Постанова № 25760382, 14.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р. м. Львів № 2а-3407/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Гавірко О.О., представників позивача Іваницької Р.І., Дарчук М.М., представника відповідача Білецької О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого підприємства «Руно»до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Руно»(далі -МП «Руно») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 року № 0000162321 та № 0000192321. В обґрунтування позовних вимог МП «Руно»зазначило, що одні лише акти податкових органів за результатами перевірок ТОВ «Транс Нафта 2009» та ПП «Дніпрокомплект»не є підставою для категоричного висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та цими двома контрагентами. Позивач наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування ним податкового кредиту, позаяк підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій підставі, що порушення податкового законодавства могли допустили його контрагенти, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. Наголошує, що податковий орган володіє інформацією про недобросовісність окремих постачальників його контрагентів, що жодним чином не стосується його прав та обов'язків як платника податку на додану вартість, оскільки позивач реально придбав та використав товар у власній господарській діяльності. На підтвердження обставин якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач на вимогу суду долучив первинні документи, які оформлялись при здійснення господарських операцій щодо придбання та транспортування нафтопродуктів з двома названими вище контрагентами, а також докази подальшого використання товару у господарській діяльності МП «Руно». Під час проведення перевірки ці ж документи було надано податковому органу, проте він не надав їм належної оцінки, що у підсумку призвело до безпідставних висновків та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про скасування яких заявлено позов.

Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача державну податкову інспекцію у Мостиському районі Львівської області її правонаступником -Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (том І, а.с. 136-138), зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на уставі висновків акта №127/23-19323361 від 05.01.2012 року, складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки МП «Руно»на предмет правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень-лютий 2011 року в частині взаємовідносин з ПП «Дніпрокомплект», за період червень-липень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Транс Нафта 2009», за період вересень-жовтень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Олвін Оіл». Під час перевірки з'ясувалось, що ТОВ «Транс Нафта 2009»не має виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім, того в результаті опрацювання додатку № 5 до Декларації з податку на додану вартість за охоплений перевіркою період, а також на основі аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ «Транс Нафта 2009»мало взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності. Це, на думку податкового органу, свідчить про те, що згадане підприємство також безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб'єктам господарювання, зокрема МП «Руно», як своєму покупцю. Що стосується ПП «Дніпрокомплект», відповідач зазначив, що згідно з актом № 3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011 року, складеного за наслідками перевірки названого контрагента, правочини, укладені між ним та МП «Руно»визнано нікчемними. Встановлено, що основним постачальником ПП «Дніпрокомплект»у 2011 році було ПП «Ресурс-Постач». Останнє, відповідно до висновків ДПІ у м. Дніпродзержинську, викладених в акті перевірки від 607/23/37109812 від 16.05.2011 року, виробничих основних фондів для самостійного ведення господарської діяльності немає, трудових ресурсів також, саме ж підприємство зареєстроване на підставну особу без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже є фіктивним. Нібито придбаний у ПП «Ресурс-Постач»товар ПП «Дніпрокомплект»надалі реалізовував МП «Руно», але зважаючи на обставини, про які зазначено вище, насправді такі господарські операції не відбулись. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач також звернув увагу на те, що МП «Руно»не надало документів, які б підтверджували фактичне одержання нафтопродуктів, зокрема присутність уповноважених осіб у місцях прийому-передачі товару. У підсумку відповідач зазначив, що МП «Руно»занизило податок на додану вартість в сумі 863949 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 46481 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого у вартості товару, придбаного товару у ПП «Дніпрокомплект»; за червень 2011 в сумі 345111 грн. та за липень 2011 року в сумі 472357 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, включеного у вартість товару, придбаного у ТОВ «Транс Нафта 2009». Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Мале підприємство «Руно»зареєстроване як юридична особа 07.02.1994 року Мостиською районною державною адміністрацією. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серед іншого, є роздрібна та оптова торгівля пальним.

З 26 по 28 грудня 2011 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області проводила документальну позапланову перевірку МП «Руно»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 28.02.2011 року -в частині взаєморозрахунків з ПП «Дніпрокомплект», за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року -в частині взаєморозрахунків з ТОВ «Транс Нафта 2009»та за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року -в частині взаєморозрахунків з ТОВ «Олвін Оіл», за наслідками якої складено акт №127/23-19323361 від 05.01.2012 року (далі -акт перевірки від 05.01.2012 року, том І, а.с. 12-26).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за червень -липень 2011 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Транс Нафта 2009». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості товару, відповідач врахував висновки актів ДПІ у Голосіївському районі про результати перевірки ТОВ «Транс Нафта 2009»№ 12/15-225 від 07.04.2011 року, № 399/23-80 від 10.06.2011 року та № 1176/3/23-40 від 03.10.2011. Згідно з останнім актом, основним постачальником названого підприємства було ТОВ «Палтекс», як встановив податковий орган, здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. МП «Руно»було покупцем товару, яке перед тим ТОВ «Транс Нафта 2009»придбало у ТОВ «Палтекс». Оскільки ТОВ «Палтекс» є фіктивним підприємством, то за змістом акта перевірки від 05.01.2012 року, усі правочини, укладені по ланцюгу від продавця то кінцевого вигодонабувача є нікчемними. Такого ж висновку дійшов відповідач в частині перевірки правильності формування податкового кредиту за січень-лютий 2011 року за наслідками взаємовідносин позивача з ПП «Дніпрокомплект». Тут податковий орган взяв до уваги висновки акта перевірки ПП «Дніпрокомплект»від 01.08.2011 року № 3445/46/23-206/25018797, за змістом якого основним постачальником підприємства було ПП «Ресурс-Постач»- підприємство, діяльність якого не мала на меті одержання прибутку, а спрямована заниження податкових зобов'язань інших підприємств та сприяння їм у штучному формуванні податкового кредиту. Такого висновку дійшла ДПІ у м. Дніпродзержинську за наслідками перевірки ПП «Ресурс-Постач», про що зазначила в акті № 607/23/37109812 від 16.05.2011 року, який у свою чергу було використано під час перевірки ПП «Дніпрокомплект». Отже, операції між ПП «Дніпрокомплект»та ПП «Ресурс-Постач»мали безтоварний характер, відповідно такими ж є наступні операції з продажу такого товару МП «Руно».

У висновках акта перевірки від 05.01.2011 року відповідач зазначив про порушення МП «Руно»п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п.201.6, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 863949 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 46481 грн., з червень 2011 в сумі 345111 грн. та за липень 2011 року в сумі 47257 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032321 від 24.01.2012 року, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги ДПА у Львівській області прийняла рішенням № 1914/10/10-2005/168 від 21.02.2012 року, відповідно до якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 1,76 грн., а в іншій частині залишено без змін, а також збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 52183,01 грн.

На цій підставі податковий орган виніс: 1) податкове повідомлення - рішення №0000162321 від 23.02.2012 року, згідно з яким МП «Руно»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1100128,24 грн., з яких основний платіж -863 949 грн. та штрафні (фінансові) санкції -236179,24 грн.; 2) податкове повідомлення-рішення №0000192321 від 23.02.2012 року, згідно з яким МП «Руно»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52183,01 грн., з яких основний платіж - 52183,01 грн. та штрафні (фінансові) санкції -0,00 грн.

Платник податку оскаржив перелічені податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року, але рішенням ДПC України скаргу МП «Руно»залишено без задоволення, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження можливості здійснення господарської діяльності з торгівлі нафтопродуктами та реальності його господарських операцій з ТОВ «Транс Нафта 2009»та ПП «Дніпрокомплект». Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів:

У червні -липні 2011 року домовленості МП «Руно»та ТОВ «Транс Нафта 2009»щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, зокрема умови поставок та місце доставки-передачі, їх обсяги та вартість, обумовлені у додаткових угодах до договору № ТЗ-2010 від 22.02.2010 року наступного змісту.

Відповідно до умов додаткової угоди № 34 від 08.06.2011 року (том І, а.с. 66) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс Нафта 2009»бензин А-95 в обсязі 61,365 т на суму 808670,42 грн., що підтверджується: актом прийому-передачі № 0208 від 17.06.2011 року (том І, а.с. 65). Доставка товару здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 73995839, що підтверджується накладною залізниці № 46040812 (том І, а.с. 67). По даній поставці ТОВ «Транс Нафта 2009»надало для оплати рахунок № 229 від 10.06.2011 року (том І, а.с. 64).

Відповідно до умов додаткової угоди № 33 від 08.06.2011 року (том І, а.с. 72) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс нафта 2009»бензин А-92 в обсязі 53,563 т на суму 680357,23 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0214 від 18.06.2011 року (том І, а.с. 71). Доставка товару здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 51707859, що підтверджується накладною залізниці №33379959 (том І, а.с. 73) По факту поставки ТОВ «Транс нафта 2009»надало для оплати рахунок № 227 від 08.06.2011 року (том І, а.с. 70).

Відповідно до умов додаткової угоди № 35 від 28.06.2011 року (том І, а.с. 77) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс Нафта 2009»дизпаливо в кількості 57,263 т на суму 581636,81 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0221 від 28.06.2011 року (томІ, а.с. 76). Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 73748949, що підтверджується накладною залізниці №33454612 (том І, а.с. 78), а по факту поставки ТОВ «Транс нафта 2009»надало для оплати рахунок № 239 від 29.06.2011 року (том І, а.с. 75).

Відповідно до умов додаткової угоди № 37 від 11.07.2011 року (том І, а.с. 86) «Руно» отримало від ТОВ «Транс Нафта 2009»дизельне паливо в кількості 58,736 т на суму 596055,28 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0227 від 11.07.2011 року (том І, а.с. 85). Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 74942673, що підтверджується накладною залізниці № 32346308 (том І, а.с. 87). За виконану поставку ТОВ «Транс нафта 2009»надало для оплати рахунок № 247 від 11.07.2011 року (том І, а.с. 84).

Відповідно до умов додаткової угоди № 38 від 15.07.2011 року (том І, а.с. 93) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс Нафта 2009»дизельне паливо в кількості 57,854 т на суму 591041,09 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0229 від 16.07.2011 року (том І, а.с. 92). Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 74205600, що підтверджується накладною залізниці № 33620360 (том І, а.с. 94) За виконану поставку ТОВ «Транс Нафта 2009»надано для оплати рахунок № 254 від 15.07.2011 року (том І, а.с. 89)

Відповідно до умов додаткової угоди № 36 від 29.06.2011 року (том І, а.с. 97) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс Нафта 2009»бензин А-80 в кількості 50,920 т на суму 620920,51 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0223 від 30.06.2011 року (том І, а.с. 96). Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 73035560, що підтверджується накладною залізниці №33484718 (том І, а.с. 98). За виконану поставку ТОВ «Транс Нафта 2009»надало для оплати рахунок № 240 від 29.06.2011 року (том І, а.с. 95).

Відповідно до умов додаткової угоди № 39 від 15.07.2011 року (том І, а.с 102) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс нафта 2009»дизельне паливо в обсязі 49,236 т на суму 503093,45 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0231 від 18.07.2011 року (том І, а.с. 101). Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 72147028, що підтверджується накладною залізниці №33632530 (том І, а.с. 103). По факту поставки ТОВ «Транс Нафта 2009» надало для оплати рахунок № 257 від 19.07.2011 року (том І, а.с. 100).

Відповідно до умов додаткової угоди № 40 від 28.07.2011 року (том І, а.с. 107) МП «Руно»отримало від ТОВ «Транс Нафта 2009»дизпаливо в кількості 49,439 т на суму 513028,50 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 0240 від 28.07.2011 року (том І, а.с. 106). Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні № 72038888, що підтверджується накладною залізниці №33723149 (том І, а.с. 172), по завершенні якої ТОВ «Транс нафта 2009»надало для оплати рахунок № 267 від 28.07.2011 року (том І, а.с. 267).

Відомості щодо найменування вантажу, його масу та номер цистерни, про які зазначено в згаданих вище актах прийому-передачі співпадають із тими, що містяться залізничних накладних. У довідці № 5 від 05.06.2012 року залізнична станція «Судова Вишня»Львівської залізниці підтверджує надходження на адресу МП «Руно»цистерн з нафтопродуктами (том І, а.с. 165), водночас перелічено номери цих цистерн, а також обсяги поставок. На підтвердження цих обставин долучено залізничні транспортні накладні, на підставі яких такий товар перевозився і надалі був переданий покупцю (том І, а.с. 166-172).

Загальна вартість придбаних протягом червня -липня 2011 року нафтопродуктів на підставі перелічених вище угод становить 4690640,19 грн. В кінці кожного з двох названих податкових періодів ТОВ «Транс Нафта 2009»як продавець , виписав позивачу податкові накладні: № 25 від 30.06.2011 року на суму 620920,51 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10348,75 грн. та податкову накладну № 8 від 29.07.2011 року на суму 2213218,26 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 368869,72 грн. (том І, а.с. 108, 109).

У бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за червень та липень 2011 року по ТОВ «Транс нафта 2009»відображено прихід та оплату за нафтопродукти, дебіторська заборгованість на 31.07.2011 р. -10000 грн. (том І, а.с. 63,83).

У січні -лютому 2011 року МП «Руно»придбало нафтопродукти у ПП «Дніпрокомплект»на загальну суму 838738,60 грн. Факт проведення господарських операцій, а також їх зміст та обсяги підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами: відповідно до накладної №120103 від 12.01.2011 року (том І, а.с. 54) МП «Руно»отримало 35,918 т бензину А-76 на суму 258609,60 грн. Доставку товару здійснювало ПП «Дніпрокомплект», що підтверджується товарно-транспортною накладною № 120103 від 12.01.2011 року (том І, а.с. 55). За виконання поставки ПП «Дніпрокомплект» надало для оплати рахунок №120103 від 12.01.2011 року (том І, а.с. 54). Відповідно до накладної № 280102 від 28.01.2011 року (том І, а.с. 56) МП «Руно»отримало 36,085 т бензину А-76 на суму 267029,00 грн. Доставку товару здійснювало ПП «Дніпрокомплект», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.01.2011 року (том І, а.с. 57). За поставку ПП «Дніпрокомплект»надало для оплати рахунок № 280102 від 28.01.2011 року (том І, а.с. 56). Згідно з накладною №170201 від 17.02.2011 року (том І, а.с. 58) МП «Руно»отримало 41,470 т бензину А-76 на суму 313100,00 грн. Доставку здійснювало ПП «Дніпрокомплект», що підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.02.2011 року (том І, а.с. 59). За цю поставку ПП «Дніпрокомплект»надало для оплати рахунок № 170201 від 17.02.2011 року (том І, а.с. 58).

У бухгалтерському обліку МП «Руно»по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за січень та лютий 2011 року по контрагенту ПП «Дніпрокомплект»відображено прихід та оплату за нафтопродукти, заборгованість станом на 28.02.2011 року -відсутня (том І, а.с. 52-53).

По факту кожної з поставок ПП «Дніпрокомплект»виписало позивачу податкові накладні: № 120103 від 12.01.2011 року на суму 11859,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1967,60 грн.; № 280102 від 28.01.2011 року на суму 267029 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 44504,83 грн.; № 27 від 17.02.2011 року на суму 313100,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 52183,33 грн. (том І, а.с. 60-62).

Що стосується матеріально-технічного забезпечення позивача, необхідного для здійснення обраного виду господарської діяльності, то суд встановив, що МП «Руно»має власну автобазу, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2а, підтвердженням чого є свідоцтво від 11.06.1999 року (том І, а.с. 143). Окрім того, позивач повідомив, що має п'ять власних АЗС, власні бензовози, які використовуються для доставки нафтопродуктів МАЗ 64225 ВС 1741 АК та ЗІЛ 22-51 ОНА, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про власність та реєстрацію транспортних засобів, резервуар для зберігання бензину, що підтверджується технологічною схемою розташування (том І, а.с. 144-148).

Нафтопродукти, отримані від вищезазначених контрагентів МП «Руно»реалізовувало на власних АЗС роздрібним покупцям та дрібно гуртовими партіями іншим суб'єктам господарювання. Про реалізацію нафтопродуктів на АЗС свідчать копії змінних звітів по АЗС № 1, 2, 4, 5, 6 за червень-липень 2011 року (том ІІ, а.с. 177-197). Такі змінні звіти складають та підписують матеріально відповідальні особи (оператори), з якими укладено відповідні договори, а обсяги реалізованих нафтопродуктів на АЗС фіксується показами лічильників на початок та кінець зміни операторів. Самі ж лічильні механізми зареєстровані та опломбовані у Держстандарт метрології, що унеможливлює будь-які неточності в обліку палива.

Гуртова реалізація нафтопродуктів здійснювалась на підставі видаткових накладних, а також довіреностей від покупців фізичним особам, уповноваженим на одержання товарно-матеріальних цінностей, а доставка товару покупцям підтверджується товарно-транспортними накладними. Перелік покупців, яким МП «Руно»реалізовувало нафтопродукти, а також первинні документи, які у повній мірі відображають зміст кожної окремої операції, долучено до матеріалів даної справи (том І, а.с. 178-202).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Підставою для формування податкового кредиту МП «Руно»за січень 2011 року в сумі 46481 грн. та червень-липень 2011 року на загальну суму 672468 грн. були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ПП «Дніпрокомплект»та ТОВ «Транс Нафта 2009»за наслідками операцій з поставки нафтопродуктів. На вимогу суду представник позивача надала суду первинні документи на підтвердження зазначених вище обставин, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Представник позивача надала, крім того, документальне підтвердження того, що придбаний товар надалі використано у господарській діяльності МП «Руно», про що також уже згадувалось вище. Обґрунтовуючи спроможність підприємства самостійно здійснювати обраний ним вид господарської діяльності представник позивача долучила докази, які свідчать про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Зокрема, суд встановив, що для отримання нафтопродуктів від своїх постачальників, транспортування яких здійснюється залізничним транспортом, МП «Руно»уклало договір з ДТГО «Львівська залізниця»від 01.01.2011 року на обслуговування під'їзної колії протяжністю 300 м., яка примикає до станції Судова Вишня (том І, а.с. 154-155). Витрати Львівської залізниці по утриманню цієї колії оплачувало МП «Руно»згідно з виставленими рахунками. Для отримання нафтопродуктів, доставлених залізничним транспортом, МП «Руно»використовує генерований ключ та цифровий підпис, порядок та умови використання якого обумовлено у договорі про надання інформаційних послуг цифрового підпису з ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» (том І, а.с. 157-160). Відповідальними особами за вивантаження нафтопродуктів та заповнення перевізних документів, згідно з наказом № 1 від 02.01.2012 року, призначено завскладом паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_4 та його заступника ОСОБА_5 Для виконання покладених обов'язків цим особам видано доручення, у яких визначено обсяг їх повноважень (том І, а.с. 161-163). На вимогу суду представник позивача також долучила копії договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, які МП «Руно»уклало з гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том ІІІ, а.с. 5, 6). ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях підтвердив факт свого працевлаштування на МП «Руно»і зазначив, що дійсно отримував у червні-липні 2011 року товар від ТОВ «Транс Нафта 2009»на залізничній станції Судова Вишня згідно з транспортними залізничними накладними, про які зазначено вище (том ІІІ, а.с. 60).

Транспортна залізнична накладна є основним перевізним документом при залізничному перевезенні. У п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабміну України № 457 від 06.04.1998 року, зазначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Згідно з п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником), відповідно до п. 6 цього Статуту, є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Суд дослідив транспортні залізничні накладні, на підставі яких перевозився товар, придбаний у ТОВ «Транс Нафта 2009». Так, у графі «вантажовідправник»зазначено не ТОВ «Транс Нафта 2009», а іншу юридичну особу (такими є: ТОВ «Палтекс», Феодосійське ПОНП, УкрТрансОіл, ТОВ «Укрространсойл»). Проте це не означає, що такий товар куплений у них, оскільки вантажовідправник не обов'язково повинен бути власником товару і навпаки. Відсутність в окремих накладних підпису осіб, які одержали товар не може ставити під сумнів сам факт поставки товару ТОВ «Транс Нафта 2009»залізничним транспортом, оскільки заповнено усі інші реквізити таких накладних, зокрема проставлено штампи залізниці з датою відправки, прибуття та видачі вантажу, зазначено станцію призначення -Судова Вишня, та одержувача вантажу -у кожному випадку це МП «Руно». Факт одержання вантажу працівниками МП «Руно»підтверджується й іншими долученими до справи документами, про які зазначено вище, які у сукупності свідчать про те, що господарська операція щодо поставки нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Транс Нафта 2009»відбулась, а помилка в оформленні транспортної залізничної накладної не може розцінюватись як безумовним доказом безтоварності такої операції. Так само й у випадку з товарно-транспортними накладними, на підставі яких транспортувався товар ПП «Дніпрокомплект». Відсутність відомостей про особу, що отримала товар, за наявності інших відомостей про товар, який перевозився, а також інших фактів, які свідчать про те, що поставка відбулась, не може бути достатнім доказом того, що господарські операції МП «Руно»були безтоварними.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одних лише актах перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, а також на результатах автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України.

Згідно з актом перевірки від 05.01.2012 року, в основу висновків відповідача про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Транс Нафта 2009»покладено результати перевірки останнього на предмет дотримання вимог податкового законодавства у 2010 році, хоча взаємовідносини, які є предметом дослідження у даній справі, виникли у 2011 році.

Крім того, 15 березня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела зустрічну звірку суб'єкта господарювання ТОВ «Транс Нафта 2009»за період січень, травень 2011 року, за наслідками якої склала довідку № 31/2-22-80/36791933 від 15.03.2012 року (том ІІІ, а.с. 2-4). Відповідно до цієї довідки, ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Транс Нафта 2009»не встановлено, що також спростовує аргументи відповідача в цій частині.

Стосовно самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, грошового зобов'язання з податку на прибуток, слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для категоричного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000162321 та № 0000192321 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Мостиському районі Львівської області від 23.02.2012 року № 0000162321 та № 0000192321.

Стягнути з державного бюджету на користь МП «Руно»понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2200 (дві тисячі двісті) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.