Постанова № 25760391, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 р. (12:00) Справа №2а-1793/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Мальцевої Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк"

до Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про скасування рішення, про спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" звернулось до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", в якому просить:

- скасувати рішення Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" від 07.12.2011р. про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 27.09.2011 р. за реєстровим номером 4592;

- зобов'язати Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 27.09.2011 р. за реєстровим номером 4592.

Позовні вимоги ґрунтуються на Цивільному кодексі України, Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та на Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5, та мотивовані тим, що відповідач незаконного відмовив у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем, оскільки в супереч вимог діючого законодавства Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" повторно зареєструвало вказану квартиру за ОСОБА_2 на підставі дублікату від 13.07.2010 р. реєстровий номер нотаріусу 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1525, що й стало підставою для відмови в реєстрації права власності за позивачем.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач неодноразово явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неявки суд не повідомив, письмових заперечень на позов суду не надав.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про поважність причин неявки суд не повідомила, письмових пояснень стосовно предмету позову суду не надала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою, яка направлена рекомендованою кореспонденцією, але конверт повернувся з відміткою поштової служби «за зазначеною адресою не проживає», в зв'язку з чим третя особа була повідомлення через ЗМІ.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акта про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, затвердженого Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР К 30 серпня 2011р року, посвідчено, що Публічному акціонерному товариству «Ересте банк» належить на праві власності майно, що складається з: квартири № 1, вартістю 295533,00 грн., загальною площею 30,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, складається з житлової кімнати житловою площею17,7 кв.м., кухні, туалету, коридору, балкону, право власності на яку зареєстроване Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» в книзі № Д-458, номер запису 1483 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17855342 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.04.2007 року за реєстровим № 1525 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу, оскільки майно не реалізоване /торги не відбулися і стягував, Публічне акціонерне товариство «Ересте банк», виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.04.2007 року за реєстровим № 1525 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу, зареєстрованого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» в книзі № Д-458, номер запису 1483, про що свідчіть свідоцтво від 27.09.2011р. зареєстроване в реєстрі на № 4592 (а.с.10).

04.10.2011р. позивач звернувся до Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" із заявою про реєстрацію права власності на 1-кімнатну квартиру № 1 загальною площею 30,8 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Ересте банк» на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися (а.с. 8).

28.10.2011р. відповідач прийняв рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав в зв'язку з тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату від 13.07.2010р. реєстр № 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а в свідоцтві, посвідченому приватним нотаріусом Сімферопольського міського округу ОСОБА_3 27.09.2011р. реєстр № 4592 вказано, що квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2010р. реєстр № 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.9).

02.12.2011р. позивач повторно звернувся до відповідача з проханням здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Ересте банк», яка належить заявнику на підставі свідоцтва, виданого 27.09.2011р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АРК ОСОБА_3 за реєстровим номером 4592 (а.с. 7).

Рішенням від 07.12.2011р. відповідач відмовив в державній реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на п. 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно мотивувавши його тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату від 13.07.2010р. реєстр № 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а в наданому на реєстрацію свідоцтві, посвідченому приватним нотаріусом Сімферопольського міського округу ОСОБА_3 27.09.2011р. реєстр № 4592 вказано, що квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2010р. реєстр № 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 6).

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із вимогами ст. 182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (далі ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року №1952-ІV (з відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону № 1952).

Стаття 4 Закону №1952 передбачає обов'язковість державній реєстрації речових прав та обтяжень на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб. Частина 3 цієї ж статті зазначає, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону №1952 документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення № 7/5), затвердженого наказом Міністерства України від 07 лютого 2002 року № 7/5.

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення № 7/5 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі -БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ.

Згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення № 7/5 для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Також абзацом 2 пункту 2.2 Тимчасового положення № 7/5 визначено, що до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Згідно з додатком № 2 до Тимчасового положення № 7/5 серед правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, значиться поміж іншого Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом.

За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України (пункт 3.4 Тимчасового положення № 7/5)

Пунктом 3.5 Тимчасового положення № 7/5 передбачено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:

3.5.1 заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;

3.5.2 із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;

3.5.3 об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;

3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

3.5.5 заявлене право вже зареєстроване;

3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;

3.5.7 право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;

3.5.8 право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;

3.5.9 відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

3.5.10 у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Вимоги щодо змісту рішення реєстратора БТІ про відмову в державній реєстрації прав та строк надання відмови в ній визначені пунктами 3.6 - 3.7 Тимчасового положення № 7/5.

Суд звертає увагу, що в рішенні від 07.12.2011р. відповідач відмовив в державній реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на п. 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно з посиланням на те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату від 13.07.2010р. реєстр № 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а в наданому на реєстрацію свідоцтві, посвідченому приватним нотаріусом Сімферопольського міського округу ОСОБА_3 27.09.2011р. реєстр № 4592 вказано, що квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2010р. реєстр № 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 6).

З зазначено впливає, що відповідач зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі дублікату від 13.07.2010р. реєстр № 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952 закріплено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна.

Тобто, при прийнятті рішення про реєстрацію права на нерухоме майно державний реєстратор повинен був перевірити відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах та відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна.

В матеріалах справи є інформаційна довідка від 07.06.2010р. № 5831/5, в якій зазначено, що власником квартир АДРЕСА_1 є ОСОБА_2. Підстави власності - договір купівлі-продажу /р-р № 1525/ 14.05.2007 / ОСОБА_4, приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу Автономної Республіки Крим в Україні (а.с. 12).

Разом з цим, в матеріалах справи є Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якого вбачається, що 11.04.2008р. внесений запис, параметрами якого є заборона на нерухоме майно, об'єктом обтяження є квартира АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2 (а.с.18).

Наведені документи свідчать про те, що на час отримання дублікату від 13.07.2010р. реєстр № 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр № 1525, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_2 на цю ж саму квартиру на підставі оригіналу договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр № 1525.

Крім цього, в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна був внесений запис про заборону на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1.

Зазначене свідчіть, що державний реєстратор не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Тимчасове положення № 7/5 передбачає реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювального документу - дублікату договору купівлі-продажу. Проте, Тимчасове положення № 7/5 не містить норм, зобов'язующих державного реєстратора повторно реєструвати право власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу, якщо таке право вже було зареєстроване на підставі оригіналу договору купівлі-продажу.

В даному випадку право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване на підставі оригіналу договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр № 1525, а отже реєстрація права власності на вказану квартиру на підставі дублікату договору купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відмова відповідача в реєстрації права власності позивача на майно з мотивів, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату від 13.07.2010р. реєстр № 422 договору купівлі-продажу від 14.05.2007р. реєстр 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а в наданому на реєстрацію свідоцтві, посвідченому приватним нотаріусом Сімферопольського міського округу ОСОБА_3 27.09.2011р. реєстр № 4592 вказано, що квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2010р. реєстр № 1525, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 є протиправною та підлягає скасуванню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є повністю обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд скасувати рішення відповідача від 07.12.2011р. про відмову в державній реєстрації права власності без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.12.2011р. про відмову в державній реєстрації права власності.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 32,19 грн. судових витрат.

У судовому засіданні 15.05.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова складена у повному обсязі 21.05.2012р.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" від 07.12.2011р. про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" (03056, Україна, м. Київ, вул. Польова, б. 24 літ. Д, ЄДРПОУ 34001693) на підставі Свідоцтва, виданого Приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 27.09.2011р. за реєстровим номером 4592.

3. Зобов'язати Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" (03056, Україна, м. Київ, вул. Польова, б. 24 літ. Д, ЄДРПОУ 34001693) на підставі Свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 27.09.2011р. за реєстровим номером 4592.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (03056, Україна, м. Київ, вул. Польова, б. 24 літ. Д, ЄДРПОУ 34001693) судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.