Постанова № 25741990, 30.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року 10:24 № 2а-7803/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Енерго"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання дій протиправними за участю представників сторін: від позивача -Глузд О.В. від відповідача -Коваленко А.О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Енерго" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту-відповідач) при проведенні планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., а саме: визначення правочинів між позивачем та ТОВ "БІО 100" нікчемними, так як, на думку відповідача, ТОВ "БІО 100" зляться "фіктивним" підприємством; не зарахування до валових витрат позивача вартості придбаних у ТОВ "БІО 100" трансформаторів силових типа ТНД-10000/110-УЗ у розмірі 9 814 766,00 грн. (без ПДВ); визначення позивачу заниження податку на прибуток на загальну суму 2 257 396,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 1 313 937,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 46 952,00 грн., травень 2011 року на суму 160 267,00 грн., червень 2011 року на суму 1 106 718,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, при проведенні планової виїзної перевірки, були вчинені протиправні дії щодо формування безпідставних висновків, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, відповідно до план-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та наказу від 04.01.2012 р. № 19, була документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.12 р. № 563/23-222-36069563, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 257 396,0 грн. у тому числі за 2-3 квартал 2011 р. -на 2 257 396,0 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198,6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 313 937,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 46 952,00 грн., за травень 2011 року на суму 160 267,00 грн., за червень 2011 року на суму 1 106 718,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3., 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено як від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді (рядок 19 Декларації), що перевірявся, на загальну суму 2 442 574,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року в сумі 2 442 574,00 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного ц податкового періоду (рядок 24 Декларації) на загальну суму 267 988,00 грн. у тому числі за вересень 2011 р. на суму 267 988,00 грн.; п.119.2. ст.119 Податкового кодексу України; п.2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Дані висновки відповідачем були зроблені на підставі відомостей про ТОВ "БІО 100". Так, згідно матеріалів, отриманих від Генеральної Прокуратури України встановлено, що ТОВ "БІО 100" має ознаки "фіктивності", отже правочини здійсненні між позивачем та ТОВ "БІО 100" є нікчемними, а формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 17.02.12 р. № 563/23-222-36069563, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, відповідач дійшов висновку про те, що порушення, викладені в акті виїзної планової перевірки відповідають вимогам чинного законодавства і висновок акту є правомірним.

Позивач вважає дії відповідача по формуванню безпідставних висновків протиправними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом (п.77.4. ст.77 Кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

З матеріалів справ встановлено, що відповідачем були виконані вищезазначені законодавчі вимоги, що свідчить про законність проведеної перевірки.

Аналізуючи викладені у позовній заяві обставини та остаточні позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позивачем, фактично, оскаржуються висновки акту перевірки від 17.02.12 р. № 563/23-222-36069563.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії -це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Отже, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Енерго" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б.Федорчук