Рішення № 25744432, 23.08.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2012Справа №5002-28/2393-2012

За позовом Приватного підприємства «Стройсервіс-2000», м. Сімферополь

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Фотон», м. Сімферополь

про стягнення 24 000,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

31.07.2012

Від позивача - Посунько Ю.О. - представник, довіреність від 30.07.2012; Клемпарська Ю.В. - представник, довіреність від 30.07.2012.

Від відповідача - Харахади А.У. - представник, довіреність № 191/928 від 31.07.2012.

14.08.2012

Від позивача - Посунько Ю.О. - представник, довіреність від 30.07.2012; Клемпарська Ю.В. - представник, довіреність від 30.07.2012.

Від відповідача - Харахади А.У. - представник, довіреність № 191/928 від 31.07.2012.

23.08.2012

Від позивача - Посунько Ю.О. - представник, довіреність від 30.07.2012; Клемпарська Ю.В. - представник, довіреність від 30.07.2012.

Від відповідача - Харахади А.У. - представник, довіреність № 191/928 від 31.07.2012.

Суть спору: Приватне підприємство «Стройсервіс-2000» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Фотон» про стягнення 24 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перерахував на користь Науково-виробничого комплексу загальної техніки - філії ВАТ «Фотон» 24 000,00 грн. за будівельні матеріали, проте, останній матеріали не поставив та не повернув сплачені кошти.

31.07.2012 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що ПАТ «Фотон» є неналежним відповідачем у справі, а відповідачем має бути Науково-виробничий комплекс загальної техніки - філія ВАТ «Фотон», а ПАТ «Фотон» за період з 2006 року по 2012 рік не укладало договорів з позивачем. Крім того, відповідач зазначає що позивачем пропущено строк позовної давності.

23.08.2012 представник відповідача надав ще один відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що Науково-виробничий комплекс загальної техніки - філію ВАТ «Фотон» було ліквідовано, а чинне законодавство не передбачає відповідальність юридичної особи за борги ліквідованої філії.

У справі оголошувалась перерва з 31.07.2012 по 14.08.2012 та з 14.08.2012 по 23.08.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

Приватне підприємство «Стройсервіс-2000» здійснює свою діяльність відповідно з Господарським кодексом України, а також іншими нормативними актами що регулюють створення та діяльність суб'єктів господарювання. Предметом діяльності підприємства виступає, зокрема, оптова торгівля будівельними матеріалами (п. 2.1 статуту підприємства).

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Фотон», останнє є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Фотон». Предметом діяльності товариства є, зокрема, оптова торгівля будівельними матеріалами (п. 3.2 статуту).

14.11.2006 Науково-виробничий комплекс загальної техніки - філія Відкритого акціонерного товариства «Фотон» виставило рахунок № 636 Приватному підприємству «Стройсервіс-2000» за будівельні матеріали на суму 24 000,00 грн. з ПДВ (а. с. 8).

14.11.2006 ПП «Стройсервіс-2000» перерахувало на користь зазначеної філії 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 632 (№ 3290239) (а. с. 9), а 15.11.2006 перерахувало 14 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 634 (№ 3295229) (а. с. 10).

Як вбачається з зазначених платіжних доручень, кошти в загальній сумі 24 000,00 грн. перераховані як плата за будівельні матеріали відповідно до рахунку № 636 від 14.11.2006 року.

26.06.2012 ПП «Стройсервіс-2000» направило на адресу ПАТ «Фотон» лист (вих. № 325, а. с. 11), в якому з посиланням на ст. 530 Цивільного кодексу України просить поставити будівельні матеріали на суму 24 000,00 грн. протягом 7 днів зі дня пред'явлення даної вимоги.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав зазначений лист 02.07.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 12), та проти чого не заперечував представник відповідача.

Проте, відповідач не поставив позивачу оплачені будівельні матеріали, у зв'язку з чим, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення суми перерахованих коштів у розмірі 24 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, стороною в судовому процесі може виступати, зокрема, саме юридична особа, а не її філія, оскільки остання не набуває відповідного статусу.

Судом встановлено, що 08.06.2011 року було закрито такий відокремлений підрозділ юридичної особи як Науково-виробничий комплекс загальної техніки - філія Відкритого акціонерного товариства «Фотон», про що свідчить витяг з ЄДРПОУ, наданий Головним управлінням статистики в автономній Республіці Крим (а. с. 79).

Як зазначалось вище, Публічне акціонерне товариство «Фотон» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Фотон». У зв'язку з вищевикладеним, суд не приймає позицію відповідача, про те, що ПАТ «Фотон» є неналежним відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між філією ВАТ «Фотон» та ПП «Стройсервіс-2000» фактично виникли правовідносини з купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Зі змісту ст. 627 та ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України вбачається, що при укладанні угод сторони мають юридичну можливість відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд.

Наведені норми кореспондуються з ч. 3 ст. 173 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексів України, в яких зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, маючи право погоджувати на свій розсуд будь-які його умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Аналіз вищезазначених норм та матеріалів справи дає підстави дійти до висновку, що сторони домовились щодо таких істотних умов договору як предмет договору (будівельні матеріали) та ціна договору, яку позивачем і було сплачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись приписами зазначеної норми законодавства, позивач спрямував відповідачу вимогу про постачання будівельних матеріалів протягом семи днів. Проте, останній проігнорував зазначені вимоги.

Згідно зі ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Крім того, як вбачається зі статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 2 ст. 665 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, позивач відмовився від договору купівлі-продажу та від свого зобов'язання прийняти товар, у зв'язку з чим, зникли підстави для утримання відповідачем коштів у розмірі 24 000,00 грн., перерахованих за не отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене, підлягає поверненню на користь позивача виконане останнім у зобов'язанні купівлі-продажу будівельних матеріалів, а саме: перераховані кошти у загальній сумі 24 000,00 грн.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було визначено строку поставки оплачених будівельних матеріалів, у зв'язку з чим, позивач правомірно застосував приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

При цьому, частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З огляду на матеріали справи та приписи п. 2 ст. 530 ЦК України, перебіг трирічного строку позовної давності почався з 10.07.2012, оскільки лист-вимогу № 325 від 26.06.2012 про виконання обов'язку з поставки товару відповідач отримав 02.07.2012.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів поставки позивачу оплачених будівельних матеріалів або повернення коштів, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фотон» (код ЄДРПО України 25128758) на користь Приватного підприємства «Стройсервіс-2000» (код ЄДРПО України 30450943) грошові кошти в сумі 24 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 23.08.2012.

Повне рішення складено - 27.08.2012.

Суддя С.О. Лукачов