Постанова № 25746426, 17.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

17.08.12 Справа № 5008/452/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі Швець О.В.

за участю представника боржника Радь І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року у справі №5008/452/2012 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів"

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 00954142).

Провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" порушене ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2012 року. Цією ж ухвалою уведено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Господарський суд Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.) ухвалою підготовчого засідання від 21 червня 2012 року припинив процедуру розпорядження майном боржника публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" і дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також припинив провадження у справі №5008/452/2012 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів".

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належним чином доведених ознак неплатоспроможності боржника - неможливості задоволення безспірних вимог ініціюючого кредитора не інакше, як через застосування судових процедур банкрутства. При цьому суд констатував наступне.

Наявність ознак неплатоспроможності боржника кредитор обґрунтовує фактом знаходження більше трьох місяців на виконанні у відділі ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції виконавчих документів - вимог про сплату боргу, виданих управлінням ПФУ України в м. Ужгороді, які залишаються невиконаними понад трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого станом на день звернення з заявою про банкрутство загальна сума заборгованості становить 384085,27 грн., а саме: вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.04.12 на суму 23666,10 грн. ; вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.03.12 на суму 50733,68 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.04.12 ВП №32261160); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.01.12 на суму 37830,57 грн., в т.ч. недоїмка 30232,78 грн. грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.02.12 ВП №31356969); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.12.11 на суму 30516,25 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.01.12 ВП №30876623); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 04.11.11 на суму 30949,35 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.01.12 ВП №30646853); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.10.11 на суму 31794,77 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.11.11 ВП №29999932); вимога про сплату боргу №Ю-108 від 04.10.11 на суму 134523,93 грн., в т.ч. недоїмка 96156,33 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.11.11 ВП №29807927); - вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.09.11 на суму 36818,77 грн.. в т.ч. недоїмка 32876,77 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.10.11 ВП №29500078); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 03.08.11 на суму 61806,17 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.09.11 ВП №28834748); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 06.06.11 на суму 28552,63 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.07.11 ВП №27651052); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.05.11 на суму 27297,37 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.07.11 ВП №27451307); вимога про сплату боргу №Ю-214 від 08.04.11 на суму 54842,88 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.05.11 ВП №26554775).

Наданими суду доказами кредитор підтвердив факт відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з боржника ПАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" та їх об'єднання у зведене виконавче провадження, яке перебуває на виконанні підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Закарпатській області. Також матеріалами зведеного виконавчого провадження підтверджено вжиття органом ДВС заходів примусового стягнення з боржника за виконавчими документами шляхом накладення арешту на кошти боржника на рахунках в банківських установах. Зокрема, подані кредитором копії документів зведеного виконавчого провадження містять розпорядження від 28 жовтня 2011 року ВП №9-670/11 про перерахування коштів УПФУ в м. Ужгороді згідно вимоги про сплату боргу від 05 квітня 2011 року. Подані документи не містять жодних відомостей про стан виконання виконавчих документів (вимог про сплату боргу), якими кредитор доводить безспірність вимог та неплатоспроможність боржника. Жодного доказу вжиття інших передбачених законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового стягнення кошті з боржника та неможливості виконання виконавчих документів внаслідок відсутності виявленого майна боржника не подано.

Разом з тим, у матеріалах зведеного виконавчого провадження є постанова начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Закарпатській області від 04 листопада 2011 року, в якій вказано про відсутність підстав повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до вимог ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не має відомостей про вжиття інших заходів примусового стягнення по розшуку майна боржника, не проведено перевірку майнового стану боржника з витребуванням в т.ч. від боржника інформації про майно та кошти, що перебувають в інших осіб або належні боржнику від інших осіб та зобов"язано винести постанову про відновлення виконавчого провадження і вжити заходів щодо забезпечення своєчасного, законного, неупередженого виконання наказу господарського суду.

Отже безспірні зобов'язання ПАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" перед кредитором УПФУ у м. Ужгороді (які є підставою для звернення за даною заявою) не виконуються не у зв'язку з неплатоспроможністю боржника, а їх невиконання є наслідком невжиття всіх необхідних заходів в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів, в т.ч. шляхом виявлення та реалізації усього належного боржнику майна. Кредитор не надав суду доказів неспроможності боржника ПАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" виконати зобов'язання з погашення безспірних вимогах внаслідок вжиття заходів примусового стягнення у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих документів (вимог про сплату боргу) УПФ України в м. Ужгороді.

Суд першої інстанції вказав про відсутність належним чином доведених та обґрунтованих відповідно до вимог закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознак неплатоспроможності боржника ПАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів", що перешкоджає подальшому руху справи про його банкрутство.

Крім того, суд першої інстанції вказав про безпідставність включення ініціюючим кредитором до складу грошових зобов'язань суми 73277,09 грн. фінансових санкцій та пені.

Разом з тим, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 1, 7 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відхилив, як безпідставні, доводи боржника щодо відсутності у кредитора управління ПФУ в м. Ужгороді права вимагати від боржника оплати суми 96 156,33 грн. боргу по сплаті страхових внесків та єдиного внеску, переданого управлінням ПФУ в Берегівському районі.

Свою позицію суд мотивував тим, що суму 96156,33 грн. боргу зі сплати страхових внесків передано управлінню ПФУ в м. Ужгороді від управління ПФУ в Берегівському районі. Ця сума включена до вимоги про сплату боргу від 04.10.11 № Ю108, яка надіслана боржнику, а в подальшому пред'явлена до виконання та постановою міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ від 14.11.11 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ю-108 від 04.10.11. Зазначені докази в установленому порядку боржником не спростовано, у судовому порядку не оскаржено, а отже вимога про сплату боргу від 04.10.11 №Ю 108 підлягає обов'язковому виконанню боржником ПАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів". У межах провадження справи про банкрутство суд перевіряє наявність належним чином підтверджених та не спростованих у встановленому порядку безспірних вимог кредитора до боржника, однак не вирішує спір з приводу наявності або відсутності зобов'язань за вимогами, які фактично є безспірними.

Суд першої інстанції відхилив доводи боржника про те, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25 квітня 2012 року по справі №5008/256/2012 вже встановлено факт відсутності права УПФУ в м. Ужгороді на отримання суми 96 156,33 грн. і вказав, що викладені в названій ухвалі висновки суду є елементом наданої ним при розгляді справи правової оцінки фактів, яка в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не має преюдиційного значення при розгляді іншої справи. Аналогічну правову позицію викладено у п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З урахуванням неможливості подальшого провадження у справі, беручи до уваги правову позицію, викладену у п.36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство", відповідно до якої у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі.

Правовою підставою прийняття ухвали від 21 червня 2012 року слугували ст.ст. 4-1, 43, п.1-1 ст.80, ст.86 ГПК України та ст.ст. 1, 5, 6, 7, 11, п.7 ст.40 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів", просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати названу ухвалу та постановити рішення, яким порушити справу про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів", визнати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді кредитором боржника на суму 589770,28 грн.

Вважає, що господарський суд Закарпатської області не вірно надав правову оцінку обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, зокрема ст.1, ч.3 ст.6 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призвело до прийняття помилкового судового рішення.

На думку ініціюючого кредитора, висновок суду про невжиття державною виконавчою службою всіх необхідних заходів в межах виконавчого провадження, в т.ч. виявлення та реалізації майна боржника не ґрунтується на законі, оскільки чинне законодавство, яке регулює здійснення провадження у справах про банкрутство, не передбачає норм щодо обов'язковості вжиття органами державної виконавчої служби усіх можливих заходів до стягнення заборгованості чи повернення виконавчих документів, як необхідної передумови для порушення провадження у справі про банкрутство цього боржника

Кредитор стверджує, що надав суду належні і допустимі докази безспірності його вимог до боржника та їх невиконання понад три місяці державною виконавчою службою. Наданими суду документами про стан виконавчого провадження підтверджено факт вчинення державною виконавчою службою дій щодо списання коштів з банківських рахунків боржника, однак платіжні вимоги було повернуто без виконання через відсутність коштів на рахунках боржника. Вважає, що аналіз долучених ним (ініціюючим кредитором) матеріалів виконавчого провадження дає змогу чітко характеризувати стан виконавчого провадження, як безперспективний, оскільки виявлене при здійсненні виконавчого провадження майно боржника не може бути продане з причини, наведених у документах виконавчого провадження, в тому числі у зв'язку із перебуванням такого в банківській іпотеці. Посилання суду на обставини і підстави скасування постанови державного виконавця від 03 жовтня 2011 року про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ СП «НІБУЛОН»не доводить платоспроможності боржника, а підтверджує його неспроможність погасити заборгованість не тільки ініціюючому кредитору, а й іншим кредиторам.

Ініціюючий кредитор вважає, що доводи апеляційної скарги та обставини, викладені в заяві про порушення справи про банкрутство та підтверджені доданими до неї документами, засвідчують неплатоспроможність боржника, що є підставою для порушення провадження у даній справі.

Учасникам провадження у справі про банкрутство (кредиторам, банкруту, арбітражному керуючому, скаржнику) на виконання приписів ч.2 ст.98 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Кредитор (скаржник) надіслав апеляційному суду клопотання розглядати справу без участі представника за наявними матеріалами справи та наголосив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Боржник подав відзив, просить оскаржену ухвалу залишити без змін. Стверджує про відсутність належним чином доведених кредитором ознак неплатоспроможності боржника й наявності безспірних вимог в розмірі 300 мінімальних заробітних плат, які не погашено протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Вважає, що станом на дату подання заяви про банкрутство загальна сума безспірних вимог ініціюючого кредитора не погашених боржником протягом трьох місяців з дня встановленого строку становила 316238,47 грн. У цю суму не входить 96156,33 грн., які незаконно передані кредиторові управлінням пенсійного фонду у Берегівському районі, а також 73277,09 грн. застосованих до боржника фінансових санкцій і пені.

Боржник стверджує про відсутність у кредитора права на отримання суми 96 156,33 грн. боргу зі сплати страхових внесків та єдиного внеску, що виник у боржника перед управлінням ПФУ в Берегівському районі. Посилається при цьому на приписи Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ №21-1 від 19.12.2003р., із змінами, внесеними постановою ПФУ №21-6 від 27.09.2010р., виходячи з яких на момент передачі управлінням ПФУ в Берегівському районі боргу до управління ПФУ в м. Ужгород (на 23.02.2011р.) не передбачалось можливості передачі боргу страхувальника у зв'язку зі зміною місцезнаходження страхувальника між різними територіальними управліннями ПФУ. Посилається також на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 25.04.12 по справі №5008/256/2011, якою встановлено відсутність права ПФУ в м. Ужгороді на отримання суми 96156,33 грн., що виник перед управлінням ПФУ в Берегівському районі. Вважає, що в силу норм ст.35 ГПК України вищевказаний встановлений судом факт має преюдиційне значення.

Окрім того, боржник стверджує про неправомірне включення кредитором до складу грошових вимог управління ПФУ в м. Ужгороді заборгованості 50733,68 грн., що виникла в березні 2012 року, стосовно якої виконавче провадження відкрито 19 квітня 2012 року, тобто менш як за три місяці до дня звернення із даною заявою про банкрутство.

В судовому засіданні представник публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" проти апеляційної скарги заперечила і навела доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянув апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області та матеріали справи №5008/452/2012 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів", заслухав пояснення представника боржника, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

За приписами ст. 91 ГПК України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 106 ГПК України визначено ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Зокрема, передбачено оскарження ухвал про зупинення провадження у справі та у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

За приписами ст. 1 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

безспірні вимогами кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 6 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менш ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Крім того, відповідно до вимог п. 10 ст. 7 Закону встановлено обов'язковість подання до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасність справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Отже, виходячи з названих вимог Закону, у випадку звернення із заявою про банкрутство боржника органом Пенсійного фонду України неплатоспроможність боржника має бути обгрунтована та підтверджена з урахуванням сукупності ознак, а саме, неможливості задоволення безспірних вимог в розмірі не менше 300 мінімальних заробітних плат протягом трьох місяців після настання строку виконання внаслідок вжиття передбачених законом заходів отримання заборгованості по обов'язкових платежах.

Згідно з матеріалами справи № 5008/452/2012, ініціюючий кредитор стверджує, що загальна сума його безспірних вимог до боржника за період з лютого 2011 року до квітня 2012 року становить 589770,28 грн., з яких: 420336,86 грн. - борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виник у період перебування боржника на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м. Ужгороді; 96156,33 грн. - борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виник за час перебування боржника на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Берегівському районі (за місцем попередньої реєстрації) і переданий кредитору; 73277,09 грн. -фінансові санкції та пеня.

Разом з тим ініціюючий кредитор вказує, що загальна сума його безспірних вимог, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, становить 384085,27 грн., що підтверджує фактом знаходження більше трьох місяців на виконанні у відділі ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції виконавчих документів - вимог про сплату боргу, виданих управлінням ПФУ України в м. Ужгороді, які залишаються невиконаними понад трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Названа сума є більшою 300 мінімальних заробітних плат, що станом на дату подання заяви становить 328200,00 грн.

В апеляційній скарзі кредитор не наводить інших обґрунтувань грошових вимог до боржника в сумі 589770,28 грн., яку просить визнати кредиторськими вимогами.

Суд першої інстанції законно і обґрунтовано вказав про безпідставність включення ініціюючим кредитором до складу грошових зобов'язань суми 73277,09 грн. фінансових санкцій та пені, а також відхилив, як безпідставні, доводи боржника щодо відсутності в ініціюючого кредитора права вимагати від боржника оплати суми 96 156,33 грн. боргу по сплаті страхових внесків та єдиного внеску, переданого управлінням ПФУ в Берегівському районі.

Як установлено статтею 25 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Територіальний орган Пенсійного фонду надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а якщо згоди не досягнуто, платник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. Якщо територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Вимога управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про сплату 96 156,33 грн. боргу від 4 жовтня 2011 року № Ю-108 в силу закону є виконавчим документом і перебуває на виконанні державної виконавчої служби, така боржником не оскаржена.

Таким чином посилання боржника на положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не спростовують встановленого вищеназваною нормою закону статусу названої вимоги про сплату боргу та обов'язку боржника сплатити цю суму боргу або обов'язку державної виконавчої служби цю вимогу виконувати.

Також до складу безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора не можна включати ту суму грошових вимог, що не виконані менш, ніж за три місяці після порушення виконавчого провадження. В даному випадку це вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.04.12 на суму 23666,10 грн., виконавче провадження з примусового виконання якої не відкрито та вимога про сплату боргу №Ю-214 від 05.03.12 на суму 50733,68 грн., виконавче провадження з примусового виконання якої відкрито постановою від 19.04.12 ВП №32261160 - менш як за три місяці до дня звернення із даною заявою про банкрутство.

Отже, на дату звернення ініціюючого кредитора до господарського суду Закарпатської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів»загальна сума безспірних вимог ініціюючого кредитора до боржника становить 384085,27 грн., що є більше, ніж 300 мінімальних заробітних плат.

Наведене підтверджено виконавчими документами - вимогами про сплату боргу, виданими управлінням ПФУ України в м. Ужгороді (№Ю-214 від 05.01.12 на суму 37830,57 грн., в т.ч. недоїмка 30232,78 грн., №Ю-214 від 05.12.11 на суму 30516,25 грн., №Ю-214 від 04.11.11 на суму 30949,35 грн., №Ю-214 від 05.10.11 на суму 31794,77 грн., №Ю-108 від 04.10.11 на суму 134523,93 грн., в т.ч. недоїмка 96156,33 грн., №Ю-214 від 05.09.11 на суму 36818,77 грн.. в т.ч. недоїмка 32876,77 грн., №Ю-214 від 03.08.11 на суму 61806,17 грн., №Ю-214 від 06.06.11 на суму 28552,63 грн., №Ю-214 від 05.05.11 на суму 27297,37 грн., №Ю-214 від 08.04.11 на суму 54842,88 грн.) та постановами ВДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження: від 22.02.12 ВП №31356969, від 26.01.12 ВП №30876623, від 10.01.12 ВП №30646853, від 23.11.11 ВП №29999932, від 14.11.11 ВП №29807927, від 27.10.11 ВП №29500078, від 21.09.11 ВП №28834748, від 18.07.11 ВП №27651052, від 07.07.11 ВП №27451307, від 18.05.11 ВП №26554775.

З урахуванням приписів ч. 3 ст. 6 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" названих доказів достатньо для порушення господарським судом справи про банкрутство публічного акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів» і призначення підготовчого засідання суду, про що й вказано в ухвалі господарського суду Закарпатської області від 01 червня 2012 року.

Основне ж завдання підготовчого засідання суду полягає у встановленні ознак неплатоспроможності боржника, передбачених ч. 3 ст. 6 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -суд повинен надати правову оцінку безспірності заявлених до боржника грошових вимог, встановити строк, впродовж якого безспірні вимоги не погашено боржником та вирішити питання щодо обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 70 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" вказано, що у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

В силу ст. 1 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність -це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності.

Згідно з положеннями ст. 11 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у підготовчому засіданні суд оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

Отже, при з'ясуванні підстав для порушення провадження у справі про банкрутство на підставі поданих доказів має бути встановлено об'єктивно існуючі обставини неспроможності боржника виконати безспірні вимоги за грошовими зобов'язаннями не інакше, як шляхом відновлення платоспроможності, тобто через застосування судових процедур банкрутства, врегульованих Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 17 квітня 2012 року у справі № 5008/1483/2011 про банкрутство, від 28 липня 2011 року у справі № 5005/4339/2011 про банкрутство.

Визнаючи вимоги ініціюючого кредитора безспірними і такими, що не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, суд першої інстанції вказав про відсутність доказів неспроможності боржника виконати безспірні вимоги за грошовими зобов'язаннями не інакше, як через застосування судових процедур банкрутства.

В силу ст. 47 закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Ініціюючий кредитор повинен був до заяви про порушення справи про банкрутство надати господарському суду довідку про хід виконання рішення та наказу суду органом державної виконавчої служби або відповідний документ, який би свідчив про стан виконання виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство. Однак таких доказів у матеріалах справи немає.

Натомість у матеріалах справи є надані ініціюючим кредитором на вимогу суду копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №24099930 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»на користь стягувачів, в тому числі й управління Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді (т.1., а.с.144-153; т.2., а.с.1-101).

Зокрема, у листі прокурору міста Ужгорода і від 23 грудня 2012 року відділ державної виконавчої служби вказав, що голова правління ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» листом від 05 грудня 2011 року повідомив державну виконавчу службу про рахунки боржника і залишок коштів на них, надав перелік основних засобів підприємства, копії свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів в кількості 6 найменувань.

Однак надані суду документи не містять доказів вжиття на стадії виконавчого провадження вичерпних виконавчих дій стосовно боржника, в т.ч. звернення стягнення на майно боржника. Також відсутні докази встановлення заборони на відчуження майна боржника, відомостей про відсутність майна боржника, вжиття заходів примусового характеру щодо розшуку майна боржника тощо.

Довідка комунального підприємства «БТІ м. Ужгорода» від 08 серпня 2011 року про відсутність реєстрації права власності боржника на нерухоме майно в м. Ужгород (т.2., а.с.94) за своїм змістом не є вичерпним доказом відсутності нерухомого майна у боржника.

Таким чином, матеріалами справи не доведено неспроможності боржника погасити безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора не інакше, як шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Слід зазначити, що здійснення судом провадження у справах про банкрутство не є альтернативою виконавчому провадженню і не тотожне останньому. Застосування судових процедур банкрутства можливе лише за умови, що вжито вичерпно усі законні заходи стягнення коштів, які не дали позитивних результатів.

Вищенаведене спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі. Крім того, апеляційний суд констатує непослідовність і суперечливість позиції й доводів скаржника щодо суми безспірних вимог з огляду на строк виникнення цих сум, їх склад (основний борг, пеня, фінансові санкції) та строк, впродовж якого ці безспірні вимоги не були погашені.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі від 21 червня 2012 року, й не довів законності вимог апеляційної скарги.

Беручи до уваги викладене Львівський апеляційний господарський суд вважає, що законні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року у справі №5008/452/2012 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.