Постанова № 25739064, 12.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/2873/12

категорія 12.3

12 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ракаловича В.М. ,

при секретарі - Шиндарівській В.В.,

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості,-

встановив:

В липні 2010 року майор міліції у запасі ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому були об'єднані численні позовні вимоги. Частина його позовних вимог залишена без розгляду ухвалою суду. Такі позовні вимоги як виплата одноразової грошової допомоги, грошової компенсації за речове майно і невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік і щомісячної премії за квітень 2010 року вирішуються судом по суті.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначав наступне.

Вважав, що при звільненні зі служби відповідач був зобов'язаний виплатити йому одноразову грошову допомогу, розмір якої мав визначатись з урахуванням періоду його служби в Збройних Силах України, оскільки при звільненні з попереднього місяця служби він такої допомоги не отримував, проте відповідач врахував лише період служби в органах внутрішніх справ.

Зазначав, що допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік взагалі не отримував, як і грошової компенсації за невикористану у 2009-2010 роках відпустку та речове майно, належне до видачі в період з 2000 по 2006 рік.

Крім того, претендував на щомісячну премію за квітень 2010 року, якої теж не отримував.

Позивач у останнє судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку. Представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник УМВС України в Житомирській області позовні вимоги не визнав, посилався на те, що позивач за характером своєї служби (працівник оперативно-технічної служби) не мав права на отримання як речового майна, грошова компенсація замість нього своєчасно не виплачувалась через неузгодженість роботи окремих підрозділів УМВС, а на даний час така можливість втрачена у зв'язку з відсутністю коштів. Вважав, що одноразова грошова допомога правомірно виплачена позивачеві без врахування періоду його попередньої служби, оскільки він був звільнений з неї за службовою невідповідністю, права на грошову компенсацію невикористаної відпустки він не має, оскільки компенсація виплачується лише особам рядового і молодшого начальницького складу, а позивач був майором міліції, права на отримання допомоги для оздоровлення в 2010 році він не набув, оскільки у відпустці не перебував, а за допомогою для вирішення соціально-побутових питань не звертався. Вимога про стягнення щомісячної премії, на думку представника відповідача, також безпідставна, оскільки встановлення премії - право, а не обов'язок керівника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 2000 по 2010 рік проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника 2-го сектору 1-го відділу УОТЗ УМВС України в Житомирській області.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 05 травня 2010 року № 40 о/с по особовому складу УОТЗ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64"ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 30 квітня 2010 року.

При звільненні позивачеві була нарахована одноразова допомога, виплата якої передбачена статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.6 ст.9 названого вище Закону, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

До вступу на службу в органах внутрішніх справ позивач проходив службу в Збройних Силах України, і при звільненні з вказаної служби грошової допомоги не отримував. Разом з тим, відповідач правомірно не врахував період попередньої служби позивача при визначенні розміру одноразової допомоги, оскільки він був звільнений з військової служби у зв'язку із службовою невідповідністю. Відповідно до ч.3 ст.9 Закону, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.

Пунктом 5 постанови КМ України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" керівникам органів внутрішніх справ надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року N 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу, а допомога для оздоровлення надається в разі вибуття в чергову відпустку.

Судом встановлено, що за матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань під час проходження служби в 2010 році позивач з мотивованим рапортом не звертався, чергова відпустка в 2010 році йому також не надавалась, тому позовні вимоги про стягнення вказаних допомог за 2010 рік безпідставні.

Названою вище постановою КМ України керівникам органів внутрішніх справ надано також право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби. Тобто, преміювання є правом, а не обов'язком відповідача, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення премії є безпідставною.

Права на грошову компенсацію за невикористану відпустку позивач, як майор міліції, також не має. Спірні правовідносини врегульовані пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (затверджене постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 р. N 114), відповідно до якого, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу права на отримання грошової компенсації за відпустку не мають.

Що ж стосується грошової компенсації за речове майно (формений одяг), то у її виплаті позивачеві відмовлено безпідставно.

Так, статтею 16 Закону України "Про міліцію" передбачено, що працівники міліції мають єдиний формений одяг, що видається безплатно. Ця норма права була реалізована через постанову КМ України від 27 серпня 1997 року №925, а в подальшому - постанову КМ України від 17 листопада 2001 р. N 1515. Першою з названих постанов на МВС України покладався, зокрема, обов'язок затвердити розміри та порядок виплати грошової компенсації окремим категоріям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції.

Наказом МВС України №916 від 29 грудня 1997 року на виконання постанови КМ України від 27 серпня 1997 року №925 було затверджене Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України, пунктом 12.3.7 якого передбачалась виплата особовому складу грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування.

Наказом МВС України №148 від 15 лютого 2002 року були затверджені норми забезпечення форменим одягом осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пунктом 5 наказу начальників УМВС України в областях було зобов'язано здійснювати виплату грошової компенсації замість форменого одягу працівникам, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність.

Наказом МВС України №1489 від 5 грудня 2003 року на виконання постанови КМ України від 17 листопада 2001 р. N 1515 було затверджене нове Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (із змінами, внесеними наказом №1265 від 30 грудня 2005 року), пунктом 12.3.7 якого також передбачалась виплата грошової компенсації працівникам, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність, замість належних предметів форменого обмундирування.

14 грудня 2007 року на виконання зазначених вище постанови КМ України та наказів МВС України було видане розпорядження МВС України №1183, яким від начальників УМВС України в областях вимагалось забезпечити виплату грошової компенсації за неотримане речове майно особам рядового і начальницького складу управлінь ( відділів) оперативної служби та управлінь (відділів) оперативно-технічних заходів згідно із відповідними переліками, виконавців попереджено про недопустимість утворення кредиторської заборгованості із зазначених виплат на кінець звітного періоду.

Таким чином, на підставі наведених вище Закону, постанов та наказів позивач, як співробітник підрозділу оперативно-технічних заходів, повинен був регулярно отримувати грошову компенсацію за неотримане речове майно. Проте фактично, як визнав сам відповідач, до 2008 року він не отримував ні майна ні компенсації за нього, у 2008 році отримав лише незначну частину майна, а при звільненні у травні 2010 року - частину компенсації в сумі 1042,76 грн., що свідчить про порушення його прав як працівника міліції (а.с.14,141). Поновлення порушеного права можливе шляхом покладення на відповідача обов'язку здійснити нарахування та виплату позивачеві грошової компенсації за неотримане речове майно з врахуванням частини фактично виплаченої компенсації та вартості майна, отриманого в натурі.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про міліцію", держава гарантує працівникам міліції соціальний захист, тому причини утворення заборгованості перед позивачем (неузгодженість роботи окремих структурних підрозділів УМВС, несвоєчасне фінансування, тощо) в даному випадку правового значення не мають.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень ( державний озброєний орган виконавчої влади) повинен відповідати по зобов"язаннях держави в межах своєї компетенції.

Трьохмісячний строк звернення з позовом до суду з цією вимогою позивач не пропустив, оскільки про порушення свого права на отримання грошової компенсації за речове майно у повному обсязі дізнався лише 11 травня 2010 року, отримавши незначну її частину.

Керуючись Законом України "Про міліцію", ст.ст. 158-163 КАС України, суд-

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати УМВС України в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно за період з 28.07.2000 року по 30.04.2010 року з врахуванням частково виплаченої грошової компенсації в розмірі 1042,76 грн. та з врахуванням кількості та вартості фактично виданого в 2008 році речового майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Головуючий суддя В.М. Ракалович

Повний текст постанови виготовлено: 16 липня 2012 р.