Постанова № 25741592, 20.08.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2547/2012

11 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю: представника позивача Петренка В.М. - за довіреністю, представників відповідача Батаргіної Ю.О., Зозулі Ю.Ю. -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма «Дея»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма «Дея»(далі -позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001132301 та № 0001142301 від 14.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі актів документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.03.2012 року № 402/23/21389143, № 403/23/21389143 щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за жовтень 2009 року, травень, листопад 2010, січень, лютий, серпень, вересень 2011 року, а також фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за вересень 2011 року. Даними актами встановлені порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі -ПКУ), в результаті чого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року № 0001132301 та № 0001142301, якими збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на загальну суму 46 054 грн.

Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, так як фізичні особи-підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як контрагенти позивача, мали господарські відносини, які були спрямовані на реальність настання правових наслідків. Дана обставина підтверджується відповідними договорами , податковими та видатковими накладними, а також виписками по розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих до суду, вказавши, що надані для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснених господарських операцій з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому податкові повідомлення - рішення є законними, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні просили суд у задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма «Дея» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 21.05.2001 року та взято на облік як платник податків в Смілянській ОДПІ з 22.05.2001 року за № 41-2471, ідентифікаційний код 2274302513.

Відповідачем з 02.03.2012 року по 03.03.2012 року проведені документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Виробничо -комерційна фірма «Дея»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за жовтень 2009 року, травень, листопад 2010, січень, лютий, серпень, вересень 2011 року та ОСОБА_5 за вересень 2011 року, про що складено акти від 05.03.2012 року № 402/23/21389143 та № 403/23/21389143.

Відповідно до висновку акту перевірки № 402/23/21389143 позивачем порушено:

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ в результаті чого за серпень -вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 31 604 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 12 084 грн., за вересень 2011 року на суму 19 520 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 31 604 грн.

Відповідно до висновку акту перевірки № 403/23/21389143 позивачем порушено:

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого за вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 14 450 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 14 450 грн.

На підставі актів перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000532301 від 21.03.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у сумі 18062 грн. 50 коп., з яких за основним платежем в сумі 14450 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1974 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000522301, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у сумі 39505, з яких за основним платежем в сумі 31604 грн. та штрафних (фінансових) санкціях в сумі 7892 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Черкаській області.

Рішенням Державної податкової служби в Черкаській області від 16.05.2012 року № 9721/10-210 податкові повідомлення -рішення скасовані в частині застосованих штрафних санкцій № 0000532301 на 3612 грн. 50 коп. та № 0000522301 на 7901 грн.

В іншій частині податкові повідомлення -рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 14.06.2012 року № 10017/6/10-2115 скарга залишена без задоволення.

14.06.2012 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001132301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 14450 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000522301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 31604 грн.

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та право на податковий кредит наступають за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства

Отже будь-які документи мають силу первинного документа тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач стверджує, що первинні бухгалтерські документи вилучені 18.01.2012 року ВПМ Смілянської ОДПІ, а тому надати їх неможливо.

Суд зазначає, що вказані твердження є необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами.

Зокрема, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.01.2012 року надано дозвіл співробітникам ВПМ Смілянської ОДПІ на проведення огляду приміщення за адресою м. Сміла вул. Перемоги, 18, в яких можуть знаходитись первинні бухгалтерські документи ПП ОСОБА_4 по фінансово-господарських відносинах з контрагентами за 2008-2011 роки. Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.01.2012 року у ПП ОСОБА_4 виявлено та вилучено документи, які стосуються його господарської діяльності.

Згідно акту огляду предметів та документів, вилучених в ході огляду місця події в офісному приміщення за адресою Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, 18 від 24.01.2012 року у вилучених документах відсутні первинні бухгалтерські документи позивача по фінансово-господарських відносинах з контрагентами.

У той же час відповідачем надано суду копії документів отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_4: податкових накладних від 31.08.2011 року №№ 161, 162, 163 від 30.09.2011 року №№ 174, 175, 176, 173, актів від 31.08.2011 року та 30.09.2011 року, відповідно до яких ФОП ОСОБА_4 виконувались роботи по фасуванню та сушінню пластику, фасуванню поліетилену, порізці та обробці листів полікарбонату, а також вантажні роботи у робочий і неробочий час. У всіх податкових накладних в графі вид договору - зазначено договір поставки б/н від 01.06.2001 року, проте позивачем договору суду не надано.

Згідно акту перевірки від 05.03.2012 року позивач не має основних фондів, трудові ресурси відсутні.

Відповідно до актів перевірки від 05.02.2012 року № 211/17/2274302513 та від 07.03.2012 року № 7/17/2274302513 фізична особа - підприємець ОСОБА_4 також не має основних засобів та найманих працівників, лише орендує лише офісне приміщення.

Надані суду акти виконаних робіт (надання послуг) не можуть бути належними доказами здійснення господарських операцій з огляду на те, що у них відсутні дані про час і місце виконання робіт. Також позивачем не надано доказів економічної обґрунтованості та доцільності виконання робіт.

Також суду надано копію податкової накладної № 36 та видаткової накладної № 36 від 02.09.2011 року на отримання від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 товару.

Проте позивачем не надано суду договору від 08.08.2008 року № 08/082, який вказаний у податковій накладній, доказів транспортування товару до позивача.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що надані суду первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України № 996 та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 не мали можливості здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничих приміщень та трудових ресурсів, тому господарські операції з придбання послуг відображені лише документально, без їх фактичного здійснення.

Позивачем не надано доказів поставки товару, надання послуг та виконання робіт ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5

Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними без реального вчинення господарських операцій з поставки товару чи послуг суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/114/13-11 при дослідженні руху активів у процесі здійснення господарської операції необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи і вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Підстави для задоволення позову, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що при винесенні податкових повідомлень-рішень та під час перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувались з тією метою, з якою вони надані.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст.184-187 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар