Ухвала суду № 25752011, 01.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1909/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Факдюка В.В, Чаку Є.В.

при секретарі - Бібко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -суд

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»(далі -позивач або товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС (далі -апелянт або відповідач, або ДПІ ДПС) про визнання недійсним та скасування акта перевірки позивача від 05.04.2012 № 63/22-2/31462406, та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000542300.

З урахуванням уточнення позовних вимог, постановою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000542300.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ ДПС у період з 16.02.2012 по 29.03.2012 відповідно до вимог пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, про що складено акт перевірки від 05.04.2012 № 63/22-2/31462406 за висновками якого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000542300, яким позивачу було визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4397066,31 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2012, про оскарження податкового повідомлення рішення, позов був задоволений.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Позивачу за висновками акта перевірки інкримінується порушення пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з внесенням до складу податкового кредиут з ПДВ сум за податковими накладними від ТОВ «Техноцентр Ко», ТОВ «Буд Перспектива», ТОВ «Експерт Логістік», по правочинам з позивачем, які податковим органом вважаються нікчемними.

Суд першої інстанції належно дослідив обставини господарських відносин позивача із вказаними контрагентами і дійшов висновку з чим погоджується судова колегія, що порушень закону він не скоїв.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі -Закон України № 168/97-ВР ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, пп. 7.4.5 цієї статті, вказує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіреному податковим органом періоді, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Експерт Логістік», відповідно до договору від 01.10.2010 № 01/10 на виконання робіт по реновації труб, нанесенню зовнішньої ізоляції екстродуваним поліетиленом на труби стальні газопроводу Луганськ-Лисичанськ ДУ 500, 2н. 82-89 км., відповідно до умов якого ТОВ «Експерт Логістік»зобов`язувалося виконати вказані послуги, а позивач прийняти та оплатити їх.

Договір від 01.02.2011 № 6, відповідно до умов якого ТОВ «Ексаперт Логістік»виконувало роботи на замовлення позивача по ремонту ізоляційного покриття труб газопроводу Луганськ-Лисичанськ-Рубіжне (2-га нитка) ділянка 82-89 км.

Між позивачем та ТОВ «Буд Перспектива»було укладено ряд договорів на виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт від 01.02.2011 № 7, 10, від 16.03.2011 № 11, 16, від 01.08.2011 № 31, 32, 33, від 12.10.2010 № 62, від 01.12.2010 № 61, від 09.11.2010 № 63, від 09.11.2010 № 64.

Відповідно до умов даних договорів, ТОВ «Буд Перспектива»зобов`язувалось виконати вказані роботи на замовлення позивача, а останній зобов`язувався прияти та оплатити їх.

Крім того, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Техноцентр Ко», про що 16.04.2009 було укладено договір № 16/4-1 на поставку позивачу двокомпонентної поліуретанової антикорозійної композиції CEL-600.

Суд першої інстанції дійшов належного висновку, з яким погоджується судова колегія, що факт виконання робіт, поставки та здійснення оплати за зазначеними договорами підтверджується, наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, картками рахунками, платіжними дорученнями.

Так само, матеріали справи містять копії відповідних дозвільних документів на виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт, копії відповідних сертифікатів.

Також колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листах ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20.07.2010р., та № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про фактичне виконання господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Зважаючи на достовірні встановлені судом першої інстанції вищевказані обставини та враховуючи, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку в якості платників податку на додану вартість, позивач не мав будь-яких обмежень щодо включення сум ПДВ сплачених в ціні за вказаними договорами до складу податкового кредиту.

Крім того, як вірно встановлено, судом першої інстанції, посилання відповідача на пояснення громадян, не є належними доказами у розгляді даної справи, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких судових рішень, якими скасовано державну реєстрації даних підприємств, чи визнано установчі документи недійсними, відсутня інформація щодо результату розгляду справи за фактом діяльності ТОВ «Експерт Логістік».

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

До того ж, ДПІ ДПС не вправі встановлювати правові наслідки визнання нікчемного правочину недійсним лише на підставі пояснень та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги ДПІ ДПС, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 31 травня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.