Рішення № 25757299, 22.08.2012, Оржицький районний суд Полтавської області

2/1623/64/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі судового засідання Гапон Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк »до ОСОБА_1 про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку шляхом продажу предмету іпотеки та виселення відповідача та інших зареєстрованих осіб та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк »про визнання недійсним пункту 2.3.1 кредитного договору від 07.03.2007р. та зобов»язання провести перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору та всієї суми пред»явленої заборгованості

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк «звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку шляхом продажу предмету іпотеки та виселення відповідача та інших зареєстрованих осіб. Третя особа ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк »про визнання недійсним пункту 2.3.1. кредитного договору від 07.03.2007р. та зобов»язання провести перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору та всієї суми пред»явленої заборгованості. Судом залучено до справи в якості співвідповідача Оржицький РВ УМВС України в Полтавській області в особі відділу ГІРФО.

ПАТ КБ «Приватбанк «позов мотивували тим, що відповідно до укладеного договору № РLO0GA00000032 від 07.03.2007 року ОСОБА_2 (далі - Третя особа) 07.03.2007 року отримав кредит у розмірі 56150, 00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16, 08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.03.2017 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору третя особа по справі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків Позивача, які мають вираз у залученні Позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Третя особа станом на 14.11.2011 року має заборгованість - 73295, 51 грн, яка складається з наступного:

- 43744, 07 грн - заборгованість за кредитом;

-19970, 79 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1500, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 8080, 65 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і Відповідач 07.03.2007 року уклали договір іпотеки № РLO0GA00000032 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором Іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 86, 70 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності 1/469 від 05.03.2007р. Обумовлена сторонами договору Іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 73000 грн.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку «, іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку (далі - Земельна ділянка), на якій розташований Предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем у розділі, що містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем не є вичерпним.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від Іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав Іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою Іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Вимоги ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку»щодо повідомлення боржника (іпотекодавця якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення Позивачем виконані в повному обсязі.

Прохали суд:

1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № РLO0GA00000032 від 07.03.2007 року, в розмірі 73295, 51 грн - звернути стягнення на будинок загальною площею 86, 70 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № РLO0GA00000032 від 07.03.2007р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»(49094, м, Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету Іпотеки.

2. Виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

3. Стягнути з Відповідачів судовий збір

Третя особа ОСОБА_2 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк «з позовом про визнання недійсним пункту 2.3.1. кредитного договору № РLO0GA00000032 від 07.03.2007р. укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк «та ним та про зобов»язання відповідача провести перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору з урахуванням її розміру у вигляді 15, 12 % та всієї суми пред»явленої заборгованості.

Позов мотивував тим, що 7 березня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № РLO0GA00000032 про надання грошового кредиту на придбання житла зі стартовою відсотковою ставкою 12% річних. Одночасно з укладенням даного кредитного договору, був укладений договір іпотеки нерухомого майна між банком і ОСОБА_1.

У зв'язку з реорганізацією відповідач змінив свою назву з «Приват Банк «на ПАТ КБ „Приват Банк". Відповідно до змісту договору кошти були ним отримані. У пункті 2.3.1 договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. З 7.07.2011 року по 17.10.2011 року ним було отримано декілька листів - повідомлень банку де зазначалося, що за ним рахується заборгованість. Як пізніше він дізнався, заборгованість виникла у зв'язку зі зміною по ініціативі банку відсоткових ставок по укладеному кредитному договору. Відсоткові ставки були збільшені спочатку до 15, 12% на рік, а потім до 26, 88% на рік. Внаслідок цього і утворилася основна сума заборгованості.

Він не погоджується з підняттям відсоткових ставок та нарахованою заборгованістю по кредитному договору № РLO0GA00000032 по слідуючих мотивах. З 09.01.2009р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо заборони банкам змінювати умови банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»№ 661 від 12.12.2008 року. Вказаний Закон доповнив Цивільний кодекс України статтею 1056-1 частина 2 якої зазначає, що встановлений договором розмір відсотків не може бути змінений банком в односторонньому порядку. Вказане також передбачено і у ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Частина 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачає, що умови договору відносно права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку являються нікчемними, Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину, не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 статті 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі. Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме частина 2 статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому. Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені ч. 1 та ч. 2 статті 236 ЦК України і не можуть бути змінені судом. Вважає, що п. 2.3.1. кредитного договору № РLO0GA00000032 від 7.03.2007 року є нікчемним, а відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний договір являється недійсним з моменту його укладення. Вказане ґрунтується на тому, що з 09.01.2009 року банкам заборонено змінювати розмір відсоткових ставок по кредитам. Отже, з 09 січня 2009 року банківські установи в односторонньому порядку позбавлені права підвищувати ставки по кредитам, поскільки вказане суперечить нормам діючого законодавства. Прохав:

1. Визнати недійсним пункт 2.3.1. кредитного договору № РLO0GA00000032 від 7.03.2007 року укладеного між ПриватБанком (після реорганізації - Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк „ПриватБанк") та ним, ОСОБА_2.

2. Зобов'язати відповідача провести перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору з урахуванням її розміру у вигляді 15,12 % та всієї суми пред'явленої йому заборгованості.

3. Стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк «в судове засідання з»явився, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі згідно мотивів наведених у позові. На позов ОСОБА_2 заперечив, вважав дії банку щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку такими, що відповідають чинному законодавству.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання з»явився, на позов заперечив, вважає неправомірними дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку відсотків по кредитному договору, виселення малолітніх дітей вважає таким, що протирічить діючому законодавству.

Представник відповідача Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області в особі відділу ГІРФО в судове засідання не з»явився, надав заяву де прохав провести розгляд справи без його участі.

Треті особи орган опіки та піклування Оржицької райдержадміністрації, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судове засідання з»явилися, на позов ПАТ КБ «Приватбанк «заперечили. Пояснили, що не погоджуються з підвищенням відсоткової ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та вважають, що виселення малолітніх дітей з будинку протирічить діючому законодавству.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання з»явився, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі згідно мотивів наведених у позові. На позов ПАТ КБ «Приватбанк «заперечив з мотивів неправомірності підвищення в односторонньому порядку відсотків за кредитним договором.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк «на позов ОСОБА_2 заперечив. Пояснив, що відповідно п. 2.3.1 укладеного з позивачем договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Крім того, позивач повідомлявся листом від 31.12.2008р., тобто до набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України про збільшення відсоткової ставки за договором кредитування до 26, 88 %. Заявив про застосування строків позовної давності. Прохав відмовити в задоволенні позова.

Судом досліджено наступні докази по справі.

Відповідно до п. 7.1. укладеного договору № РLO0GA00000032 від 07.03.2007 року ОСОБА_2 07.03.2007 року отримав кредит у розмірі 56150, 00 грн на купівлю житлового будинку у сумі 50 000 грн, а також у розмірі 5 150 грн на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1, 34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0, 20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Кінцевий термін погашення кредиту - 07.03.2017р.

Згідно п. 1 укладеного 15.03.2007р. між ОСОБА_1 / іпотекодавець / та «Приватбанк «іпотечного договору з майновим поручителем предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3. цього Договору в забезпечення виконання зобов»язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов»язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно п. 33.3. укладеного 15.03.2007р. між ОСОБА_1 / іпотекодавець / та «Приватбанк «іпотечного договору з майновим поручителем в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором іпотекодавець надав у іпотеку нерухоме майно / предмет іпотеки /, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 86, 7 кв.м.

Відповідно листів «Приватбанку «від 07.07.2011р., від 17.10.2011р., від 31.08.2011р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останній попереджається про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний термін та обидва попереджалися про необхідність звільнення житлового будинку по АДРЕСА_1, Оржицького району разом з усіма членами сім»ї та іншими мешканцями.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором № РLO0GA00000032 від 7.03.2007 року укладеного між «Приватбанк « та ОСОБА_2 станом на 14.11.2011р. становить 73295, 51 грн, яка складається з наступного:

- 43744, 07 грн - заборгованість за кредитом;

-19970, 79 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1500, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 8080, 65 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно довідки Староіржавецької сільської ради від 28.03.2012р. в житловому будинку в АДРЕСА_1 зареєстровані і постійно проживають:

- ОСОБА_1 -власник будинку;

- ОСОБА_2;

- ОСОБА_5;

- неповнолітні діти ОСОБА_6, 2003р.н. та ОСОБА_7, 2011 р.н.

Відповідно листа «Приватбанку «від 31.12.2008р. відправленого ОСОБА_2 згідно реєстру 08.01.2009р. він повідомляється про зміну починаючи з 01.02.2009р. відсоткової ставки за кредитним договором до 26, 88 % на рік.

Згідно рішення виконкому Староіржавецької сільської ради від 27.03.1997р. № 365 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0, 45 га.

Зазначені докази, крім розрахунку заборгованості, є належними, допустимими та встановлюють наявність обставин, що обгрунтовують вимоги позивачів.

Розрахунок заборгованості суд частково оцінює критично виходячи з наступних встановлених судом обставин справи та відповідних їм правовідносин.

«Приватбанк «/ в подальшому реорганізовано з усіма правами правонаступника в публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк «/ уклав 07.03.2007р. з ОСОБА_2 кредитний договір № РLO0GA00000032 на суму 56150, 00 грн на купівлю житлового будинку в сумі 50 000 грн, а також у розмірі 5 150 грн на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1, 34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0, 20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Кінцевий термін погашення кредиту - 07.03.2017р.

В забезпечення зобов»язання за вказаним кредитним договором «Приватбанк «та ОСОБА_1 15.03.2007р. уклали договір іпотеки житлового будинку загальною площею 86, 7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Будинок належить на праві власності ОСОБА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки - 73 000 грн.

Відповідно до умов договору кредитування кошти ОСОБА_2 / позичальником / були отримані.

Зазначені обставини сторонами, третіми особами та їх представниками визнаються та підтверджені письмовими доказами.

За кредитним договором ОСОБА_2 взяв на себе зобов»язання сплачувати відсотки за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами. Сума кредиту щомісячними платежами та проценти за користування кредитом ОСОБА_2 не сплачувалися у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості нарахованої банком з урахуванням відсотків в розмірі 26, 88 % з 01.02.2009р. станом на 14.11.2011р. в сумі 73295, 51 грн, яка складається з наступного:

- 43744, 07 грн - заборгованість за кредитом;

-19970, 79 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1500, 00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 8080, 65 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Однак заборгованість по процентам визначена банком в розмірі 19 970, 79 грн та рішення «Приватбанка «щодо підвищення відсотків за користування кредитом з 15, 12 % до 26, 88 % з 01.02.2009р. в односторонньому порядку є неправомірними виходячи з наступного.

Пунктом 2.3.1 договору кредитування передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

З 7.07.2011 року по 17.10.2011 року ОСОБА_2 отримав декілька листів - повідомлень банку де зазначалося, що за ним рахується заборгованість. Заборгованість виникла у зв'язку з неповною сплатою позичальником грошових коштів по кредиту, комісії, пені та відсоткових ставок по укладеному кредитному договору. Внаслідок цього утворилася заборгованість.

З 10.01.2009р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо заборони банкам змінювати умови банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»№ 661 від 12.12.2008 року. Вказаний Закон доповнив Цивільний кодекс України статтею 1056-1 де в ч.2 зазначено, що встановлений договором розмір відсотків не може бути змінений банком в односторонньому порядку. Вказане також передбачено і у ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що умови договору відносно права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку являються нікчемними. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі. Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме частина 2 статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому. Момент з якого нікчемний правочин є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені ч. 1 та ч. 2 статті 236 ЦК України і є таким з 10.01.2009 року. З 10 січня 2009 року банківські установи в односторонньому порядку позбавлені права підвищувати процентні ставки по кредитам.

Крім того, лист банку про підвищення процентних ставок ОСОБА_2 отримав після 09.01.2009р., тобто після набрання чинності законом України від 12.12.2008р. № 661-У1 і згоди на їх підвищення не надав, ніяких додаткових угод не укладав.

Однак підняття банком відсоткових ставок з 15, 12 % до 26, 88 % не утворює основну суму заборгованості. Якщо виходити з розміру процентної ставки 15, 12 %, то заборгованість по процентам складатиме 11 233, 57 грн / 19 970, 79 х 15, 12 : 26, 88 /. Отже розрахунок заборгованості по процентам є невірним. В іншій частині розрахунок заборгованості по кредиту, комісії та пені є вірним та не заперечується ОСОБА_2. З урахуванням цього загальна сума заборгованості складатиме 64 568, 29 грн / 43744, 07 + 11233,57 + 1500 + 8080, 65/, що є співмірною сумою порівняно з ціною будинку переданого в іпотеку.

Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону не підлягає задоволенню заява представника ПАТ КБ «Приватбанк « щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 Отже, перерахуванню підлягають проценти, починаючи з 01.02.2009р.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку «якщо будівля, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля передається в іпотеку разом із земельною ділянкою на якій вона розташована.

Відповідно оглянутої в судовому засіданні довідки Староіржавецької сільської ради про склад сім»ї виданої «Приватбанку « на час укладення договору іпотеки неповнолітні особи за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровані. В той же час на підставі оглянутої довідки Староіржавецької сільської ради на запит суду вбачається, що в будинку зареєстрована сім»я позичальника в тому числі неповнолітні діти. Таким чином, позичальник навмисно ввів в оману «Приватбанк «з метою укладення договору іпотеки зазначеного будинку. «Приватбанк «не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію та проживання осіб за адресою предмету іпотеки, реєстрація та проживання осіб у предметі іпотеки без згоди банку є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України. Крім того, наявність осіб, зареєстрованих у будинку на яку звертається стягнення негативно відобразиться на його ціні та буде перешкоджати реалізації предмета іпотеки. Отже зняття таких осіб з реєстраційного обліку та їх виселення є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду.

Вимоги статей 35, 40 Закону України « Про іпотеку «щодо повідомлення боржника / іпотекодавця, якщо він є відмінним від боржника / про порушення основного зобов»язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення «Приватбанком «виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем не є вичерпним.

До даних правовідносин необхідно застосувати слідуючі нормативно-правові акти .

Згідно ст. 6 ч. 4 Закону України «Про іпотеку «якщо будівля / споруда /, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля / споруда / підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Згідно ст. 33 ч. 1 Закону України «Про іпотеку «у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 ч. 2 Закону України «Про іпотеку «одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ст. 35 ч. 1 Закону України «Про іпотеку «у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Згідно ст. 35 ч. 2 Закону України «Про іпотеку «положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 39 ч. 1 Закону України «Про іпотеку «у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог, опис нерухомого майна, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою статтею 38 цього Закону, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 40 ч. 1 Закону України «Про іпотеку «звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні «громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

Згідно ст. 7 ч. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні «зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов»язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами / з розстроченням /, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа / кредитодавець / зобов»язується надати грошові кошти / кредит / позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

За таких обставин суд вважає, що позов ПАТ КБ «Приватбанк «підлягає задоволенню повністю, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивачів з відповідачів необхідно стягнути понесені ними судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 215 ч. 2, 216 ч. 4 та ч. 5, 236, 256, 526, 629, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 6 частина 4, 33 частина 1 і частина 2, 35 ч. 1 і ч. 2, 39 частина 1, 40 частина 1 Закону України «Про іпотеку «, ст. ст. 6, 7 ч. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні « суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк »задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLO0GA00000032 від 07.03.2007р. укладеного ПАТ КБ «Приватбанк «та ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 86, 70 кв.м. та земельну ділянку площею 0, 45 га за адресою АДРЕСА_1 належні на праві приватної власності ОСОБА_1 з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування та наданням можливості здійснення ПАТ КБ «Приватбанк «всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки - будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 36 500 грн.

Виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в відділі ГІРФО Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк »судові витрати в сумі 840 грн 26 коп.

В задоволенні позову до Оржицького РВ УМВС України в Полтавській області в особі відділу ГІРФО відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов»язати ПАТ КБ «Приватбанк «провести перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору № PLO0GA00000032 від 07.03.2007р. укладеного ПАТ КБ «Приватбанк «та ОСОБА_2 з урахуванням її розміру у вигляді 15, 12 % та всієї суми заборгованості з урахуванням зменшеної ставки відсотків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк »на користь держави судові витрати в сумі 107 грн 30 коп. Решту судових витрат віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були при його оголошенні протягом десяти днів після його отримання.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Полтавської області через Оржицький районний суд.

Головуючий :