «Обухів Регіон Сервіс»було завищено податковий кредит у квітні 2011 року в сумі 53666,66 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року №0000222301/150, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 171501,00 грн., з яких: 171500,00 грн. -за основним платежем, 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до вищестоящих органів зі скаргою на податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 03.02.12 № 0000222301/150. Рішенням Державної податкової служби у Київській області від 25.04.2012 № 813/10/10-206/147-423 частково скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 03.02.12 № 0000222301/150 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1,00 грн., а скаргу платника податку задоволено у відповідній частині. Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до Державної податкової інспекції України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 03.02.12 № 0000222301/150. Рішенням Державної податкової служби України від 11.06.2012 № 9733/6/10/2115 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та скасоване рішення Державної податкової служби у Київській області від 25.04.2012 № 813/10/10-206/147-423, прийняте за розглядом скарги, в частині скасування штрафної санкції, а скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Законом встановлено, що лише визначена особа, яка наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, може укладати договори з іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, оскільки директор ТОВ «Астана К» ОСОБА_5 та засновник ТОВ «Монтарія»ОСОБА_6 документи не підписували, право підпису нікому не передавали, що підтверджується їх показами, суд вважає правочини, вчинені між позивачем та ТОВ «Астана К», ТОВ «Монтарія», нікчемними у силу закону.

Крім цього, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.14 статті 200 Податкового Кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктом оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 201.15 статті 200 Податкового Кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку-продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару.

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по поставці товарів ТОВ «Астана К»та ТОВ «Монтарія», позивач посилався на наявність податкових накладних від 18.05.2011 № 182, від 19.05.2011 № 183, від 20.05.2011 № 184, від 24.05.2011 № 186, від 25.05.2011 № 187, які були оформлені на виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Астана К», та податкових накладних від 01.06.2011 № 598, від 02.06.2011 № 600, від 03.06.2011 № 602, від 03.06.2011 № 116, від 10.06.2011 № 118 від 16.06.2011 № 120 від 20.06.2011 № 122, які були оформлені на виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Монтарія».

Проте, суд зазначає, що податкові накладні, які позивач надав на підтвердження товарності поставок матеріалів за вчиненим договором підписані невідомими особами від імені директорів ТОВ «Астана К»та ТОВ «Монтарія».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по поставці товарів ТОВ «Росма Сі»та ТОВ «Аско Максмум Плюс», позивач посилався на наявність податкових накладних від 01.04.2011 № 0401001, від 06.04.2011 № 0406002, від 20.04.2011 № 0420001, від 22.04.2011 № 0422001, від 26.04.2011 № 0426003, від 27.04.2011 № 0427001, які були оформлені на виконання договору № 3/2-2011, укладеного 21.03.2011 між позивачем та TOB «Росма Сі», та податкових накладних від 04.05.2011 № 0504005, від 06.05.2011 № 0506002, від 12.05.2011 № 0512007, від 13.05.2011 № 0513004, від 16.05.2011 № 0516006 від 17.05.2011 № 0517004, які були оформлені на виконання договору № 5/4, укладеного 26.04.2011 між позивачем та ТОВ «Аско Максимум Плюс».

Однак, на переконання суду, наявність у замовника (покупця) належно оформлених документів, які відповідно до статті 198 Податкового Кодексу України, є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, укладеного між продавцем (постачальником) та покупцем (замовнику) договору, платіжних доручень про оплату товару, податкових та видаткових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що сплачені у складі ціни придбаного товару, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі операції.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що акти прийому-передачі товарів по вказаним договорам не складалися, а товар поставлявся транспортними засобами контрагентів позивача.

На вимогу суду надати первинні документи, які б підтверджували факт прийому-передачі товару, докази перерахунку товару, переміщення його по складським приміщенням, товаро-транспортні накладні чи інші докази, які підтверджують поставку товарів, представником позивача не надано належних жодних документів, що підтверджують фактичне транспортування товарів, відвантаження та зберігання товарів, комплектність товару (товаротранспортних накладних, актів прийому передачі товару тощо).

Судом при дослідженні обставин реальності здійснення господарських операцій позивача та його контрагента взято до уваги той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди, виробниче та торгівельне обладнання, транспортні засоби, складські приміщення, матеріали, без яких фактичне виконання поставки товарів та здійснення фінансово-господарської діяльності неможливе.

Всі перелічені вище обставини підтверджують безтоварність здійснених господарських операцій.

За таких обставин, враховуючи, що відносини між сторонами носили безтоварний характер, а головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 серпня 2012 р.