Постанова № 25746377, 22.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 № 5011-37/2159-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Червінська О.В. - дов. №13/12 від 10.01.2012

від відповідача: Навроцький О.В. - дов. №28/02/12 від 28.02.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.04.2012

у справі №5011-37/2159-2012 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра"

до Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал"

про стягнення 3812,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерне товариство „Страхова компанія „Остра" про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Український Страховий Капітал" 3812,95 грн., з яких: 2 183,60 грн. -частка страхового відшкодування, 1225,00 грн. - інфляційне нарахування, 237,44 грн. - три відсотки річних, 166,91 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі №5011-37/2159-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Остра" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі №5011-37/2159-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального права, зокрема п. 5 ст. 268 Цивільного кодексу України, відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.06.2004 між Страховим акціонерним товариством „Остра", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Остра", та Закритим акціонерним товариством „Український страховий капітал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Український страховий капітал", укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії №ФП2004/06.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору, на підставі цього договору сторони укладають факультативні договори перестраховування (ковер-ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін. Кожний ковер-нот є незалежним від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного сторонами. Якщо будь-яке з положень ковер-ноту не співпадає з умовами цього договору, то вирішальним має бути положення, викладене у ковер-ноті, як остаточне узгодження сторін. Відносини сторін, не врегульовані конкретним ковер-нотом, регулюються цим договором.

Пунктом 1.3. договору №ФП2004/06 від 23.06.2004 передбачено, що кожна із сторін має право як приймати від іншої сторони, так і передавати їй у перестраховування ризики, керуючись інтересами обох сторін.

Відповідно до п. 2.2 вищевказаного договору, перестрахування може здійснюватися сторонами на пропорційній та непропорційній основі, що визначається у ковер-ноті.

Відповідальність страховика за оригінальним додоговором страхування розподіляється між сторонами в межах страхових сум таким чином:

- при укладенні ковер-ноту про пропорційне перестрахування визначається частка участі перестраховика у ризику (ліміт відповідальності перестраховика); згідно визначеного ліміту відповідальності перестраховика здійснюється розрахунок сум відшкодувань, які належать до сплати за ковер-нотом; частка участі перестраховика може бути визначена як відношення суми відповідальності за ризиком, що передана у перестрахування до страхової суми за оригінальним договором страхування; перестрахувальний платіж/премія визначається за домовленістю сторін;

- при укладенні ковер-ноту непропорційного перестрахування визначається пріоритет та сума, в межах якої перестраховик бере участь у виплаті сум страхового відшкодування.

Згідно із п. 5.2. договору факультативного перестрахування, відповідальність перестраховика по сплаті сум страхового відшкодування обмежується лише часткою його участі в перестрахуванні та/або сумою, які визначено у ковер-ноті. Відповідальність перестраховика не може бути збільшена у разі нездатності страховика здійснити виплату страхового відшкодування за своєю часткою відповідальності. Перестраховик не несе відповідальності по зобов'язаннях решти перестраховиків.

Відповідно до п. 10.2. вищевказаного договору, перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на розрахунковий рахунок страховика, страхувальника або застрахованої особи (згідно з листом страховика) не пізніше 15 банківських днів з дати одержання перестраховиком від страховика документів, які зазначені в п. 9.1.8. цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Остра" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс-Житлобуд" укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 01067646 від 01.02.2007, відповідно до умов якого застраховано автомобіль „Toyota Fortuner", державний номер ВН 0072 АК.

Відповідно до перестрахувального ковер-ноту №01067646-4 від 23.02.2007, копія якого міститься у матеріалах справи, ризик по вказаному договору №01067646 від 01.02.2007 було передано у ретроцесію Приватному акціонерному товариству „Український страховий капітал".

Частка відповідальності ПрАТ „Український страховий капітал", у разі настання страхового випадку, встановлена за вказаним ковер-нотом у розмірі 20,59 %.

Оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування відповідно до акту про страховий випадок №852-к від 24.01.2008 у розмірі 10605,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №313 від 31.01.2008, то сума страхового відшкодування, яку повинен сплатити відповідач на користь ПрАТ „СК „Остра", згідно умов ковер-ноту, становить 2183,60 грн. (10 605,15 грн. х 20,59 %).

Як встановлено судом першої інстанції, листами (№427/100-07 від 14.09.2007, №921/100-08 від 03.03.2008, №564 від 19.03.2009, №344 від 09.03.2010) ПрАТ „СК „Остра" зверталось до ПрАТ „УСК" щодо виплати частки страхового відшкодування за вищевказаним ковер-нотом.

Однак, відповідач не сплатив зазначену суму страхового відшкодування, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по виплаті частки страхового відшкодування у розмірі 2 183,60 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 статті 987 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, який укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Із приписів частини 1 статті 12 Закону України „Про страхування" вбачається, що у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 10.9. договору №ФП2004/06 від 23.06.2004 передбачено, що у разі невиконання узгоджених термінів виконання платежів за цим договором, сторона, яка не виконала зобов'язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (денних відсотків), від суми платежу, яка прострочена, за кожен день затримки платежу. Сплата пені не звільняє боржника від сплати основної суми боргу. Пеня, що нарахована, сплачується разом з основною сумою боргу за письмовою вимогою сторони, яка повинна одержати платіж.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач суму перестрахувального відшкодування у розмірі 2183,60 грн. за ковер-нотом №01067646-4 від 23.02.2007 до договору № ФП2004/06 від 23.06.2004 не сплатив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра" повністю, у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції вважаючи, що право вимоги до відповідача у позивача виникло 25.03.2008, та враховуючи те, що Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Остра" було подано позов до господарського суду м. Києва 22.02.2012, прийшов до висновку, що строк позовної давності щодо подання даного позову сплинув, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні останнього.

Колегія суддів не погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Враховуючи ту обставину, що договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, суд апеляційної інстанції вважає, що в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не застосовується до вимог перестрахувальника до перестраховика про здійснення виплати частини страхового відшкодування.

Крім того, в будь-якому випадку, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у відповідь на лист позивача №564 від 19.03.2009 у своєму листі №252 від 20.03.2009 зазначив, що за ковер-нотом №01067646-4 від 23.02.2007, по страховому випадку, що стався 12.09.2007, найближчим часом буде здійснена виплата частки у страховому відшкодуванні. Таким чином, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, що в силу положень ст. 264 ЦК України є підставою для переривання строку позовної давності, застосування якого просить здійснити відповідач, та початку перебігу заново.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 2183,60 грн. частки страхового відшкодування.

Разом з тим, враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно яких до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволення вимог позивача про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал" 166,91 грн. пені, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Висновки ж суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних встановлено загальний (трирічний) строк позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми грошового зобов'язання є самостійними вимогами, тобто такими, що не пов'язані із сумою основного боргу.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, а також те, що для пред'явлення таких вимог встановлено трирічний термін позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що кредитор має право звернутися до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов'язання, починаючи з будь-якого моменту періоду прострочення, але в межах строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява з вимогою про стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 25.03.2008 по 09.11.2011 була подана позивачем 15.02.2012 (що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому було надіслано позовну заяву), у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про можливість стягнення вказаних сум лише за період з 15.02.2009 по 09.11.2011, в межах позовних вимог та строку позовної давності.

За розрахунками апеляційного суду за вищевказаний період розмір інфляційних втрат становить 526,25 грн., а розмір 3% річних - 178,94 грн. Вказані суми підлягають стягненню з відповідача в силу положень закону.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра" підлягають частковому задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариство „Страхова компанія „Остра" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2012 у справі №5011-37/2159-2012 - скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2183,60 грн. - частки страхового відшкодування, 526,25 грн. - інфляційних втрат та 178,94 грн. - трьох відсотків річних, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство „Страхова компанія „Остра" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2012 у справі №5011-37/2159-2012 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2183,60 грн. - частки страхового відшкодування, 526,25 грн. - інфляційних втрат, 178,94 грн. - трьох відсотків річних.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал" (03062, м. Київ, вул. Перемоги, 67; код ЄДРПОУ 23707357) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, ЄДРПОУ 14288111) 2183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 60 коп. - частки страхового відшкодування, 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 25 коп. - інфляційних втрат, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 94 коп. - трьох відсотків річних, 1219 (одну тисячу двісті дев'ятнадцять) грн. 36 коп. судового збору.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Український страховий капітал" (03062, м. Київ, вул. Перемоги, 67; код ЄДРПОУ 23707357) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Остра" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, ЄДРПОУ 14288111) 609 (шістсот дев'ять) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №5011-37/2159-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.