Рішення № 25744583, 20.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р. Справа № 5004/778/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Дортранс",м.Київ

до відповідача Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України, м.Луцьк

про стягнення 1335746,34 грн.

Суддя Костюк С. В.

за участю представників сторін:

від позивача: Таліпов В. В., дов. від 11.01.2012 року,

від відповідача: Лапковський О. Ю. дов. № 64 від 12.10.2011 року..

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Заяви про технічний запис судового процесу не подано.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач -ТзОВ "Транспортна компанія Дортранс" просив стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України 1 333 611,90 грн., з них 1255518,50 грн. заборгованості за товар, 47 185,12 грн. пені за прострочку платежу, 12 643,07 інфляційних та 17 265,21 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що заборгованість виникла в результаті неоплати відповідачем товару відпущеного по договору поставки № 02/0659 від 02.01.2006 року з додатками № 1-6, факт поставки підтверджено видатковими накладними; пунктом 5.1 договору передбачена оплата не пізніше 45 днів після поставки товару; заборгованість в сумі 1255518,50 грн. підтверджена актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року; інфляційні та 3 % річних нараховано згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України з врахуванням останнього платежу, який надійшов 02.11.2011 року та після 45-ти днів, що передбачено п. 5.1 договору, пеня згідно п. 9.1 договору.

Клопотанням від 16.08.2012р. вих..№39, яке зареєстроване судом 20.08.2012р., позивач уточнив та збільшив позовну вимогу та просить стягнути з відповідача 1335746,34 грн.; з них 1255518,50 грн. заборгованості, 62716,37 грн. відсотків річних та 17511,47 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з розрахунку долученого до клопотання сума позову збільшилась в результаті перерахунку відсотків річних та інфляційних по кожній відправці вантажу з врахуванням 45 днів відстрочки платежу згідно п. 5.1 договору.

Право позивача на збільшення суми позову передбачено ст. 22 ГПК України, а тому суд розглядає позовну вимогу з врахуванням клопотання про уточнення та збільшення суми позову.

На вимогу суду позивачем представлено: залізно дорожні накладні по яких проводилась відгрузка щебеню та заявки на поставку вантажу, які надавав відповідач з зазначенням станції призначення, назви філії, ціни та фракції щебеню.

Відповідач в запереченнях на позов вимогу позивача не визнає, вказуючи, що договір поставки №02/06/59 від 02.01.2006р., на підставі якого заявлено вимогу, є неукладеним, оскільки в порушення вимог ст. 267 ГК України в ньому не узгоджено ні строків поставки продукції, ні графіків поставки, ні строків подачі заявок на поставку, що є істотними умовами договору поставки.

Також не вказано ціни продукції, чим порушено ч.3 ст. 180 ГК України та ч.2 ст. 189 ГК України, відповідно до яких ціна є істотною умовою договору . Відсутність в договорі загальної кількості продукції, її асортименту та якості суперечить ч.4 ст. 180, ч.2 ст. 268 ГК України, за таких обставин вважає, що договірні відносини існували між сторонами по справі згідно ст. 11 ЦК України не на підставі договору, а на підставі інших правочинів та інших юридичних фактів.

Також вказує, що акт взаємозвірки розрахунків не є первинним документом, а тому є неналежним доказом у даній справі; заперечує стягнення пені в сумі 47185,12 грн. оскільки сторонами в договорі поставки не встановлено конкретного розміру відповідальності. При цьому зазначає, що позивачем не підтверджено факту поставки продукції, зокрема не подано довіреностей на отримання вантажу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи відповідача, та вказав, що зобов'язання між сторонами виникли саме в результаті неоплати відповідачем вантажу отриманого на підставі договору поставки, відповідачем даний договір було схвалено, оскільки рішенням господарського суду по справі №7/95-38 від 01.10.2009р. стягнуто заборгованість в сумі 2421204,46 грн. , яка виникла в результаті неоплати вантажу отриманого саме по договору поставки від 02.01.2006р., дана сума відповідачем погашена.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимогу уточнену клопотанням №39 від 16.08.2012р., а саме про стягнення заборгованості в сумі 1255518,50 грн., інфляційних в сумі 17511,47 грн. та 3% річних в сумі 62716,37 грн., всього 1335746,34 грн.

Представник відповідача заперечує вимогу позивача та просить відмовити в позові.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін, вбачається наступне.

02.01.2006р. між позивачем (по договору Постачальник) та відповідачем (по договору Покупець) було укладено договір поставки №02/06/59 (а.с. 9-12 том I).

За умовами даного договору (п. 1.1 ) Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язався, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

В п. 1.2 вказано, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за даним договором, його співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна кількість товару визначається згідно із заявками Покупця та накладними.

Відповідно до п. 4.1 Постачальник поставляє товар Покупцю за цінами, які зазначені в додатках до даного Договору, що є невід'ємною його частиною, або рахунках-фактурах.

Згідно п. 7.1 передача (приймання-передача) товару здійснюється в пункті поставки, зазначеному в заявці Покупця.

Отримання товару Покупцем підтверджується підписом у накладній та довіреністю (п. 7.4).

Відповідно до п. 8.2.1 Покупець зобов'язався прийняти товар, відповідно до ст. 35 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України № 457 від 06.04.1998 р., за кількістю та якістю в строки, встановлені даним Договором та чинним законодавством, підтвердивши це підписом в накладній та довіреністю.

Згідно п. 12.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання.

До даного договору були укладенні додатки №01 від 01.05.2006р., №2 від 20.10.2006р. №03 від 20.05.2007р., №04 від 03.01.2008р., №05 від 20.02.2008р., №06 від 10.03.2010р. (а.с 13-18 том I ), якими сторони узгоджували фракції щебеню гранітного, його ціну та залізничний тариф.

Покупець перед відправкою вантажу надавав направляв Постачальнику рознарядки на поставку щебеневої продукції, в яких зокрема вказував отримувачів вантажу, станцію призначення, код станції, код одержувача вантажу, фракцію щебеню та вагу (а.с. 2-31 том II).

Як вбачається з матеріалів справи щебінь гранітний відгружувався Покупцю вагонами по залізнично-дорожніх накладних на адресу одержувачів вантажу зазначених в заявках Покупця (а.с.109-141).

Згідно видаткових накладних, долучених до позовної заяви №РН-0000004, в період з 15.03.2011р. по 09.11.2011р. по договору №02/06/59 від 02.01.2006р. було поставлено щебеневої продукції на загальну суму 2415821,22 грн. (а.с 20-57 том I).

За загальними нормами ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити )у встановлений строк другій стороні Покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти даний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору поставки, зокрема п. 5.1, Покупець здійснює оплату за поставлений товар на протязі 45 ( сорок п'ять) днів з дати отримання товару.

Як слідує з акту взаємозвірки за період з 15.03 по 02.11.2011р. оплата отриманого вантажу покупцем проведена на суму 1660000 грн., з якої 499697,28 грн. зараховано в рахунок погашення попереднього боргу.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заборгованість на момент розгляду справи складає 1255518,50 грн., яка підтверджена також актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками (а.с 19), а тому вимога в даній частині підставна і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, як слідує з розрахунку позивача долучено до клопотання про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с. 151-158 том I) 3% річних та інфляційні нараховано на заборгованість без врахування того, що відповідач проводив частково оплату вантажу. Тому судом зроблено перерахунок даних сум згідно якого три відсотки річних складають 34486,93 грн., інфляційні -11159,94 грн. які підлягають стягненню з відповідача.

Твердження відповідача в частині того, що договір поставки є неукладеним суд не приймає до уваги, оскільки представлені позивачем матеріали, зокрема накладні на відпуск вантажу, залізнично-дорожні накладні, рознарядки відповідача на відгрузку вантажу, часткова оплата вантажу підтверджують, що поставка щебеневої продукції відбулась саме по договору поставки №02/06/59 від 02.01.2006р. на підставі якого і заявлена вимога.

Крім того рішенням господарського суду по справі №7/95-38 було стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 2421204,46 грн. саме по зазначеному договору поставки, яку відповідач сплатив. Відповідно до ст. 49 ГПК України понесенні позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська,41 ЄДРПОУ 32035139 р/р №26000010007301в ВФ АБ "БрокбізнесБанк" МФО 303592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Дортранс" (04108, м. Київ, проспект Правди, 9-В, кВ. 24 р/р 2600430891016 в ВАТ "Комерційний банк Даніель", МФО 380980, код за ЄДРПОУ 31361645) 1301165,07 грн. з них 1255518,50 грн. заборгованості, 11159,64грн. -інфляційних втрат,34 486,93 грн. - відсотків річних а також 26023,30 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя С. В. Костюк

Повне рішення

підписано

27.08.2012р.