Рішення № 25744875, 21.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2012 р. Справа № 10/062-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/062-12

за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах

держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління

Міністерства оборони України, м. Київ;

до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський

військовий торг», м. Біла Церква;

про стягнення 14 695,93 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Пантюхов О.В., посвідчення № 906 від 14.12.2011р.;

від позивача: Лятіфова Т.Б., довіреність № 303/25-3517 від 21.11.2011р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (надалі - позивач) до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(надалі -відповідач) про стягнення 14695,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на укладення 01.11.2011р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»Попереднього договору № 332, згідно якого позивач передав відповідачу у строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення загальною площею 260,0 кв.м (майно), розташованого за адресою: смт. Гостомель, Київської обл., у військовому містечку № 1, інвентарний № 23. Однак, платежі за користування приміщенням відповідачем не сплачувались, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14010,00 грн., за порушення строків сплати якої нараховані пеня в сумі 543,38 грн., інфляційних втрати -37,38 грн. та 3 % річних у сумі 105,17 грн.

Ухвалою від 16.07.2012р. суд порушив провадження у справі № 10/062-12 та призначив її розгляд на 02.08.2012р.

В судовому засіданні 02.08.2012р. прокурором та представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, частково надані документи, витребувані судом, а також подано заяву, в якій останні, уточнюючи позовні вимоги, просять суд читати дев'ятий абзац другої сторінки позовної заяви в наступній редакції: «Відповідно до п. 1.1 якого, позивач зобов'язується протягом шести місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому Основний договір оренди нерухомого військового майна - нежитлового приміщення загальною площею 260,0 кв.м. (у подальшому - майно), розташованого за адресою: смт. Гостомель Київської області в військовому містечку № 1, інвентарний номер 23, на умовах, встановлених даним договором.».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.07.2012 р. не виконав.

Ухвалою від 02.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 21.08.2012р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутні у судовому засіданні 21.08.2012р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та надали витребувані судом документи.

Від відповідача через канцелярію суду надійшла заява б/н від 12.06.2012 р., в якій останній позов визнає та просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.08.2012р. не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані прокурором та позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача в судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (за договором -сторона-1) та державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(за договором -сторона-2) було укладено Попередній договір № 332 (далі за текстом -договір), відповідно до п. 1 якого сторона-1 зобов'язується протягом шести місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна - нежитлового приміщення загальною площею 260,0 кв.м (майно), розташованого за адресою: смт. Гостомель, Київської обл., у військовому містечку № 1, інвентарний № 23, на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п. 1.1 договору, сторона-2 до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним пп. 2.1.2 договору.

У відповідності з п. 2.1 договору, предметом основного договору є те, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення загальною площею 260,0 кв.м за адресою: смт. Гостомель, Київської обл., у військовому містечку № 1, інвентарний № 23, що знаходиться на балансі Київського КЕУ.

На підтвердження факту знаходження майна на балансі Київського КЕУ, що є предметом договору, до справи надано Акт приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 01.03.2006р. та Акт прийняття-передачі основних засобів від 01.03.2006р.

Згідно з пп. 2.1.2 договору, назване в предметі основного договору нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення в ньому підприємства з харчування військовослужбовців на закритій території військового містечка.

За використання майна сторона-2, на підставі виставлених рахунків, сплачує на розрахунковий рахунок сторони-1 за домовленістю сторін плату в розмірі 4670,0 грн. в місяць (пп. 4.3.2. договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що зобов'язання по сплаті, визначені пп. 4.3.2 договору, сторона-2 повинна виконати до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1, 3 п. 6.2. договору, плата за використання майна, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. В разі прострочення стороною-2 виконання грошового зобов'язання, вона повинна сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На виконання умов Попереднього договору від 01.11.2011р. № 332, Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було передано державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»нежитлове приміщення загальною площею 260,0 кв.м (майно), розташоване за адресою: смт. Гостомель, Київської обл., у військовому містечку № 1, інвентарний № 23, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2011р., підписаного представниками сторін, копію якого долучено до матеріалів справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконав належним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за платежами згідно Попереднього договору № 332 від 01.11.2011р. перед Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в сумі 14010,00 грн. за період з листопад 2011 року по січень 2012 року включно, що підтверджується виставленими позивачем ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг»рахунками, у тому числі № 51-2011332 від 08.11.2011р., № 51-119012 від 05.12.2011р., № 51-11210201 від 05.01.2012р.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платежі за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази внесення плати за орендоване майно суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті останнім не оспорений.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати в сумі 14010,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню, на підставі п. 6.2 Попереднього договору № 332 від 01.11.2011р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 6.2 договору, плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її за розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, який є арифметично правильним та відповідає приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, в сумі 543,38 грн.

Крім того, за порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані інфляційні втрати в сумі 37,38 грн. та 3 річних -105,17 грн. окремо по кожному місяцю заборгованості.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Як встановлено судом та вбачається з розрахунку суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, наведений позивачем у розрахунку, доданому до справи, останнім було здійснено нарахування інфляційних втрат за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції в сумі 37,38 грн. та 3% річних у сумі 2836,73 грн., які є арифметично правильними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, а/с 37, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 97, код ЄДРПОУ 22991617) 14010,00 грн. -основного боргу, 543 грн. 38 коп. -пені, 37 грн. 38 коп. -інфляційних втрат, 105 грн. 17 коп. -3% річних. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання повного тексту рішення -23.08.2012 р.

Суддя А.І. Привалов