Постанова № 25744619, 22.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 5017/414/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_4на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 07.05.2012 Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 у справі№5017/414/2012 господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємця ОСОБА_4до відповідача Фермерського господарства "Кулевча"про стягнення 113 819, 18 грн.за участю представники сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Лисецька О.О., дов.від 25.02.2012, б/н

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "Кулевча", яке є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія", про стягнення з Фермерського господарства "Кулевча" на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 боргу за договором надання послуг № 3 від 03.08.2010 у сумі 113 819, 18 грн., з яких 107 975, 00 грн. -основна заборгованість, 2 809, 05 грн. втрат від інфляції, 3 035, 13 грн. -3 % річних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2012 (суддя Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 у цій справі (колегія суддів у складі: Філінюка І.Г. -головуючого судді, суддів Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Фермерського господарства "Кулевча" на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 борг за договором надання послуг № 3 від 03.08.2010 у сумі 113 819 грн., з яких 107 975, 00 грн. -основна заборгованість, 2 809, 05 грн. втрати від інфляції, 3 035, 13 грн. -3 % річних та судові витрати.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Скаржник надіслав до Вищого господарського суду України телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою його повноважного представника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зазначене клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі підлягає відхиленню, оскільки, з урахуванням приписів статті 77 ГПК України та враховуючи вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, не вбачає у наведеній заявником обставині об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судових актів у цій справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.08.2010 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Росія" (замовник), правонаступником якого є Фермерське господарство "Кулевча", укладено договір про надання послуг № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги в порядку і на умовах визначених цим договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено вартість послуг у розмірі 75 дискування 80 грн. за 1 (один) га пахоти.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт від 05.10.2010 на суму 104 105 грн., від 05.10.2010 на суму 31 050 грн., від 04.11.2010 на суму 12 320 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків складеного станом на 01.01.2011 р., який підписано головою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" Станчевим В.П. та скріплено печаткою на суму 107 975 грн., відповідачем прийняті послуги оплачено частково у розмірі 62 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 971 від 22.10.2010 на суму 42 000 грн. та видатковим касовим ордером № 671 від 06.09.2010 на суму 20 000 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, позивач посилається на порушення Фермерським господарством "Кулевча" строку виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 107 975 грн., 2 809, 05 грн. витрат від інфляції та 3 035, 13 грн. - 3 % річних.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до позовної заяви Приватного підприємця ОСОБА_4 додано копію договору № 3 від 03.08.2010 про надання послуг, у п. 3.2. якого зазначено: "Замовник зобов'язаний перерахувати суму визначену у акті про надання послуг на протязі 60 днів з моменту підписання такого акту", однак, в оригіналі договору, підписаного обома сторонами та оглянутого судами, відсутня вказівка на строк виконання зобов'язання.

Тобто, строк виконання зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не погоджено сторонами договору у встановленому порядку.

Господарські суди попередній інстанцій, встановивши, що спірним договором не передбачено строку виконання зобов'язань відповідачем, а позивачем будь-яких письмових вимог до відповідача пред'явлено не було, тобто з боку останнього відсутні порушення щодо виконання зобов'язань умов спірного договору, дійшли висновку про відмову в позові.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Нормами чинного законодавства не визначено в який спосіб кредитор має заявити таку вимогу: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимог у визначеній законом процесуальній формі -формі позову.

Тому, сам факт заявлення позову та участь у його розгляді боржника є достеменним фактом пред'явлення та отримання боржником такої вимоги.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Зазначена позиція суду викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.2011 у справі 43/308-10.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в даному випадку порушення зобов'язання Фермерським господарством "Кулевча" зі своєчасної оплати наданих за вказаним договором послуг.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи спір не врахували положення вищенаведених норм права, а тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір, дослідивши розрахунок основного боргу, та відповідно, наявність підстав для стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, з урахуванням періоду їх нарахування, в межах строку, заявленого позивачем.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 та рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012 у справі № 5017/414/2012 скасувати.

Справу №5017/414/2012 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Гольцова

Л. Іванова