Ухвала суду № 25744026, 22.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/10348/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012

у справі № 2а-7719/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Анкона" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача -Усачова О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 № 0000702330, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 245 330 грн. за основним платежем та 311322,50 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 № 00007122320 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 801 229 грн. за основним платежем та на 200307,25 грн. за штрафними санкціями. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з наявності документального підтвердження реальності здійснення операцій з поставки товару позивачеві, а також з відсутності порушень правил оподаткування з боку позивача під час відображення у складі валових витрат загальногосподарських витрат на оплату додаткових послуг, що безпосередньо не пов'язані із затратами на заготівлю запасів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, Товариством було порушено порядок обліку приросту транспортно-заготівельних витрат. Крім того, за посиланням ДПІ, відсутність постачальника позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «Форестерс»(далі -ТОВ «Форестерс») за місцезнаходженням, подання ним податкової звітності з нульовими показниками, а також відсутність у позивача необхідного комплекту перевізних документів, доказів фактичного отримання та зберігання придбаного у ТОВ «Форестерс»товару свідчить про фіктивність спірних операцій з поставки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення було прийняті ДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, оформленої актом від 10.05.2011 № 1824/233/33816953. Підставою для цього став висновок податкового органу про те, що діяльність позивача спрямована на необґрунтоване отримання податкової вигоди по взаємовідносинам з ТОВ «Форестерс», позаяк названий постачальник має ознаки фіктивного підприємства, а у позивача відсутні первинні документи на підтвердження прийняття товару, його транспортування та зберігання. Крім того, за твердженням ДПІ, позивачем невірно здійснювався облік приросту транспортно-заготівельних витрат, що призвело до заниження валових доходів за 3-4 квартали 2010 року на 975 176 грн.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Як вбачається з установленим судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем спірних товарів (побутової техніки) підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товарів, банківськими виписками; придбаний товар зберігався позивачем на складі, орендованому ним за договором суборенди нежилого приміщення від 30.01.2009 № О-30/01/09-01; виконання вантажно-розвантажувальних робіт здійснювалося за допомогою автонавантажувача, орендованого позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Кравік»на підставі договору оренди від 05.01.2010 № О-0501-01; транспортування товару оформлено товарно-транспортними накладними.

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки товарів ТОВ «Фоерстерс»та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Під час укладення договору поставки з ТОВ «Форестерс»позивач перевірив наявність у цього товариства державної та податкової реєстрації, що за даних обставин є достатнім проявом розумності та обачливості позивача при виборі контрагента.

Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на несплату названим постачальником необхідної суми податків за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару позивачеві. Адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується і з висновками попередніх інстанцій щодо відсутності порушень правил обліку приросту запасів з боку позивача. Адже віднесення витрат, які безпосередньо не пов'язані із затратами на заготівлю запасів, однак здійснені у процесі провадження господарської діяльності, до складу валових витрат за правилом першої події відповідає правилам формування валових витрат, наведеним у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункті 11.2.1 пункту 11.2 статті 11Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником -Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником -Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 у справі № 2а-7719/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

Суддя М.І. Костенко