Постанова № 25746545, 22.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р.Справа № 5017/880/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Жекова В.І.

суддів Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін 22.08.2012р.:

від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_2, ОСОБА_4

від Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»- Дригус Л.А.

від ПП «ЄС-Сервіс»- Пащенко Д.Л.

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області

від 06.06.2012 р.

по справі № 5017/880/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідачів:

1) Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»;

2) Приватного підприємства «ЄС-Сервіс»

про встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину та договору поруки

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 30 липня 2012р., яка надіслана сторонам 01.08.2012р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.08.2012р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 22.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

20.07.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк"; Приватного підприємства „ЄС-Сервіс", в якому просила встановити факт нікчемності договору невідновлювальної кредитної лінії № 08-660/117-304 від 25.07.2008 року укладеного в усній формі, та договору поруки № 06-09/1430 від 25.07.2008 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 також зазначає, що 25.07.2008 року у м.Одесі між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та відповідачами укладено договір поруки № 06-09/1430, згідно якого поручитель Фізична особа підприємець ОСОБА_2 бере на себе забов'язання перед кредитором Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" солідарно відповідати за виконання позичальником відповідачем Приватним підприємством „ЄС-Сервіс" у повному обсязі зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії № 08-660/117-304 від 25.07.2008 року, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

ФОП ОСОБА_2 вважає, що у зв'язку з тим, що договір невідновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304 від 25.07.2008 р. був укладений між відповідачами в усній формі вищезазначений договір поруки був укладений в порушенні приписів цивільного законодавства.

На думку ОСОБА_2 ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом щодо встановлення факту нікчемності правочину за договором невідновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304 від 25.07.2008р., та договору поруки №06-09/1430 від 25.07.2008р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2012р. (суддя Фаєр Ю.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що заявлена позивачем вимога про встановлення факту нікчемності (недійсності) договорів не відповідає встановленим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способом захисту цивільних прав.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2012р у справі №5017/880/2012, позов задовольнити повністю.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008р. між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", надалі за текстом -„Кредитор", в особі заступника керуючого Одеською обласною філією АКБ „Укрсоцбанк" Цивінської О.В., яка діє на підставі Статуту, Положення про Одеську філію АКБ „Укрсоцбанк", та Довіреності від 27.12.2007р., посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №2818, та Приватне підприємство „ЄС-Сервіс", надалі за текстом -„Позичальник", в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304 (т.2, а.с.1-5).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом -„Кредит", на умовах визначених цим договором.

Пунктом 1.1.1. договору встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо- „Транш", а у сукупності -„Транші", зі сплатою 14,5% за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом- „Тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 660 190, 00 дол. США, з наступним порядком надання траншів Кредиту, а саме по мірі потреби.

Згідно з пунктом 1.1.2. договору визначено, що погашення кредиту буде здійснюватись щомісячно рівними частинами, не пізніше 5 числа, починаючи з листопада 2008р. по червень 2013 р. в сумі 11 582, 28 дол. США, а в липні 2013 року у сумі 11 582, 32 дол. США, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 27.07.2013р. на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. договору визначено, що кредит надається позичальнику на купівлю обладнання-цифрової друкарської машини ХEROX IGEN 3 110, 2008р.в., згідно з договором №ТУ-18/08 від 11.03.2008р., укладеним з ТОВ „Терем Графічні Системи".

Положеннями пункту 1.4. договору встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2., 1.4.3. з позичальником договір застави майна; з поручителем ОСОБА_2 договір іпотеки; з позичальником та поручителем договір поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", та ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки (т.2, а.с.6-7).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателя у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно:

- квартира під АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 50,2 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 73,3 кв.м., належну Іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом шостої Одеської державної нотаріальної контори 10.07.2008р. №4-2378, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів державним нотаріусом шостої Одеської державної нотаріальної контори 10.07.2008р. №3013196 та в Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" у книзі 673пр на стор.171, номер запису 156, реєстраційний №20898361. Квартира, що надається в іпотеку, є особистою власністю іпотекодавця, так як придбана за договором дарування.

Пунктом 1.2. договору визначено, що вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 659 000, 00 грн., що в еквіваленті складає 136078, 30 дол. США, за офіційним курсом НБУ на дату підписання цього договору.

Згідно з положеннями пункту 1.3. договору визначено, що загальна вартість предмету іпотеки, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстру об'єктів нерухомості" 16.07.2008р. №19553561, становить 23 456 грн.

З наявного в матеріалах справи договору поруки вбачається, що 25.07.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" - „кредитор" та ПП „Єс-Сервіс", - „позичальник", фізичною особою ОСОБА_2 „ поручителем" укладено договір поруки № 06-09/1430.

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1.1. договору визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором невідновлюваної кредитної лінії №08-660/117-304 від 25.07.2008р., надалі за текстом „Договір кредиту", а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

Пунктом 1.3. договору визначено, що у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов'язань протягом семи робочих днів від дати закінчення строку виконання зобов'язань за договором кредиту, поручитель доручає кредитору здійснювати на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, договірне списання грошових коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих ним в Одеському філіалі АКБ „Укрсоцбанк" в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Положеннями пункту 3.1.1. договору визначено, що протягом одного робочого дня від дати отримання листа кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання за договором кредиту, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора №3739, непогашеної суми процентів на рахунок кредитора №3739, непогашеної суми комісій на рахунок кредитора №3739, суми можливої неустойки (пені, щтрафу) на рахунок №3739.

Згідно з пунктом 3.1.2. договору встановлено, що у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Приписами ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства і організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Положеннями статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Положеннями статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог статті 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно з приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

П.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Отже, твердження апелянта щодо того, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не правильного застосовані ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, згідно яких позивачем не вірно обрані способи захисту цивільних прав, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою щодо встановлення факту нікчемності правочинів, а ні про визнання правочинів недійсними.

Що стосується тверджень апелянта щодо того, що судом першої інстанції в неповному обсязі досліджені всі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції також до уваги не приймаються, оскільки судом першої інстанції в повному обсязі досліджені всі обставини справи та судом обґрунтовано зроблено висновок про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку щодо того, що заявлена позивачем ФОП ОСОБА_2 вимога про встановлення факту нікчемності (недійсності) договорів не відповідає встановленим ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, тобто, не може бути самостійним предметом розгляду і доказування в окремій справі, оскільки така вимога є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, який може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог, тобто така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак останнє підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2012р. у справі № 5017/880/2012-залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.08.2012р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Сидоренко М.В.

Аленін О.Ю.