Постанова № 25760593, 16.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2012 р. Справа № 2а-164/12/1470

м.Миколаїв

11:40

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представника позивача: Чамари Л.В. -дов. №09/05 від 20.01.2012,

представника відповідача: Моторного О.С. - дов. №2068/9110-021 від 28.11.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДП "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23,Миколаїв,54000

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54000

проскасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2011р. № 0000890037, в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000890037 від 03.11.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами ТОВ «Фабула-Н» та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»; фактичне отримання товарів від ТОВ «Фабула-Н»та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл», а також подальше їх використання у господарській діяльності порту підтверджено первинними документами, даними бухгалтерського та податкового обліку, тому податковий кредит сформований позивачем у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.142-150), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагентів-постачальників ТОВ «Фабула-Н»та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»за угодами, які є нікчемними, укладеними без реального здійснення господарських операцій, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. За змістом Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту включення ПДВ до податкового кредиту. Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 26.04.2011 є цілком правомірними та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 16.02.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

В період з 30.09.2011 по 13.10.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (надалі - СДПІ), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»з питань визначення дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Фабула-Н», ТОВ «ВКФ Транс-Оіл», ТОВ «Глицинія» та ТОВ «Технотопік-Юг»за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 та з 01.07.2011 по 22.08.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №955/37/01125608 від 20.10.2011 (а.с.17-37).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних правовідносин, та зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами ТОВ «Фабула-Н»та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»в силу приписів ст.203, п.п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого позивачем у період з липня по жовтень 2008, травні та липні 2009 занижено податок на додану вартість на загальну суму 3931,0 грн.

В якості підстави для таких висновків податкова посилається на порушення кримінальної справи відносно гр.ОСОБА_3, яка з метою прикриття незаконної діяльності пов'язаної з із ухиленням від сплати податків, організувала реєстрацію та придбання фірм ТОВ «Фабула-Н», ТОВ «ВКФ Транс-Оіл», ТОВ «Глицинія»та ТОВ «Технотопік-Юг», а також висновки почеркознавчих експертиз, згідно яких підписи на бухгалтерських та податкових документах від імені директорів фірм ТОВ «Фабула-Н»та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»зроблені іншими особами.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000890037 від 03.11.2011, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3930,0 грн. та штрафні санкції у сумі 980,0 грн. (а.с.78).

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В обґрунтування свого висновку про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту 4859,19 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та 1611,9 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Фабула-Н», відповідач посилається фактично на наявність «безтоварних»операцій та несплату контрагентами позивача до бюджету сум ПДВ за вказаними операціями.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та ТОВ «Фабула-Н»сантехнічної арматури та матеріалів дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які були предметом дослідження під час перевірки, а саме: видатковими та податковими накладними; платіжними дорученнями на оплату товару; документами, що підтверджують приховування придбаного товару, зокрема прибутковими ордерами та інвентаризаційними описами (а.с.80-140), а також доказами використання товару при здійсненні господарської діяльності, що підтверджується актами на списання ТМЦ на виробничі потреби (а.с.159-259). Крім того, придбання вказаних товарів повністю узгоджується з напрямами господарської діяльності позивача.

Будь-яких доказів, які б спростовували викладені факти, відповідачем суду не надано.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача податкових накладних на придбання товару, виписаних ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та ТОВ «Фабула-Н». Грошові кошти за виконані роботи сплачені позивачем контрагентам в повному обсязі., що також підтверджено актом перевірки.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто суб'єктом господарювання, який не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення сторін при розгляді справи, на момент видачі ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та ТОВ «Фабула-Н»податкових накладних, останні перебували на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мали право на видачу податкових накладних.

Крім того, відповідачем у акті перевірки та під час розгляду справи не заперечується той факт, що контрагенти позивача - ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та ТОВ «Фабула-Н»віднесли суми ПДВ у розмірі, відповідно, 4859,19 грн. та 1611,9 грн. до складу податкових зобов'язань, тобто розбіжності за даними Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відсутні (а.с.31). Доказів несплати ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та ТОВ «Фабула-Н» вказаних сум до державного бюджету відповідачем також не надано.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту того податкового періоду, коли ним були отримані податкові накладні.

При цьому слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників. Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відносно посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл» і ТОВ «Фабула-Н» слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до усних правочинів, які укладались між позивачем та підприємствами ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»та ТОВ «Фабула-Н».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано, оскільки укладені позивачем правочини з придбання арматури та матеріалів для виконання сантехнічних робіт за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, листом №742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»Вищий адміністративний суд України зазначив, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.

Таким чином, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Таким чином, СДПІ протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВКФ Транс-Оіл»і ТОВ «Фабула-Н».

Судом також взято до уваги, що на момент складання акту перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, вироку по кримінальній справі, на яку міститься посилання у акті, не було винесено; експертним висновкам не надано статусу доказів у кримінальній справі, тобто посилання у акті перевірки на недостовірність відомостей, що містяться у видаткових та податкових накладних є припущенням, яке не підтверджено належними доказами.

Тим більше, що перевірка під час укладання правочину, прийняття товару за видатковими накладними та при отриманні податкових накладних достовірності підписів на них посадових або уповноважених осіб контрагентів не віднесено до прав, обов'язків чи компетенції позивача.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000890037 від 03.11.2011 в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3930,0 грн.

Що стосується нарахування відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0000890037 від 03.11.2011 штрафних санкції у сумі 980,0 грн., то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимогами пункту 109.2 ст.109 Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

За вказаних обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000890037 від 03.11.2011 є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11,71, 86, 94,.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, податкове повідомлення-рішення №0000890037 від 03.11.2011.

3. Відшкодувати Державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт» (вул.Заводська, 23, м.Миколаїв,54002) понесені ним судові витрати у сумі 43,64 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 21 лютого 2012 року.