Постанова № 25739871, 24.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/10982/11

категорія 8.2.6

24 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г. ,

при секретарі - Дворнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.11.2011 року № 0003412301 в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 5137677 грн. (основний платіж - 5137676 грн., штрафна санкція - 1 грн.); № 0003402301 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1191728 грн. (основний платіж - 1191727 грн., штрафна санкція - 1 грн.); № 0003422301 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3154255 грн. у повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимоги зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06. 2011 року державною податкової інспекцією у м. Житомирі складено акт перевірки від 19.10.2011 року № 4947/23-1/00375504/0110, згідно якого встановлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, та видано податкові повідомлення - рішення від 02.11.2011 р. за № 0003412301, № 0003422301, №0003402301. Позивач не погоджується з відповідачем у частині донарахування йому через те, що висновки відповідача за актом перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового та цивільного права. Зазначив, що операції щодо отримання товару від ТОВ «Грант» та передачу товару на комісію ТОВ «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», оформлених відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Весь товар було придбано з метою реалізації, що підтверджується накладними на отримання товару, актами приймання-передачі товару на комісії, вантажно-митними деклараціями, банківським виписками про рух коштів по цих операціях. Також позивач зазначив, про необгрунтованість та безпідставність тверджень відповідача, щодо нікчемності угод з огляду на підтвердження реальності виконання правочинів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з мотивів викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 10.08.2011 року №№ 1786,1787,1788,1789,1790,1791, від 25.08.2011 року №1915, від 06.09.2011 року № 2027, від 13.09.2011 року № 2092, від 22.09.2011 року № 2269, виданих ДПІ у м. Житомирі, працівниками ДПІ у м. Житомирі з 10.08.2011 року по 05.10.2011 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання державним підприємством "Житомирський лікеро - горілчаний завод" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року. За результати якої складено акт № 4947/23-1/00375504/0110 від 19.10.2011 року.

Відповідно до акту перевірки встановлено, зокрема, такі порушення ДП "Житомирський ЛГЗ":

- п. 5.2.1 п. 5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п. 138.2 ст. 138, ст. 150.1, підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 1900505 грн., у тому числі:

- 3 квартали 2010 р. - 123788 грн. (ІІІ квартал 2010 року - 123788 грн.);

- І квартал 2011 року - 1776717 грн., та за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року у сумі 3360959 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року - 3360959 грн. та завищено збитки за І квартал 2011 року в сумі 3154255 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198,п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 1267342 грн., у тому числі по періодах: липень 2010 року - 11640 грн.; серпень 2010 року - 38016 грн.; вересень 2010 року - 25259 грн.; лютий 2011 року - 700 грн.; травень 2011 року - 1191727 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Житомирі 2 листопада 2011 року винесені податкові повідомлення - рішення № 0003412301, яким ДП "Житомирський лікеро - горілчаний завод" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 5292412,00 грн. (основний платіж - 5261464 грн., штрафна (фінансова) санкція - 30948 грн.); № 0003402301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість 1286072, 00 грн. (за основним платежем - 1267342 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18730 грн.); № 0003422301 про зменшення ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3154255 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням № 0003412301 від 02.11.2011 року в частині донарахування йому податку на прибуток у сумі 5137677 грн., з податковим повідомленням - рішенням № 0003402301 у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1191728 грн., а з податковим повідомленням - рішенням № 0003422301 від 02.11.2011 року у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, зазначає слідуюче.

Згідно із обставинами викладеними в акті перевірки, відповідач дійшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в частині 5137676 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3154255 грн. та заниження податку на додану вартість в частині 1191727 грн. на підставі невизначення вартості придбаних у ТОВ "Грант" напівфабрикатів шкір "Вет-блу" у складі: валових витрат за 1 квартал 2011 року в сумі 10261122 грн. через порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; витрат операційної діяльності за 2 квартал 2011 року в сумі 11458612 грн. через порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, податкового кредиту за податковими накладними, отриманими у травні 2011 року на загальну суму 1191727 грн., через порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України. При цьому податковий орган зазначає, що в ході перевірки фінансово - господарської діяльності ДП "Житомирський ЛГЗ" за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство декларувало витрати, пов'язані з придбанням товарів, в тому числі отриманих від ТОВ "Грант". На думку, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок шкіряного напівфабрикату "Вет-блу" несортованого від ТОВ "Грант", що свідчить про те, що правочин між ТОВ "Грант" та ДП "ЖЛГЗ" здійснено без мети настання реальних наслідків. При цьому податковий орган посилається на акти ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про визнання правочинів нікчемними (а.с.208-210 т.1).

Судом встановлено, що 06 червня 2005 року між Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант" (постачальник) укладено договір постачання товару, а саме: шкіряного напівфабрикату "Вет-блу" (а.с.122-124 т.1).

Пунктом 4.3. договору визначено, що передача товару покупцю здійснюється за видатковою накладною.

У І-ІІ кварталі 2011 року на виконання умов укладеного позивачем із ТОВ "Грант" договору поставки від 06.06.2005 року № 06/06/05, згідно специфікацій, видаткових і податкових накладних, актів прийому-передачі товару, рахунків-фактур було отримано шкіряний напівфабрикат "Вет-блу" загальною вартістю (без ПДВ) за 1 квартал 2011 року в сумі 10261122 грн. та 2 квартал 2011 року в сумі 11458612 грн. (а.с.125-191 т.1).

Після отримання товару від TOB "Грант" на відповідних складах, даний товар Позивач передав комісіонеру (TOB "Хартманс") на підставі договору комісії на продаж товару від 31.05.2010р. № 3.

Умовами договору комісії від 31.05.2010 року №3, укладеного між ДП "Житомирський ЛГЗ" (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальність "Хартманс" (Комісіонер) передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару Комітента. Конкретні умови угоди, кількість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки Комітенту наводяться у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору (а.с.63-68 т.2).

Відповідно до договору комісії, вказаний шкіряний напівфабрикат "Вет-блу" несортований, був переданий Комітентом (ДП "Житомирський ЛГЗ") Комісіонеру (TOB "Хартманс") для здійснення продажу на експорт на підставі актів приймання-передачі товару на комісію, звітів комісіонера, специфікацій, актів прийому-передачі товару на комісію, а комісіонером (TOB "Хартманс") було поставлено шкіряний напівфабрикат "Вет-блу" одержувачам, про що свідчать вантажно - митні декларації від 24.01.2011 р. № 715652 (EXW Кременчук), від 27.01.2011 р. № 715677 (EXW Новомиргород), від 02.02.2011 р. № 715737 (EXW Васильків), від 02.02.2011 р. № 715738 (EXW Васильків), від 03.02.2011 р. № 715752 (EXW Новомиргород), від 18.02.2011 р. № 715963 (EXW Житомир), від 24.02.2011 р. № 716025 (EXW Новомиргород), від 05.05.2011 р. № 716956 (EXW Новомиргород), від 05.05.2011 р. № 716957 (EXW Васильків), від 05.05.2011 р. № 716958 (EXW Новомиргод), від 10.05.2011 р. № 716993 (EXW Житомир), від 18.05.2011 р. № 717081 (EXW Житомир), від 19.05.2011 р. № 717103 (EXW Новомиргород) (а.с.16-93 т.1, 69-72 т.2).

Згідно вказаних вантажно-митних декларацій товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам, а це в свою чергу свідчить про фактичну наявність товару та мету ДП "Житомирський ЛГЗ" щодо отримання прибутку від комерційної діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності; які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вид звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі, звіти комісіонера, оборотно сальдова відомість, вантажно - митні декларації.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину у зв'язку з тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Грант" у січні - лютому 2011 року не мали реальних наслідків, то суд зазначає наступне.

Встановлено, що у період з 07.04.2011 року по 11.04.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства "Житомирський лікеро - горілчаний завод" з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ "Грант" за період з 01.01.11 року по 31.01.11 року. За наслідками перевірки складено акт перевірки від 11.04.11 року №1606/23-1/00375504/0100.

За результатами розгляду акту перевірки прийнято податкове - повідомлення рішення від 28.04.11 року №0001402301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 616959 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154240 грн.

Також працівниками ДПІ в м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань взаємовідносин з ТОВ "Грант" і за лютий 2011 року, про що складно акт від 29.04.11 року №2030/23-1/00375504/0100.

На підставі акту перевірки від 29.04.11 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.05.11 року №0001682301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі1353973 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

ДП "Житомирський лікеро - горілчаний завод", не погоджуючись із податковими повідомленням - рішенням від 28.04.11 року №0001402301 та від 20.05.2011 р. № 0001682301, звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовами до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання їх протиправними і скасування.

Постановою суду від 05 вересня 2011 року по справі № 0670/4670/11, яку ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року залишено без змін, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001402301 від 28.04.2011 року.

У свою чергу, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 0670/5521/11 позовні вимоги позивача також задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20.05.2011 р. за № 0001682301. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2012 року постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 року залишена без змін.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що угоди, укладені між ДП "Житомирський ЛГЗ" та TOB "Грант" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ "Грант" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіри, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Вказані судові рішення набрали законної сили, тому суд дійшов до висновку про необхідність застосування до вказаних правовідносин положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із статтею 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки всі обставини даної справи щодо господарських операцій на виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Грант" правочину в січні - лютому 2011 року були встановлені та досліджені постановами по справах № 0670/4670/11 і 0670/5521/11, які набрали законної сили, тому вони не підлягають доказуванню, то висновки відповідача в цій частині є безпідставним.

Також суд не погоджується із доводами контролюючого органу стосовно того, що у позивача не має документального підтвердження фактичного отримання товару в травні 2011 року, а саме товарно-транспортних накладних, внаслідок чого відповідач знову ж таки вказує про нікчемність укладених між ДП "Житомирський ЛГЗ" та TOB "Грант" договорів поставки, зважаючи на зазначене нижче.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на неможливість реалізації продукції контрагентами позивача, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару вважає, що договір поставки укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину, є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між "Житомирський ЛГЗ" та TOB "Грант" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ "Грант" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіри, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між "Житомирський ЛГЗ" та TOB "Грант" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB "Грант" та передачу товару на комісію TOB "Хартманс", підтверджені первинними документами ДП "Житомирський ЛГЗ", у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Щодо відсутність товарно - транспортних накладних, то суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем не взято до уваги умови договору №06/06/05 від 06.06.05 року за якими місце постачання товару визначається окремими повідомленнями постачальником покупця, перехід товару фіксується відповідними актами прийому - передачі.

Передача товару ТОВ "Грант" покупцю здійснювалась в день отримання шкіряного напівфабрикату "Вет-блу" від виконавців, згідно договору переробки давальницької сировини, та безпосередньо на складах готової продукції виконавців. Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі - прийняття робіт та актами прийому - передачі товару за січень, лютий та травень 2011 року.

Позивачем товар був переданий на комісію комісіонеру (ТОВ "Хартманс") у місцях отримання товару від постачальника (ТОВ "Грант"), про що свідчать акти прийому - передачі на комісію, наявні у матеріалах справи.

Оскільки отримання товару від постачальника та передача його комісіонеру відбувалась в одному місці (з метою здешевлення ціни товару), а саме на підприємствах по переробці шкіри, то жодних ТТН не могло бути.

За наявності безспірних доказів на підтвердження реального характеру операцій із отримання товару, висновки відповідача про заниження ДП "Житомирський лікеро - горілчаний завод" податкових зобов'язань з податку на прибуток є необґрунтованими.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пунктом 5.2 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п. 5.11 ст. 5 Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Проведені господарські операції між позивачем та ТОВ "Грант" підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами, отримані товари використані у господарській діяльності ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод", тому висновок про порушення ним п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є хибним.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за травень 2011 року в розмірі 1191727 грн. та податкового відшкодування в 1 кв. 2011 року, за рахунок операцій придбання напівфабрикатів шкір "Вет-блу" у ТОВ "Грант", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Пункт 201.7 статті 201 вказаного кодексу передбачає, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до п.п.200.1-204.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що ДП "Житомирський ЛГЗ" на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні чи інші первинні документи оформлені всупереч вимогам законодавства.

В той же час, висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Що стосується посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що позивачем безпідставно (штучно) сформовано податковий кредит та валові витрати по господарським операціям з ТОВ "Грант", так як відносно службових осіб ТОВ "Грант"порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, 20.04.2011 року, то суд не приймає їх до уваги.

Із наданої постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що приводом до її порушення були матеріали перевірки прокуратури Печерського району м. Києва щодо законності нарахування ТОВ "Селтікс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та подання податкової звітності за вересень, жовтень 2010 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с.143-145 т.2).

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано достатніх доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 02.11.2011 року, а саме: № 0003412301 в частині донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 5137677 грн., № 0003422301 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3154255 грн., № 0003402301 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1191728 грн., тому суд вважає, що позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158 -163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0003412301 в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 5137677 грн., від 02.11.2011 №0003402301 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1191728 грн. та від 02.11.2011 року №0003422301 в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 27 липня 2012 р.