Ухвала суду № 25743278, 16.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 року м. Київ К-13808/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Вербицької О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009

у справі № А36/471-07(38/8)

за позовом Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

за участю прокурора м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал»(далі по тексту -позивач, МКВП «Дніпроводоканал») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську), за участю прокурора м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.01.2005 №0000770822/3/255.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.01.2005 №0000770822/3/255 в частині визначення позивачу штрафу в розмірі 75248,12 грн. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена перевірка позивача з питань своєчасності внесення сум узгодженого податкового зобов'язання до бюджету за період 01.04.2001 по 24.06.2004, за результатами якої був складений акт перевірки від 25.06.2004 №37/08-03/2-33/2-03341305.

В акті перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено до державного бюджету узгоджені податкові зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1-4 квартали 2001 року на загальну суму 1557361,00 грн. (при нарахуванні 734695,00 грн.); 1-4 квартали 2002 року на загальну суму 1158369,00 грн. (при нарахуванні 1157197,00 грн.); 1-4 квартали 2003 року на загальну суму 4714870,52 грн.. У розрахунку, наданому відповідачем, сума штрафу у розмірі 50% від суми узгодженого податкового зобов'язання, становить 3162775,96 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.01.2005 №0000770822/3/225, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 3162774,96 грн. за збір за спеціальне користування водними ресурсами державного значення, на підставі пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»за затримку на 537 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 6325 549,84 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Із аналізу наданих позивачем копій податкових декларацій та платіжних документів, відповідно до яких здійснювалась сплата узгоджених податкових зобов'язань та відомостей розрахунку спірної штрафної санкції, наданого відповідачем, вбачається що відповідачем зараховувались сплачені суми податкових зобов'язань за вказаний у перевірці період без врахування того, що у платіжних документах позивачем було зазначено інший податковий період, за який сплачувались ним суми узгоджених податкових зобов'язань.

Так, штрафні санкції нараховано за прострочення строку погашення заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями за інший період, ніж зазначено позивачем у платіжних дорученнях відповідно до призначення платежу за платіжними дорученнями: п/д №3274 від 30.10.2001 на суму 42996,24 грн. за 3 кв.2001 року; п/д №1368 від 31.07.2001 на суму 50000,00 грн. за 2 кв. 2001 року; п/д №1354 від 30.07.2001 на суму 50000,00 грн. за 2 кв. 2001 року; п/д №8317 від 30.04.2002 на суму 5000,00 грн. за квітень 2002 року, п/д №1258 від 24.04.2002 на суму 2500,00 грн. за березень 2002 року, всього на суму 150496,24 грн.

Відповідно до положень п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював погашення податкового боргу за зобов'язанням, зазначеними в акті перевірки.

Крім того, відповідно до пп. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Порядок узгодження податкового зобов'язання та граничні строки його сплати визначені у ст. 5 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Як зазначено судами, позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми збору за спеціальне користування водними ресурсами державного значення, виконав своє зобов'язання з його сплати за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, відповідач не мав права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем безпідставно нараховано штраф за прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання за платіжними дорученнями на загальну суму 75248,12 грн.

Щодо інших, наданих позивачем копій платіжних доручень за спірний період, то судами вірно встановлено, що вони містять формулювання платежу без визначення періоду, за який сплачується податкове зобов'язання. Таким чином, відповідачем в цій частині правомірно направлено зазначені кошти на погашення податкового боргу у порядку черговості його виникнення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм правильну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відхилити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова