Ухвала суду № 25742671, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/39882/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.08.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-15904/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стрег"

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Стрег" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000332342/0 від 11.05.2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у січні 2010 року та складено акт № 35/23/31832000 від 11.05.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332342/0 від 11.05.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 2687911, 20 грн.: основний платіж 2067624 грн., штрафні санкції 620287, 20 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", до складу податкових зобов'язань не включена передплата у сумі 430000 грн., у тому числі податок на додану вартість 71667 грн. за брухт кольорових металів, яка отримана від ТОВ „Укрспецмет", пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", підприємством до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по відсутнім податковим накладним, тому податковий кредит за лютий завищений на 1984275 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку як необхідної умови його повернення з бюджету платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2010 позивач за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у рядку 9 якої позивач вказав суму податкових зобов'язань 1972593 грн.

З додатку 5 до декларації вбачається, що обсяг поставки позивача його контрагенту ТОВ „Укрспецмет" становить 9246666, 67 грн., а сума ПДВ, що брала участь у формуванні податкових зобов'язань по операції поставки вказаному контрагенту, становить 1849333,33 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено факт перерахування передплати у сумі 430000 грн. від ТОВ „Укрспецмет" позивачу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками господарських операцій поставки у лютому 2010 року контрагентами позивача були виписані позивачу податкові накладні, у яких зазначені суми поставки та відповідні суми податку на додану вартість.

Судами попередніх встановлено, що податковий кредит позивача засновано на первісних бухгалтерських документах та на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України.

Дані документи не визнані у судовому порядку недійсними.

Таким чином, до бюджету було здійснено надмірну сплату податку на додану вартість.

Закон України „Про податок на додану вартість" виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Податкові накладна були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „Стрег".

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-15904/10/0570 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-15904/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров