Постанова № 25741139, 20.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4234/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Божука В.І.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Зовнішньоторгівельна фірма "ПЕК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2012 року Приватне підприємство "Зовнішньоторгівельна фірма "ПЕК" (далі - позивач, ПП "ЗТФ "ПЕК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0009602301/826.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на наявність у ПП «ЗТФ «ПЕК» первинних бухгалтерських документів, які надавались позивачем контролюючому органу для перевірки, та свідчать про реальний характер господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» (далі - ТОВ «Транс Агентство Сервіс») та підтверджують правильність включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених на користь ТОВ «Транс Агентство Сервіс». У акті перевірки Кременчуцькою ОДПІ не наведено доказів порушення ПП «ЗТФ «ПЕК» законодавства, у зв'язку із чим вважає неправомірним донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 31 010 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0009602301/826.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

ПП «ЗТФ «ПЕК» (ідентифікаційний код юридичної особи 25169467) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 11.05.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 127299, та з 26.05.1998 року взято на облік платників податків у Кременчуцькій ОДПІ за № 4094 згідно довідки Ф-4ОПП від 04.01.2001 року. ПП «ЗТФ «ПЕК» є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.01.2001 року № 24103014.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, неспеціалізована оптова торгівля, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, устаткування та монтаж машин і устаткування.

У період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПП «ЗТФ «ПЕК» з питань взаємовідносин із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в зв'язку із неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2012 року № 396/10/22-112.

Результати перевірки оформлено актом від 07.05.2012 року № 1115/22-209/25169467, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено ПДВ за червень 2011 року на суму 31 009 грн.

На підставі акту перевірки від 07.05.2012 року № 1115/22-209/25169467 Кременчуцькою ОДПІ 15.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0009602301/826, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 31 010 грн., в т.ч. за основним платежем - 31 009 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року на суму 31 009 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з придбання металопродукції, які не мали реального товарного характеру.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 24.06.2011 року між ПП «ЗТФ «ПЕК» (Покупець) ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) укладено договір поставки № 010504.

За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію, сортамент, кількість, якість та ціна якої вказані у рахунку-фактурі, який видається Постачальником Покупцю та відповідно до умов договору є невід'ємною його частиною. Постачальник відвантажує товар Покупцю на умовах самовивозу зі складу Постачальника.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду податкові накладні від 29.06.2011 року № 302348 на загальну суму 80 000 грн., в т.ч. ПДВ - 13 333 грн. 33 коп., від 30.06.2011 року № 302349 на загальну суму 107 572 грн. в т.ч. ПДВ - 17 928 грн. 67 коп., видаткову накладу від 07.07.2011 року № ТДС-303159, рахунок-фактуру від 24.06.2011 року ТДС-313715, товарно-транспорту накладну від 07.07.2011 року № ТДС-303159, платіжні доручення від 29.06.2011 року № 364 на суму 80 000 грн. та від 30.06.2011 року № 371 на суму 107 572 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ в загальному розмірі 31 009 грн. за податковими накладними від 29.06.2011 року № 302348 та від 30.06.2011 року № 302349 включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні податковим ревізором-інспектором у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно видаткової накладної, виданої позивачу ТОВ «Транс Агентство Сервіс», товар отримано ОСОБА_3 на підставі довіреності від 07.07.2011 року № 154, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей позивача, у якому відмічено про видачу 07.07.2011 року довіреності за № 154 на ім'я ОСОБА_3 для отримання товару у ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

В товарно-транспортній накладній місцем розвантаження товару зазначено: вул. Ярмаркова, 11, м. Кременчук, де в подальшому позивач зберігав придбану у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» металопродукцію.

На підтвердження вказаного позивачем додано до матеріалів справи договір оренди частини нежитлового приміщення від 20.03.2011 року № 9 за адресою: вул. Ярмаркова, 11, м. Кременчук, укладеного позивачем із ТОВ «АВТ-АВТО» з додатковими угодами до договору.

Представником позивача в ході розгляду справи надані пояснення стосовно використання металопродукції, придбаної у ТОВ «Транс Агентство Сервіс», у господарській діяльності ПП «ЗТФ «ПЕК».

Так, придбана у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» металопродукція використана у господарській діяльності підприємства для виконання робіт згідно договору підряду від 26.05.2011 року № 2054, укладеного позивачем із ВАТ «Полтавський ГЗК», про що свідчать долучені до матеріалів справи копії договору підряду, акт списання матеріальних цінностей від 29.07.2011 року тощо.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ «Транс Агентство Сервіс»податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ «Транс Агентство Сервіс» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту за червень 2011 року суми ПДВ 31 009 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» є правомірним.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПП «ЗТФ «ПЕК» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.06.2012 року № 0009602301/826.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Зовнішньоторгівельна фірма "ПЕК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 15.06.2012 року № 0009602301/826.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Зовнішньоторгівельна фірма "ПЕК" (ідентифікаційний код 25169467) витрати зі сплати судового збору в розмірі 310 грн. 10 коп. (триста десять гривень 10 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко