Постанова № 25742967, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/16118/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Кошіля В.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-5211/11/2670

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування рішень та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-виробниче підприємство «Синапс»(далі по тексту -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) від 28.10.2010 №00083 та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010 №0002312201/0, від 31.12.2010 №0002312201/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 складено акт від 18.10.2010 №3805/23-08/24267073, в якому зафіксовано порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по контракту №021507w4 від 30.03.2008, укладеного з нерезидентом компанією Jenbacher GmbH & Co OHG»(Австрія).

На підставі результатів вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 №000830 на суму 170766,72 грн., а також винесені рішенняпро застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010 №0002312201/0 на суму 288329,00 грн., від 31.12.2010 №0002312201/1 на суму 288329,00 грн.

Також судами встановлено, 30.03.2008 між позивачем (покупець) та компанією Jenbacher GmbH & Co OHG»(Австрія) (продавець) укладено контракт №021507w4, згідно умов якого останній зобов'язався поставити покупцю обладнання (конгенераційного модуля). Оплата проводиться на умовах предоплати, залишок сплачується після поставки в строк обумовлений договором.

Виконуючи умови контракту позивач здійснив передоплату шляхом розкриття акредитиву в сумі 282000,00 Євро за поставку обладнання (першого модуля), вартість якого складає 911250,00 Євро.

Згідно із Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 №185/94-ВР обладнання повинно було бути ввезено на територію України в 180-ти денний термін із дня здійснення передоплати, тобто до 02.02.2009.

05.02.2009 позивач отримав висновок Мінекономіки України №26 щодо подовження термінів розрахунків по експортно-імпортним операціям, згідно якого термін ввезення обладнання на територію України було подовжено до 03.08.2009, 26.06.2009 позивач здійснив доплату за обладнання в розмірі 45000,00 Євро, та 03.07.2009 у розмірі 564000,00 Євро.

03.08.2009 на виконання умов контракту від 30.03.2008 компанія Jenbacher GmbH & Co OHG»(Австрія) здійснила на адресу позивача першу поставку товару - когенераційний модуль JMS 620 GS - S.L., про що свідчить вантажна митна декларація типу ІМ-74 №100000012/9/449032 від 03.08.2009 на суму 9918945,32 грн., що відповідає 911250,00 Євро. Тобто, станом на 03.08.2009 товар перетнув кордон України та перебував під митним контролем в режимі митного складу ІМ-74 та був переданий на зберігання до митного ліцензійного складу. 03.09.2009 товар був розмитнений, що підтверджується ВМД типу ІМ-40 №100000012/9/370447. 04.08.2009 позивач надав до контролюючого банку належно оформлену копію ВМД №100000012/9/449032 типу ІМ-74 від 04.08.2009 (режим митного складу), а згодом після оплати всіх митних платежів ВМД №100000012/9/370447 типу ІМ-40 від 03.09.2009.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Моментом здійснення експорту (імпорту), в силу ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

За змістом ст. 43 цього Кодексу у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі і проставляється відтиск штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, 03.08.2009 компанією Jenbacher GmbH & Co OHG»(Австрія) згідно контракту від 30.03.2008 №021507w4 поставлено товар на митну територію України.

В даному випадку відсутній факт пропуску строку поставки товару, встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таким чином, суди попередніх інстанцій, невірно застосовуючи норми матеріального права, прийняли незаконне судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»підлягає задоволенню, а Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 28.10.2010 №00083 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010 №0002312201/0, від 31.12.2010 №0002312201/1.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)В.В. Кошіль (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова