Постанова № 25740641, 20.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4187/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Біленко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи - приватний підприємець ОСОБА_3, приватний підприємець ОСОБА_4, приватний підприємець ОСОБА_5, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6, приватне підприємство "Фірма Ковіта", приватне підприємство "Легіон-Агро", товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2012 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла на новий розгляд з Вищого адміністративного суду справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи - приватний підприємець ОСОБА_3, приватний підприємець ОСОБА_4, приватний підприємець ОСОБА_5, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6, приватне підприємство "Фірма Ковіта", приватне підприємство "Легіон-Агро", товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть" про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009 про визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 3 214 861, 17 грн., в тому числі основний платіж 1 775 443,29 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 439 417,88 грн. та № 0005652301/0/4014 від 17.12.2009 про визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в розмірі 1 367 728,32 основного платежу та 683 864,16 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків відповідача щодо відсутності документального підтвердження правильності визначення валових витрат та складу податкового кредиту, про що свідчать підписані сторонами акти виконання умов договорів, проведення розрахунків, накладні та податкові накладні. Також посилався на правомірність віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за роумінг дзвінків за кордон, оскільки метою поїздки було встановлення та налагодження зв'язків з потенційними контрагентами ТОВ "Сільгосппродукт".

20.08.2012 позивач надіслав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009 в частині визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 3 016 244,02 грн., в тому числі основний платіж 1 577 465,46 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 438 778,56 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0005652301/0/4014 від 17.12.2009 в частині визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в розмірі 1 888 908,04 грн., в тому числі основний платіж 1 205 705,36 грн. та штрафні (фінансові) санкції 683 202,68 грн.

В обгрунтування зменшення позовних вимог позивач зазначив, що частково сплатив суму податкового зобовґязання визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями за наслідками операцій з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме:

- платіжним дорученням № 1811 від 27.12.2010 позивач сплатив 160 700 грн. по податку на додану вартість;

- платіжним дорученням № 1812 від 27.12.2010 позивач сплатив 196 200 грн. по податку на прибуток.

Окрім того, 16 березня 2011 року позивач звертався до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про зміну апеляційної скарги, в якій частково відмовився від позовних вимог в частині оскарження податкового зобовґязання, визначеного за наслідками операцій по сплаті послуг міжнародного звґязку та роумінгу, а саме:

- по податку на прибуток - в розмірі 1 777,83 грн. основного платежу та 639,32 грн. штрафних санкцій;

- по податку на прибуток - в розмірі 1 322,96 грн. основного платежу та 661,48 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представники третіх осіб в судове засідання не зґявилися з невідомих суду причин, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

У період з 02.11.2009 по 27.11.2009 Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією на підставі направлення на перевірку № 3609/003609 від 02.11.2009 проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009.

За результатами перевірки складено акт № 6228/23-209/13958710 від 04.12.2009, в якому відображено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1775443,29 грн; підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість на суму 13697728,32 грн.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0005642301/0/4013 від 17.12.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 3214861,17 грн, в тому числі, за основним платежем -1775443,29 грн, за штрафними санкціями -1439417,88 грн;

- № 0005642301/0/4014 від 17.12.2009 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму -2051592,48 грн, в тому числі, за основним платежем -1367728,32 грн, за штрафними санкціями -683864,16 грн.

Позивач не погодився із зазначеними повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування , посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 (далі - Закон № 334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовґязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Як встановлено судом, підставою для визначення позивачу податкового зобовґязання з ПДВ та податку на прибуток стали його господарські операції з ПП "Легіон Агро", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3, СПД ФО ОСОБА_6, ПП ОСОБА_5, ТОВ РБК "Кремремпуть", ПП "Фірма Ковіта".

Стосовно господарських операцій ТОВ «Сільгосппродукт» з ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Податкове зобовґязання з ПДВ в розмірі 196 188 грн. та з податку на прибуток в розмірі 160 628,49 грн., визначені податковим органом на підставі цих операцій, сплачено позивачем платіжними дорученнями № 1811 від 27.12.2010 № 1812 від 27.12.2010.

Кримінальну справу по обвинуваченню директора ТОВ «Сільгосппродукт» ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 212 КК України закрито, ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України внаслідок, сплати податків та відшкодування шкоди. Постанова набрала законної сили 29.03.2011.

Згідно заяви позивача від 20.08.2012 позовні вимоги про оскарження повідомлень - рішень в цій частині він не підтримав.

Перевіряючи господарські операції ТОВ «Сільгосппродукт» з ПП ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

В перевіряємому періоді ПП ОСОБА_3 надавала позивачу транспортні послуги на загальну суму 299 354,80 грн.

Аналізом письмових доказів, представлених представником позивача на підтвердження реальності виконання усного договору з ПП ОСОБА_3, встановлено, що у товарно-транспортних накладних перевізником соєвої олії та соєвої макухи зазначена фізична особа-підприємець ОСОБА_8, проте акти виконаних робіт на суму 299354,33 грн підписані позивачем та ПП ОСОБА_3

Надані до Харківського апеляційного адміністративного суду незавірені копії договору оренди транспортного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Т. № 5, а.с. 73, 74) не є підтвердженням фактичного виконання операцій з отримання ТОВ «Сільгосппродукт» транспортних послуг за відсутності доказів існування договірних (трудових чи інших) правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Окрім того, товарно - транспортні накладні та акти виконаних робіт не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- в товарно - транспортних накладних відсутній підпис водія;

- в товарно - транспортних накладних зазначено, що товар перевозився із с. Піщаного, Кременчуцького району, тоді як в актах виконих робіт адресою завантаження зазначено м. Кременчук;

- в актах виконаних робіт не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

За викладених обставин надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_3 та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому визначення позивачу податкового зобовґязання з ПДВ в розмірі 49 892,48 грн. та з податку на прибуток в розмірі 68 439,08 грн. є правомірним.

Щодо господарських операцій ТОВ «Сільгосппродукт» з ПП ОСОБА_6, ПП «Легіон Агро», ПП «Фірма Ковіта» суд зазначає наступне.

В перевіряємому періоді позивач придбавав у ПП ОСОБА_6 сою на загальну суму 273 756,33 грн., у ПП «Легіон Агро» на загальну суму 370 0411,72 грн. та у ПП «Фірма Ковіта» на суму 2 750 832 грн. На підтвердження цих господарських операцій позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Договори, акти приймання продкуції, товарно-транспортні накладні у позивача відсутні, що не дає можливості встановити фактичне здійснення цих операцій.

Надані позивачем товарно - транспортні накладні щодо перевезення товару придбаного у ПП "Легіон Агро" не є належними доказами перевезення сої від зазначеного контрагента, оскільки перевезення здійснювались ПП ОСОБА_9, а ознак, які б дозволили ідентифікувати представлені накладні з ПП "Легіон Агро", судом не встановлено

Видаткові накладні видані ПП «Легіон - Агро» не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на відсутність в них посад осіб постачальника, відповідальних за здійснення господарської операції.

Крім того, суд приймає до уваги, що при проведенні планової перевірки СПД ФО ОСОБА_6 встановлено, що СПД ФО ОСОБА_6 до постачальників відносила - СК Іскра", ЗАТ "Украгротехніка", які її в базі контрагентів не відображали, ТОВ "ПСБМ-7" (свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.12.2007), ТОВ "Нефтекор СК" (свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.12.2007). Також у СПД ФО ОСОБА_6 не було найманих працівників, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника, складських приміщень для зберігання товару. Витрати, пов"язані з транспортуванням сої, нею не декларувалися; взаємовідносин з контрагентами, які б підпадали під визначення перевізників, перевіряючими не встановлено.

Оцінюючи господарські операції ПП "Фірма Ковіта" з ТОВ "Сільгосппродукт" суд враховує також те, що придбання товару вказаним контрагентом у ПП "Стіларт" документально не підтверджено. ПП "Стіларт" за своєю юридичною адресою не знаходиться; основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення на підприємстві відсутні.

За викладених обставин надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_6, ПП «Легіон Агро», ПП «Фірма Ковіта» та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому визначення позивачу податкового зобовґязання з ПДВ в розмірі 54 751,27 грн. по ПП ОСОБА_6, 616 618,62 грн. по ПП «Легіон Агро», 530 089,74 грн. по ПП «Фірма Ковіта» та з податку на прибуток в розмірі 68 439,08 грн. по ПП ОСОБА_6, 770 898, 28 грн. по ПП «Легіон Агро», 303 041, 25 грн. по ПП «Фірма Ковіта» є правомірним.

Перевіряючи господарські операції позивача з ТОВ «РБК «Кремремпуть» суд приходить до наступних висновків.

Судом досліджено договори підряду № 26/10 від 06.10.2008, № 27/12 від 02.12.2008, № 12/01 від 12.01.2009, акти приймання виконаних робіт, в яких відсутня адреса об'єкта будівництва та місця проведення будівельно-можтажних робіт, внаслідок чого первинні документи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В актах приймання виконаних робіт також відсутні посади осіб, уповноважених на здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до умов договорів ТОВ "Сільгосппродукт" зобов"язувався забезпечити підрядника механізмами та господарськими приміщеннями, однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, яке саме обладнання та побутові приміщення передавались ТОВ "РБК «Кремремпуть".

Також судом прийнято до уваги, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт № 222Г-08 від 07.10.2008 підрядником визначено не ТОВ "РБК «Кремремпуть", а іншу юридичну особу - ТОВ "Градієнт".

Згідно з частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Докази складання проектної документації, специфікацій, кошторису у позивача відсутні.

Висновок експертного будівельно - технічного дослідження № 2/18-11 щодо підтвердження факту виконання будівельних робіт, здійснених ТОВ «РБК «Кремремпуть» на замовлення ТОВ «Сільгосппродукт» суд не бере до уваги, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Так, у висновку зазначено, що в ході обстеження та дослідження документів підтверджується наявність будівельно - монтажних робіт при будівництві приватної поліклініки сімейної медицини в кварталі 101 в м. Кременчуці, здійснених ТОВ «РБК «Кремремпуть» на замовлення ТОВ «Сільгосппродукт». Між тим, в первинних документах щодо здійснення цих робіт відсутня адреса поліклініки, внаслідок чого неможливо встановити, що надані документи стосуються саме поліклініки за адресою квартал 101 в м. Кременчуці. Крім того, судом встановлено, що фактично роботи виконували ПП "Стіларт" та ПП "Італ-плюс", а не ТОВ «Кремпремпуть», як зазначено у висновку. У ПП «Стіларт» та ПП «Італ - плюс» в свою чергу відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення та транспортних засобів.

Перевіряючи правомірність визначення позивачу податкового зобовґязання з податку на прибуток розмірі 688,84 грн. за 3,4 квартал 2008 року та за 1,2 квартал 2009 року внаслідок включення підприємством до складу валових витрат курсових різниць, що виникли внаслідок придбання основних фондів, вартість яких, на думку податкового органу, не включається до складу валових витрат, а підлягає амортизації суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сільгосппродукт» включено до складу інших витрат курсову різницю (перерахунок балансової вартості іноземної валюти) в розмірі 2755,34 грн. по кредитним угодам № 011840/01-11/176 від 28.04.2005 з АКБ «МТ Банк» про надання кредиту на придбання автомобілю та № КР/0500/08/07 від 19.09.2007 АКБ «Індустріал банк» про надання кредиту на придбання автомобілю.

За змістом абзацу 4 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналізуючи викладені норми суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат курсової різниці (перерахунку балансової вартості іноземної валюти) в розмірі 2755,34 грн., тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005642301/4013 від 17.12.2009 в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,6 грн., в тому числі основний платіж - 688,83 грн. та штрафні санкції - 244,77 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

В іншій частині оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними.

За викладених обставин позовні вимоги є частково обгрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 94, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, треті особи - приватний підприємець ОСОБА_3, приватний підприємець ОСОБА_4, приватний підприємець ОСОБА_5, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6, приватне підприємство "Фірма Ковіта", приватне підприємство "Легіон-Агро", товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0005642301/4013 від 17.12.2009 в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 933,6 грн., в тому числі основний платіж - 688,83 грн. та штрафні санкції - 244,77 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппродукт" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.08.12.

Суддя К.І. Клочко