Постанова № 25740885, 22.08.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 р. № 2а-4615/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря -Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Ожибко П.І., представника відповідача

Пилипюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІС»звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2012 р. № 0000133540 та № 0000123540.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, є безпідставними, оскільки під час здійснення господарських операцій Товариство не допускало порушень податкового та іншого законодавства, отже прийняті податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково зазначив, що оскільки перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ДПІ, згідно п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. про призначення по кримінальній справі № 139-0406 позапланової виїзної документальної перевірки, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із: ПП «Віста Плюс», ПП «Техно Поліс», ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест», ТОВ ВКФ «Галхімпласт», ПП «Сігма Груп»за період з 01.01.2009 р. по 21.12.2010 р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством щодо господарських операцій з контрагентами ПП «Техно Поліс», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Альфа Ресурс», ПП «Сігма Груп»: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- занижено податок на прибуток на суму 518 503,00 грн., в т.ч: в 1-ому кв. 2009 р. на суму 61 875,00 грн., в 2-ому кв. 2009 р. на суму 209 375,00 грн., в 3-ому кв. 2009 р. на суму 101 157,00 грн., в 4-ому кв. 2009 р. на суму 88 409,00 грн., в 1-му кв. 2010 р. на суму 49 414,00 грн., в 2-му кв. 2010 р. на суму 8 273,00 грн.; п.п 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- встановлено завищення податкового кредиту в сумі 103 236,00 грн., в т.ч. березень 2009 р - 49500,00 грн., квітень 2009 р. -103 236,00 грн., травень 2009 р. -64 264,00 грн., серпень 2009 р. -7 000,00 грн., вересень 2009 р. -73 926,00 грн., жовтень 2009 р. -1 248,00 грн., грудень 2009 р. - 69 478,00 грн., січень 2010 р. -21 818,00 грн., лютий 2010 р. -1 180,00 грн., березень 2010 р. -16 534,00 грн., травень 2010 р. -6 618,00 грн., що викладено в Акті перевірки від 19.04.2012 р. №130/2200/30063761.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 р. № 0000133540, яким збільшено Товариству грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 456 628,00 грн. (за основним платежем 365 302,00 грн., за штрафними санкціями 91 326,00 грн.), № 0000632121, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 648 129,00 грн. (за основним платежем 518 503,00 грн., за штрафними санкціями 129 626,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, податковим органом здійснено висновок, що ТзОВ «АВІС»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

Так, по контрагентах позивача ПП «Альфа-ресурс», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Техно Поліс», ПП «Сігма Груп»ДПІ встановлено, що згідно з висновків судово-почеркознавчих експертиз та відповідно до документів наданих ТзОВ «АВІС», Товариство провело документальне оформлення господарських операцій за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, так як податкові декларації та податкові накладні не були підписані посадовими особами ПП «Альфа-ресурс», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Техно Поліс», ПП «Сігма Груп». На підставі викладеного ДПІ встановило, що факт поставки товарів від вказаних контрагентів здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум, а укладені правочини ТзОВ «АВІС»такими, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, та відповідно до ст. 228.ЦК України є нікчемними.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання ТзОВ «АВІС»та його контрагентами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з його контрагентами, і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб контрагентів позивача до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності контрагентів.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

На обгрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів, що укладені ним з ПП «Альфа-ресурс», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Техно Поліс», ПП «Сігма Груп», копії видаткових накладних, податкових накладних, Актів здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, копії банківських виписок, платіжних доручень, копій реєстрів платіжних доручень. Проте, висновки акта перевірки Товариства щодо встановлених порушень не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З Акта перевірки від 19.04.2012 р. №130/2200/30063761 судом встановлено проведення відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з підстав передбачених п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України та відповідно до Постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. про призначення по кримінальній справі № 139-0406 (яка порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2. ст.205 КК України) від 11.01.2012 року.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Відповідно до п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Оскільки у акті перевірки відповідачем зроблено посилання на п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України та Постанову старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. про призначення по кримінальній справі № 139-0406 (яка порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2. ст.205 КК України) від 11.01.2012 року, суд дійшов висновку, що саме постанова старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. про призначення по кримінальній справі № 139-0406 (яка порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2. ст.205 КК України) від 11.01.2012 року зумовила проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Як вбачається з даної постанови в провадженні слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області перебуває кримінальна справа № 139-0406, порушена за фактом вчинення фіктивного підприємництва ПП «Віста Плюс», ПП «Техно Поліс», ПП «Інтех-Сервіс ПП «Форум Інвест», ТОВ ВКФ «Галхімпласт»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Постановою про призначення документальної перевірки від 11.01.2012 р. старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові призначено по даній кримінальній справі позапланову виїзну перевірку ТзОВ «АВІС»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Віста Плюс», ПП «Техно Поліс», ПП «Домус Плюс», ПП «Юнізет», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-ресурс», ПП «Форум Інвест», ТОВ ВКФ «Галхімпласт», ПП «Сігма Груп»за період 2009 р. по 2010 р., стану розрахунків з вищезазначеними контрашентами, проведення якої доручено працівникам ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п.86.8 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п.58.4 ст.58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові від 11.01.2012 р. у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Представником відповідача не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили як на час виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і під час розгляду справи по суті.

Оскільки відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не враховано вимоги п. 86.9 ст. 89 ПК України, такі слід скасувати саме з вищенаведених підстав.

При цьому суд вважає недопустимим дослідження у даній справі фактичності і реальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки такі обставини у подальшому можуть вплинути на результати розслідування кримінальної справи, для чого за постановою старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові від 11.01.2012 р. проводилася відповідачем перевірка позивача.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» 110,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 08.05.2012 р. № 0000133540 та № 0000123540.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» 110,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 23.08.2012 року.

Суддя Журомська М.В.