Рішення № 25746183, 22.08.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/1199/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 року м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Масендич В.В.

при секретарі Німчиновій Н.О.

за участі позивача ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна»«про визнання контракту про надання послуг недійсним», -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2012 року позивач звернувся до Пролетарського районного суду міста Донецька з позовом до відповідача ПрАТ «Філдес Україна»«про визнання контракту про надання послуг недійсним», в обґрунтування якого зазначив, що 07.10.2010 року було укладено контракт про надання послуг № 0701048 між ним та Приватним акцюнерним товариством "Філдес Україна" в особі продавця-консультанта Ковалевської А.Г. На підставі даного контракту позивач, обравши базову модель автомобіля, сплативши вступний внесок, взяв на себе обов'язок виконувати умови контракту, а саме сплачувати щомісячні внески. Відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання надати учасникам системи послуг зі створення груп, акумулювати кошти від учасників груп, придбати автомобіль та передати його клієнту. Під час підписання даного контракту представник відповідача Ковалевська А.Г. переконувала позивача у вигідності умов контракту, про те що позивач отримає автомобіль на протязі трьох місяців, а також запевнила останнього, що отримання автомобіля буде значно дешевшим, ніж шляхом отримання кредиту у будь-яких установах банку. Ознайомившись з такою рекламою з боку відповідача, як вказує позивач у своїй позовній заяві, він вирішив погодитися на дану пропозицію, проте сам контракт для ознайомлення йому не було надано, представник відповідача пояснила, що контракт та всі необхідні документи будуть надані після сплати вступного внеску та підписання самого контракту. Будучи зацікавленим в такій «вигідній»пропозиції автомобіля під вигідний відсоток, як вказує позивач, він погодився на дану пропозицію та 07.10.2010 року сплатив перший внесок у розмірі 2683,80 грн. Після підписання контракту та отримання всіх документів, позивач ознайомився більш детально з його умовами, та зрозумів, що умови, які викладені у контракті, зовсім не схожі на інформацію, яка була йому надана. Будучи людиною неосвідченою у юридичних термінах та до кінця не розуміючи наслідків підписання контракту, позивач вирішив продовжувати виконувати умови контракту, оскільки на той час йому було невідомо про ПрАТ «Філдес Україна». В період з 07.10.2010 року по 04.01.2012 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено 70126,01 грн. При підписанні контракту було обрано базову марку автомобіля Gееlу MK basic plus, яка коштувала на той час 76900,00 грн., проте, сплативши вищевказану суму на рахунок відповідача, позивачем автомобіль отримано не було. Також, позивач у своїй позовній заяві вказує, що він неодноразово звертався до представників відповідача у телефонному режимі, однак йому було пояснено, що він не виконав умови контракту, а саме ним не отримано визнання на автомобіль, хоча, як зазначає позивач, ним було сплачено 40000,00 грн. на рахунок ПрАТ «Філдес Україна», як пропозиція на торги, однак визнання не отримано, зі слів представників відповідача, йому стало відомо, що на купівлю автомобіля не вистачає фонду групи, тому акт визнання не проводився. Вважає умови контракту несправедливими та такими, що суперечать чинному законодавству України про захист прав споживачів, зокрема положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, у своїй позовній заяві позивач наголошує на те, що відповідач займається підприємницькою діяльністю, що утворює та експлуатує пірамідальну схему, що заборонено діючим законодавством України, утворює групи осіб, що вносять відповідні кошти до фонду групи, який в подальшому розподіляється на купівлю автомобілів для учасників групи. Проте, позивач вказує, що самим контрактом чітко не визначено поняття «фонд групи», хто саме має здійснювати контроль за його накопиченням та розподіленням, тому вважає, що всі кошти, які надходять на рахунки відповідача є неконтрольованими та розподілення даних коштів обумовлені лише власним розсудом відповідача та нічим не підтверджується, тобто будь -якої гарантії того, що отримані кошти спрямовані лише на купівлю на автомобілів не має. Внаслідок вищенаведеного, як вказує позивач, йому була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 70126,01 грн., сплачених ним на рахунок відповідача, як на виконання ним умов контракту. Крім того, позивач вказує, що йому була заподіяна, окрім матеріальної шкоди, ще й моральна, яку він оцінює у 10000,00 грн. та яка полягає у порушенні його права, як споживача та неправомірному використанні коштів позивача, які були ним вкладені до системи придбання автомобілів в групі Кар Кредит, що порушує право власності позивача на його грошові кошти, оскільки за укладеним контрактом повернення коштів буде здійснено лише після ліквідації групи, проте конкретного строку не вказано. Крім того, позивач вказує, що моральна шкода йому була також заподіяна тим, що неправомірними діями відповідача його було залучено до пірамідальної схеми, задля отримання прибутку, з метою задоволення власних потреб та можливого отримання за відповідний період, використовувалися ним в здійсненні власної фінансово -господарської діяльності, також, як вказує позивач, з дати підписання контракту та до теперішнього часу він позбавлений можливості користуватися та вільно розпоряджатися своїми коштами з вини відповідача. Все це, як вказує позивач, призвело до постійного хвилювання, глибокого обурення і відчуття несправедливості від усвідомлення того, що його просто використали обманним шляхом, а також до погіршення стану здоров'я. Від цього позивач переживає глибокі душевні страждання, які почалися від дня укладення контракту та до теперішнього часу. Також, у позовній заяві позивач посилається на те, що через неправомірні дії відповідача, він змушений був звернутися за кваліфікованою правовою допомогою для отримання юридичної консультації, написання позовної заяви, за що він сплатив 4000,00 грн. Просив суд визнати недійсним контракт № 0701048 від 07.10.2010 року про надання послуг, укладений між ПрАТ «Філдес України»та ОСОБА_1, стягнути з відповідача на його користь грошову суму в розмірі 70126,01 грн, як суму сплачених коштів за контрактом, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві, а також пояснивши, що лише з заперечень відповідача, які були ним отримані у судовому засіданні, він дізнався про те, що він отримав визнання та його було позбавлено внаслідок невиконання умов контракту, про що надано відповідний лист, який позивач ніколи не отримував.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позивачем вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку (а.с. 131,132), про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю на адресу суду не надходило. На підставі ст. 224 ЦПК України суд, враховуючи згоду позивача та його представника і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи. У відповідності до письмових заперечень проти позову, які надійшли на адресу суду за №11048 від 02.07.2012 року, представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано суду жодних належних доказів того, що відповідач не діяв у відповідності до умов укладеного контракту. Контракт, укладений між сторонами, з самого початку був спрямований на настання правових наслідків: для позивача -здійснювати щомісячні внески та отримати автомобіль, для відповідача -придбати автомобіль для позивача та передати його в разі настання обставин, передбачених умовами контракту. Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про положення Контракту, як вказано у запереченнях, є особисте підписання позивачем кожної сторінки контракту. Крім того, представник відповідача у своїх запереченнях вказав, що позивачем свідомо перекручуються факти щодо фактичних обставин справи, оскільки правові наслідки в контракті сторони пов'язали у тому числі з настанням певної обставини, а саме в разі перемоги в акті визнання в групі клієнтів. Позивач зробив найбільшу пропозицію у відповідній групі клієнтів та оплатив її, відповідно до цього отримав визнання на автомобіль 27.11.2010 року, про що його було повідомлено, однак, у зв'язку з тим, що позивачем були порушені інші умови контракту, а саме ним не було здійснено оплату торгів та збору за визнання, внаслідок чого відповідач згідно з контрактом анулював визнання позивача. В подальшому, позивачем робилися пропозиції на акти визнання, однак в групі до якої належав позивач, були більш активні учасники, які постійно вносили більш вигідні пропозиції на торги та отримували визнання, тому у відповідача була відсутня можливість видати у власність позивачу обраний ним автомобіль. Крім того, у запереченнях проти позову вказано, що у відповідача відсутня можливість видати автомобілі всім одразу, а тому швидкість отримання автомобіля залежала від активності самих учасників, оскільки позивач самостійно обрав пасивну позицію щодо отримання визнання та виконання умов контракту, відповідач був позбавлений можливості видати автомобіль. Саме ці обставини, як на це посилається представник відповідача, стали причиною у затримці видачі позивачу автомобіля, а починаючи з лютого 2012 року, позивач взагалі припинив виконувати умови контракту, тобто здійснювати щомісячні платежі, внаслідок чого виникла заборгованість, на підставі якої контракт було розірвано, про що його повідомлено та направлено на його адресу відповідний лист від 01.05.2012 року. Вважає, що укладений контракт повністю відповідає нормам чинного законодавства, має юридичну силу та не може бути визнаний судом недійсним лише з підстав заперечення його дійсності однією зі сторін даного контракту, в даному випадку позивачем. Також, представником відповідача вказано, що відповідно до умов контракту, укладеного з позивачем, останній мав право відмовитися від цього контракту без автомобіля за власним бажанням, отримати повернення сплаченого ним вступного внеску з утримання 1% (а також ПДВ) від вартості автомобіля в якості компенсації за понесені відповідачем витрати, якщо відмова буде здійснена протягом семи календарних днів після підписання контракту. Однак, від позивача не надходило такої заяви, навпаки, останній почав сплачувати систематично щомісячні внески. Також, представник відповідача вважає, що позивачем не було доведено пірамідальної схеми у діяльності відповідача. Щодо відшкодування моральної шкоди, представником відповідача у запереченнях були надані пояснення щодо того, що позивачем не було надано доказів того, що в нього погіршився стан здоров'я саме з вини відповідача, оскільки вина відповідача доведена позивачем не була, крім того, не надано доказів, що стан здоров'я, враховуючи вік позивач, не був таким ще до моменту співробітництва з відповідачем. Просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

У частині 1 ст. 202 ЦК України вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 тієї ж статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України встановлено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст.. 19 того ж Закону підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Пунктом 7 ч. 3 тієї ж статті передбачено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Також, у відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з абзацом 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року №9 нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Також, у відповідності до абзаців 2 та 3 пункту 7 тієї ж Постанови Пленуму ВСУ, у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Як встановлено у судовому засіданні, 07 жовтня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Філдес Україна»в особі продавця Ковалевської А.Г. та ОСОБА_1 було укладено контракт № 0701048 про надання послуг з ідентифікатором до нього, відповідно до умов контракту, предметом контракту є надання особі послуг з адміністрування системи, умовно іменованої CAR CREDIT (КАР КРЕДИТ) з метою придбання автомобіля. (ст.1) Відповідно до відомостей, викладений у ідентифікаторі контракту №0701048 від 07.10.2010 року марка автомобілю «Geely MK basic plus». Крім того, з вищевказаного документу вбачається, що клієнт системи сплачує вступний внесок (одноразовий платіж, що підлягає оплаті клієнтом в момент підписання Контракту) у розмірі 2683,80 грн., щомісячний чистий внесок (частина ціни автомобіля, що систематично, але не менш ніж один раз на місяць, сплачує клієнт системи, за рахунок якого здійснюється придбання автомобіля) в 1,667%, щомісячні адміністративні витрати (плата за послуги з формування груп клієнтів системи, а також плата за здійснення організаційних дій по визнанню автомобіля) 0,25%, щомісячний страховий внесок (щомісячний платіж за договором страхування автомобіля клієнта системи, сума якого направляється в страхову компанію) 0,0725%, збір за визнання (одноразовий платіж, що підлягає оплаті клієнтом системи в момент визнання за ним автомобіля) 3%. (а.с.6-12) Усього на виконання умов контракту позивач ОСОБА_1 сплатив на рахунок ПрАТ «Філдес Україна»за період часу з 07.10.2010 року по січень 2011 року грошову суму у розмірі 70126,01 грн., що підтверджується наданими суду копіями квитанцій, попередньо звірених з оригіналами у судовому засіданні (а.с.13-41) Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, ПрАТ «Філдес Україна»формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля (ст.ст. 5,8 контракту). Клієнт одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, передбачених контрактом (ст.ст. 10-12), і таке визнання права здійснює ПрАТ «Філдес Україна»на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Контракт не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля, в той час, як містить терміни дії контракту (63 календарних місяців з моменту виконання клієнтом системи умов п. г) ст.. 3 контракту). Крім того, спірний контракт не передбачає будь - якої відповідальності ПрАт «Філдес Україна»за невиконання або неналежне виконання умов контракту, також не містить будь -яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної сплати його вартості. Однак, вказаний контракт містить положення щодо того, що у випадку відмови клієнта від контракту, клієнт системи одержує повернення свого внеску після ліквідації групи, крім того, клієнт системи одержує повернення суми, сплачених ним чистих внесків, нарахованих у відповідності з поточною вартістю автомобіля на момент повернення, зменшену на десять відсотків у порядку штрафу за дострокове розірвання з боку клієнта системи. Розмір штрафу ніколи не буде нижче вартості двох чистих внесків, розрахованих на основі діючої ціни автомобіля, яка має чинність в день повернення. Поверненню не підлягають вступний внесок, адміністративні витрати, страховий внесок.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено цивільно -правовий договір, який містить ознаки пірамідальної схеми, що у відповідності до вимог чинного законодавства України є використання нечесної підприємницької практики, тобто спірний контракт є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, тому визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається, та на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним грошові кошти у розмірі 70126,01 грн., у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, яку обґрунтовує тим, що події, які відбулися, відобразилися на його здоров'ї, стан якого значно погіршився, яку він оцінює у 10000,00 гривень.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Абзацом 1 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 (із змінами) «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»При вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від

31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (із змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), інших цивільних прав, при настанні інших негативних наслідків.

Абзацом 2 п. 5 тієї ж Постанови передбачено, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Окрім вищенаведених пояснень позивача, які він виклав у позовній заяві та надав у судовому засіданні, з матеріалів справи (а.с.42-46,49-51), не вбачається, що неправомірними діями відповідача йому було заподіяно шкоду, небезпечну для життя і здоров'я людей, а тому позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 10000,00 гривень, не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути на його користь витрати, пов'язані з наданням йому правової допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Частинами 1 та 2 ст. 84 того ж Закону передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України передбачено, що частина 2 ст. 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У частині 1 ст. 88 зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір компенсації у цивільних справах витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її робити.

У зв'язку з тим, що позивачем до матеріалів позовної заяви та під час судового розгляду справи не були надані документи, що підтверджують розмір витрат, пов'язаних з наданням позивачу правової допомоги, у розмірі 4000,00 грн., а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин суд вважає можливим задовольнити заявлені позивачем вимоги частково, стягнувши з ПрАТ «Філдес України», сплачену позивачем у якості виконання умов контракту № 0701048 від 07.10.2010 року про надання послуг грошову суму у розмірі 70126,01 грн., в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання вказаного контракту недійсним, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень та стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 4000,00 грн. - відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 701,13 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 10, 11, 45, 60, 79, 81,82, 84,88 213, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна»«про визнання контракту про надання послуг недійсним»- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна», юридична адреса: 0113, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, р/р 26009000573027 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 26343631 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 70126 (сімдесят тисяч сто двадцять шість) гривень 01 копійка.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна», юридична адреса: 0113, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, р/р 26009000573027 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 26343631 на користь держави судовий збір у розмірі 701 (сімсот одна) гривня 13 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог позивача - відмовити.

Заяву про перегляд цього заочного рішення може бути подано відповідачами протягом 10 днів з дня отримання його копії до Пролетарського районного суду м. Донецька.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Масендич