Постанова № 25739755, 02.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/2706/12

категорія 8.2.1

02 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Недашківській Н.В.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2012 р. №0000172340,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 11.04.2012 р. №0000172340.

В обґрунтування позову посилається на те, що між позивачем та ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" було укладено договір поставки нафтопродуктів №26/01-1 від 26.01.2011 року. На підставі отриманих податкових накладних та здійснення проплати за товар, позивачем було сформовано податковий кредит за січень 2011 року з урахуванням сплаченого в ціні придбаних нафтопродуктів податку на додану вартість в сумі 36029,78 грн.

Отже, позивач вважає правомірним включення сум ПДВ до податкового кредиту за січень 2011 року, оскільки факт передачі та приймання позивачем товару від ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно провір корегування (зменшення) податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 36029,78 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012 р. №0000172340.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких зазначив про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія", а відтак і про відсутність у підприємства підстав для включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, надали додаткові письмові пояснення з яких слідує, що позивачем не надані докази на підтвердження перевезення вантажу ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія", а надані товарно-транспортні накладні не відносять до даної справи, оскільки вантажоодержувачем є ТОВ "Торговий дім Європа", а вантажовідправником ТОВ "Крокус К" ресурс ТОВ ТД "Європа". З урахуванням даних доводів просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку ПП "Україна ТВМ" з питань правових відносин з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" за січень 2011 року.

За наслідками перевірки позивача складено акт від 26.03.2012 року №11/22-12/34829205, яким встановлено відсутність надання ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" товарів платнику податків ПП "Україна ТВМ" у січні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначений правочинин є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 201.4, ст.201, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у січні 2011 року в сумі 36029,78 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 36029,78 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки контролюючий орган поставив під сумнів факт реального здійснення господарської операції з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія".

Перевіривши рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його такими, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" укладено договір поставки нафтопродуктів №26/01-1 від 26.01.2011 року, згідно якого товариство зобов'язується постачати позивачу нафтопродукти. На виконання умов договору поставки в січні 2011 року ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" поставила позивачу нафтопродукти сума ПДВ 36029,78 грн.

Господарські операції з постачання нафтопродуктів на підставі вимог ст.9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) оформлені належним чином первинними бухгалтерськими і транспортними документами, а саме:

- рахунком - фактурою від 26.01.2011 р. № СФ-0000039;

- видатковою накладною від 26.01.2011 р. № РН-0000039 на суму 216178грн;

- податковою накладною від 27.01.2011 р. № 39 на суму 216178,69 грн. у тому числі ПДВ 36029,78 грн;

- товарно - транспортною накладною № 533492 від 27.01.11р., товарно - транспортною накладною № 533491 від 27.01.11 р.

Розрахунки за поставлені паливно - мастильні матеріали проведені позивачем з TOB «Нафтохімічна інвестиційна компанія» у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку позивача на банківський рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 50-52), а всього в сумі 216178,69 грн. У тому числі постачальникові сплачено податок на додану вартість в ціні нафтопродуктів всього в загальній сумі 36029,78 грн.

При цьому за обставин, які склались у даній справі, судом встановлено, що придбання нафтопродуктів позивачем здійснювалось з огляду на те, що одним з основних видів діяльності ПП "Україна ТВМ" є роздрібна та оптова торгівля нафтопродуктами (довідка з ЄДРПОУ від 12.07.2007 року №12-01-165), яку відповідно до торгових патентів позивач здійснює за адресою: м. Малин, вул. Грушевського 132-Б.

Суд не може погодитись з висновком відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія".

Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" нафтопродуктів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання послуг з придбання нафтопродукції, їх отримання шляхом укладення з ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" договору про поставку нафтопродуктів, складаннями рахунків-фактури, видатковими накладними, банківськими виписками та оформленням податкових накладних.

Надані позивачем документи також дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбаних у ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" нафтопродуктів, яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Суд також вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на те, що платником не доведено, що товар фактично перевозився та отримувався вважає, що договори купівлі - продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угода, укладена між ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" та ПП "Україна ТВМ" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент "Нафтохімічна інвестиційна компанія" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці нафтопродуктів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Нафтохімічна інвестиційна компанія" та ПП "Україна ТВМ" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ПП "Україна ТВМ", у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Окрім цього, суд рахує за необхідне зауважити, щодо посилання представника відповідача на невідповідність ТТН вимогам чинного законодавтсва, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов"язаннях платника податків у зв"язку з його господарською діяльністю мали місце.

З наданих до матеріалів справи доказів, вбачається факт надходження нафтопродуктів на АЗС позивача, що відображено записами в журналі обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС.

Окрім цього, записами в бухгалтерському обліку підтверджується, що позивачем оприбутковано на баланс підприємства пально-мастильні матеріали, що поставлені TOB «Нафтохімічна інвестиційна компанія». Записи в бухгалтерському обліку підтверджуються залученими до матеріалів справи регістрами бухгалтерського обліку «Картка рахунку: 631: Контрагенти: Нафтохімічна Інвестиційна Компанія TOB за січень 2011 р.», «Картка рахунку: 281: Місця зберігання: Основний склад: ТМЦ: Бензин А-92 за січень 2011 р.».

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про донарахування позивачу ПДВ не відповідає вимогам названого кодексу, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби № 0000172340 від 11 квітня 2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 07 серпня 2012 р.