Ухвала суду № 25743394, 21.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року м. Київ К-19452/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Моторного О.А.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року

у справі № 2а-23648/09/1270

за позовом Підприємства Свердловської виправної колонії (№ 38) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області

до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Свердловської виправної колонії (№ 38) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000201640/0 від 18 лютого 2008 року та № 0000281640/0 від 12 березня 2008 року, а також зобов'язати відповідача зарахувати сплачені платіжними дорученнями № 969 від 02 липня 2008 року, № 971 від 02 липня 2008 року, № 1003 від 11 липня 2008 року, № 1004 від 11 липня 2008 року, № 1752 від 22 серпня 2008 року, № 1841 від 08 жовтня 2008 року, № 1872 від 14 жовтня 2008 року, № 1990 від 04 листопада 2008 року, № 2245 від 18 грудня 2008 року суми відповідно до визначеного в них реквізиту «Призначення платежу»-на погашення податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000602342/0 від 20 червня 2008 року, в саме: суму в розмірі 7 691,20 грн. -в рахунок погашення основного платежу, а суму в розмірі 10 823,00 грн. -в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Свердловську Луганської області щодо зарахування сум, сплачених платіжними дорученнями № 969 від 02 липня 2008 року, № 971 від 02 липня 2008 року, № 1003 від 11 липня 2008 року, № 1004 від 11 липня 2008 року, № 1752 від 22 серпня 2008 року, № 1841 від 08 жовтня 2008 року, № 1872 від 14 жовтня 2008 року, № 1990 від 04 листопада 2008 року, № 2245 від 18 грудня 2008 року, на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості та пені, а не на погашення податкового боргу та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000602342/0 від 20 червня 2008 року відповідно до визначеного в них реквізиту «Призначення платежу». Зобов'язано ДПІ в м. Свердловську Луганської області зарахувати суму в розмірі 7 691,20 грн., сплачену платіжними дорученнями № 1841 від 08 жовтня 2008 року, № 971 від 02 липня 2008 року, № 1003 від 11 липня 2008 року, в рахунок погашення податкового боргу та суму в розмірі 8 764,00 грн., сплачену платіжними дорученнями № 969 від 02 липня 2008 року, № 1004 від 11 липня 2008 року, № 1752 від 22 вересня 2008 року, № 1872 від 14 жовтня 2008 року, № 1990 від 04 листопада 2008 року, № 2245 від 18 грудня 2008 року, в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000602342/0 від 20 червня 2008 року відповідно до визначеного в них реквізиту «Призначення платежу». В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства Свердловської виправної колонії (№ 38) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року в частині задоволення позову та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 лютого 2002 року по 29 жовтня 2007 року, за результатами якої складено акт № 221-15-10-08680394 від 18 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201640/0 від 18 лютого 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 27 997,00 грн.

Також, відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 30 квітня 2002 року по 29 жовтня 2007 року, за результатами якої складено акт № 288-15-10-08680394 від 12 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281640/0 від 12 березня 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 20 202,00 грн.

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 68 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та статті 70 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»заборонялось у 2005 та 2006 роках проведення реструктуризації або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надання відстрочки термінів її сплати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000201640/0 від 18 лютого 2008 року та № 0000281640/0 від 12 березня 2008 року є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Крім того, судами встановлено, що позивачем в рахунок погашення суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0000602342/0 від 20 червня 2008 року, сплачено суму в розмірі 7 691,20 грн. платіжними дорученнями № 1841 від 08 жовтня 2008 року, № 971 від 02 липня 2008 року, № 1003 від 11 липня 2008 року, а також в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій сплачено суму в розмірі 8 764,00 грн. платіжними дорученнями № 969 від 02 липня 2008 року, № 1004 від 11 липня 2008 року, № 1752 від 22 вересня 2008 року, № 1872 від 14 жовтня 2008 року, № 1990 від 04 листопада 2008 року, № 2245 від 18 грудня 2008 року.

Разом з тим, сплачені позивачем суми спрямовано відповідачем на погашення податкового боргу та пені по деклараціям № 5374 від 18 квітня 2005 року, № 9916 від 17 травня 2005 року, № 12044 від 15 червня 2005 року.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

При цьому, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу та пені, або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу»платіжного доручення, є неправомірним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Моторний О.А.

Приходько І.В.