Постанова № 25739182, 23.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/3457/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБорисенко П.О при секретаріКалиті І.В. за участю: представника позивача представника відповідача Чеславської Н.Г. Товстої Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агротехцентр» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000132302 від 01.03.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агротехцентр» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132302 від 01.03.2012 р.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку ПП «Агротехцентр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2009 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки було складено Акт № 424/2302/32510422 від 16.02.2012 р., яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. На підставі даного акту було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000132302 від 01.03.2012 р., згідно якого встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 72, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 423942, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 42896,00 грн. Позивач вважає дане податкове повідомлення - рішення незаконним, а тому просить суд визнати його недійсним та скасувати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що приватним підприємство «Агротехцентр» на підставі видаткових накладних, довіреностей та податкових накладних в ТОВ «НВП «Брат» в лютому та березні 2011 р. було куплено товар (сіялки) на підставі чого останнім відповідно до вимог законодавства сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 423942,00 грн. Даний товар було реалізовано третім особам, що підтверджується належними доказами, а тому в відповідача відсутні підстави виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що податковий кредит за лютий 2011 р. в розмірі 102889,00 грн. позивачем сформовано з операцій по купівлі товарів, які мають ознаки фіктивності, перевіркою встановлена нікчемність угод по купівлі товару позивачем в продавця (ТОВ «НПП Брат»), дані операції не створюють юридичних наслідків і не створюють права на податковий кредит в позивача. Податковий кредит за березень 2011 р. в сумі 321053,00 грн. не підтверджено податковими накладними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що адміністративний підлягає задоволенню за наступних підстав.

Стосовно визнання незаконним формування податкового кредиту за лютий 2011 р.

Відповідно до розділу «Опис нікчемних правочинів між ПП «Агротехцентр» та ТОВ «НПП «Брат» за лютий 2011 р.» Акту № 424/2302/32510422 від 16.02.2012 р. та заперечень на адміністративний позов судом встановлено, що відповідач встановив нікчемність правочинів щодо купівлі товару в лютому 2011 р. позивачем в ТОВ «НПП «Брат» виключно на підставі Акту № 2964/150/23-206/34156215 від 24.05.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки «ТОВ «НПП «Брат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за лютий 2011 р.».

Згідно даного Акту зазначено, що ТОВ «НПП «Брат» в лютому 2011 р. задекларувало відносини з СГД, які віднесені до категорії «високого ризику» та мають ознаки «фіктивності» (ПП «Укртехпром», ПП «Топаз 96», ТОВ «ВЄЛІС»).

Перевіркою встановлено відсутність в ТОВ НПП «Брат» працівників, (окрім директора), відсутність виробничих потужностей, звітність за лютий 2011 р. визнана недійсною, тому операції з зазначеними підприємствами не мали реальний товарний характер. Перевіркою встановлено відсутність документів, що підтверджують факт передачі товару від продавці до покупці (ТОВ «НПП «Брат»).

На підставі зазначеного перевіряючими угоди ТОВ «НПП «Брат», укладені ним в лютому 2011 р. по купівлі товару були визнані нікчемними та встановлено, що діяльність ТОВ «НПП «Брат» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, тому ПП «Агротехцентр» не має права на податковий кредит та валові витрати, які сформовані за рахунок операцій з ТОВ «НПП «Брат» та угоди по купівлі товару в ТОВ «НП «Брат» є також нікчемними.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Відповідно до ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. N 996-XIV на даних бухгалтерського обліку складається фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Господарська операція являється основою для податкового обліку.

Згідно п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Наказ № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Товарно-матеріальні цінності отримані від зазначених контрагентів оприбутковані у Позивача згідно видаткових накладних де вказано кількість і вартість ТМЦ (документи відповідають вимогам складання первинних документів пп. 2.4., 2.7. Наказу № 88).

Перевіркою позивача (Акт № 424/2302/32510422 від 16.02.2012 р.) встановлено, що ТОВ «НПП «Брат» відвантажило позивачу в лютому 2011 р. товар (сіялки) згідно прибуткових та податкових накладних (реєстр в додатку 13 до акту перевірки). Куплений товар позивачем було реалізовано третім особам згідно видаткових та податкових накладних (реєстр в додатку 13 до акту перевірки). Даний факт відповідачем не спростовувався.

Законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за дії контрагентів, так само не передбачено обов'язку платника податків вимагати від постачальника товару будь-яких відомостей стосовно джерела купівлі даного товару та відомостей щодо дійсності угод по купівлі даного товару (надання відповідних документів тощо).

Суд також зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що товар, який був проданий ТОВ «НПП «Брат» позивачу (сіялки), був придбаний ТОВ «НП «Брат» в лютому 2011 р. в підприємств (ПП «Укртехпром», ПП «Топаз 96», ТОВ «ВЄЛІС»), угоди з якими були визнані нікчемними в результаті перевірки ТОВ «НП «Брат».

Відповідачем зазначалося, що в позивача відсутні належні докази транспортування та зберігання товару.

У зв'язку з чим, позивачем на вимогу суду були надані додаткові докази підтвердження товарності операцій по купівлі в лютому 2011 р. товару в ТОВ «НПП «Брат». Останнім було надано Аналіз рахунку по субконто: 6.3.1 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» (контрагент «ТОВ «НПП «Брат») за лютий 2011 р., Карточка по контрагенту ТОВ «НП «Брат» за лютий 2011 р.

Також були надані додаткової письмові пояснення від 11 червня 2012 р. стосовно транспортування та зберігання товару, купленого в ТОВ «НПП «Брат» в лютому 2011 р. Аналогічні пояснення були надані перевіряючим під час перевірки позивача (лист від 31.01.2012 р.).

Також було допитано в якості свідка директора позивача ОСОБА_5, який дав пояснення стосовно транспортування та зберігання товару, які підтверджуються матеріалами справи.

Суд встановив достатність наданих доказів та письмових пояснень для підтвердження позиції позивача за зазначених заперечень відповідача. Також суд зазначає, що для формування податкового кредиту відсутня необхідність надавати документи щодо транспортування та зберігання товару.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодекс України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, для кваліфікації правочину, як нікчемного, слід з'ясувати: чи був намір сторін порушити публічний порядок при укладенні договорів, чи є вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на зазначене та на підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач під час перевірки позивача (Акт № 424/2302/32510422 від 16.02.2012 р.) та в судовому засіданні не надав суду доказів, які можуть бути підставою визнання правочину по купівлі товару в ТОВ «НПП «Брат» в лютому 2011 р. нікчемним відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодекс Украйни, а тому є необґрунтованими висновки відповідача щодо незаконності формування податкового кредиту позивачем за лютий 2011 р.

Стосовно визнання незаконним формування податкового кредиту за березень 2011 р., судом встановлено наступне.

В акті перевірки (сторінка 33) перевіряючими встановлено незаконність формування податкового кредиту за березень 2011 р. у зв'язку з тим, що позивач не підтвердив наявність податкової накладної щодо купівлі товару за березень 2012 р.

Позивачем було подано разом з адміністративним позовом докази купівлі в ТОВ «НПП «Брат» товару в березні 2011 р., а саме: видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні. Товару було придбано на загальну суму 2543652,00 грн., розмір ПДВ з даної суми становить 423942,0 грн., що відповідає розміру податкового кредиту визначеного згідно Акту № 424/2302/32510422 від 16.02.2012 р.

Також позивачем було надано докази реалізації товару, придбаного в ТОВ «НПП «Брат» в березні 2011 р, а саме видаткові накладні разом з довіреностями на отримання товару.

Відповідач не надав суду докази того, що перевіряючі під час перевірки позивача в останнього витребували зазначені документи.

На підставі зазначених документів судом встановлено, що висновки відповідача про незаконність формування податкового кредиту позивачем за березень 2011 р. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Перевіркою позивача досліджувалася законність формування ним податкового кредиту за лютий та березень 2011 р. В зазначений період був чинний Податковий кодекс України (набрав чинності 01.01.2011 р.). Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність (дата втрати чинності 01.01.2011 р.).

В оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні № 0000132302 від 01.03.2012 р. зазначено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 72, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який на час вчинення правопорушення, що передбачено даними нормами зазначеного закону, втратив чинність і не може бути застосований. Тому даний факт є додатковою підставою скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132302 від 01.03.2012 р.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до досліджених матеріалів справи суд встановив обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного України.

Керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Агротехцентр» - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000132302 від 01.03.2012 року.

Присудити Приватному підприємству «Агротехцентр» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 32 грн19 коп. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 13.08.2012 р.

Суддя П.О.Борисенко