Постанова № 25738589, 22.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7344/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКуделько Н.Є. при секретаріВітушко Л.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Шевченко Т.В. Онасенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модена Авто" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Модена Авто" (далі - позивач, ТОВ "Модена Авто") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" від 07.06.2012р. №100, №101, №102.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Модена Авто" посилається на те, що дані податкові повідомлення були прийняті на підставі акту перевірки від 13.04.2012р. № Н42/12/110000000/33421894 про результати невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України ТОВ "Модена Авто" при митному оформленні легкових автомобілів "Maserati". Вважають дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача зазначені в акті перевірки суперечать положенням норм Митного кодексу України, не узгоджуються з діями відповідача при митному оформленні товарів. При митному оформленні товарів, позивач надав відповідачу повний комплект документів, які формують митну вартість товарів. Будь-яких сумнівів щодо правильності та обґрунтованості митної вартості товарів, зазначеної у вантажних митних деклараціях під час митного оформлення, у відповідача не виникло, товари випущені для вільного обігу на митній території України, склад та зміст наданих позивачем документів відповідали вимогам закону, що зумовило відсутність необхідності для відповідача витребувати від позивача додаткові документи. Зазначають, що спірні податкові повідомлення форми "Р" від 07.06.2012р. №100, №101, №102 прийняті не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії щодо визначення митної вартості товарів вчинені не у спосіб, передбачений законом. Просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, обставини викладені у позові підтвердила. Просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що посадові особи митниці при проведенні перевірки стану дотримання законодавства України ТОВ "Модена Авто" при митному оформленні легкових автомобілів "Maserati" діяли у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Перевіркою було встановлено, що ТОВ "Модена Авто" у 2009 році заявляло до митного оформлення у Дніпропетровській митниці легкові автомобілі "Maserati", які ввозились в Україну на підставі контракту № 4 від 23.06.2009р. з панамською фірмою "Сentralone S.A.". Європейською комісією боротьби з шахрайством були надані копії інвойсів, на підставі яких був здійснений експорт автомобілів "Maserati" з території Італії. При цьому справжня вартість вивезених з Італії транспортних засобів перевищувала вартість, заявлену при митному оформленні в Україні. ТОВ "Модена Авто" були порушені вимоги податкового законодавства України в частині обчислення сум податкового зобов'язання внаслідок невірного визначення основи нарахування (обчислення) при митному оформленні автомобілів "Maserati" за ВМД № 110000005/9/500758 від 08.09.2009р.; № 110000005/9/500833 від 29.09.2009р. та № 110000005/9/500628 від 17.07.2009р. Під час перевірки платником податків не були надані додаткові документи (інформація), які б свідчили на користь платника податків. Вважає, що дії відповідача при прийняті податкових повідомлень форми "Р" від 07.06.2012р. №100, №101, №102 вчинені на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 05.04.2012р. по 12.04.2012р. на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 28.03.2012р. № 227, посадовими особами Дніпропетровської митниці проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України ТОВ "Модена Авто" при митному оформленні легкових автомобілів "Maserati" (а.с.11).

За результатами перевірки 13.04.2012р. Дніпропетровською митницею Державної митної служби України складено акт № Н42/12/110000000/33421894 (а.с.11-12).

У ході невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України ТОВ "Модена Авто" при митному оформленні легкових автомобілів "Maserati" встановлено, що ТОВ "Модена Авто" у 2009 році заявляло до митного оформлення у Дніпропетровській митниці легкові автомобілі "Maserati", які ввозились в Україну на підставі контракту № 4 від 23.06.2009р. з панамською фірмою "Сentralone S.A.".

Європейською комісією боротьби з шахрайством були надані копії інвойсів, на підставі яких був здійснений експорт автомобілів "Maserati" з території Італії. При цьому справжня вартість вивезених з Італії транспортних засобів перевищувала вартість, заявлену при митному оформленні в Україні, а саме:

1) ВМД № 110000005/9/500758 від 08.09.2009р. При митному оформленні був наданий інвойс від 15.06.2009р. № 2, згідно якого вартість автомобіля "Maserati" (№ кузова ZAMHH45B000046721) склала 81940 EUR -934318,31 грн. Але згідно інвойсів від 24.03.2009р. № 9193 та від 24.03.2009р. № 9194, наданих Європейською комісією боротьби з шахрайством, вартість автомобіля складала 99568,51 EUR -1135326,85 грн.;

2) ВМД № 110000005/9/500833 від 29.09.2009р. При митному оформленні був наданий інвойс від 15.06.2009р. № 3, згідно якого вартість автомобіля "Maserati" (№ кузова ZAMJK39B000047262) склала 79196 EUR -930234,32 грн. Але згідно інвойсів від 24.03.2009р. № 9191 та від 24.03.2009р. № 9192, наданих Європейською комісією боротьби з шахрайством, вартість автомобіля складала 106627 EUR -1252445,35 грн.;

3) ВМД № 110000005/9/500628 від 17.07.2009р. При митному оформленні був наданий інвойс від 15.06.2009р. № 3, згідно якого вартість автомобіля "Maserati" (№ кузова ZAMSK39B0000470238) склала 79196 EUR -843841,22 грн. Але згідно інвойсів від 24.03.2009р. № 9189 та від 24.03.2009р. № 9190, наданих Європейською комісією боротьби з шахрайством, вартість автомобіля складала 98185,71 EUR -1046178,46 грн. (а.с.11-12).

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Модена Авто" були порушені вимоги податкового законодавства України в частині обчислення сум податкового зобов'язання внаслідок невірного визначення основи нарахування (обчислення) при митному оформленні автомобілі "Maserati" за ВМД № 110000005/9/500758 від 08.09.2009р.; № 110000005/9/500833 від 29.09.2009р. та № 110000005/9/500628 від 17.07.2009р. Під час перевірки платником податків не були надані додаткові документи (інформація), які б свідчили на користь платника податків. Таким чином, ТОВ "Модена Авто" були порушені вимоги ст. 81, 88 Митного кодексу України та розділу 5 "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Відшкодуванню до бюджету підлягають недобрані митні платежі (мито та ПДВ) у розмірі 255036,00 грн. (а.с.11-12).

На підставі акту перевірки від 13.04.2012р. № Н42/12/110000000/33421894, Дніпропетровською митницею Державної митної служби України винесено податкові повідомлення від 07.06.2012р.:

1) № 100 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, усього у розмірі 81625,13 грн., у тому числі за основним платежем - 65300,10 грн., за штрафними санкціями - 16325,03 грн. (а.с.21);

2) № 101 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем тимчасова цільова надбавка до ставок ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України, усього у розмірі 32879,80 грн., у тому числі за основним платежем - 26303,84 грн., за штрафними санкціями - 6575,96 грн. (а.с.22);

3) № 102 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, усього у розмірі 204290,15 грн., у тому числі за основним платежем - 163432,12 грн., за штрафними санкціями - 40858,03 грн. (а.с.23).

В ході судового розгляду судом встановлено, що 27.06.2009р. компанією "Сentralone S.A." з Угорщини на митну територію України на умовах DDU, станція Дніпропетровськ (ІНКОТЕРМС 2000) вантажним автомобілем фірми-експортера "A & M Vamugynoksed Speditor Logistikal es Terminal Kft" в зону діяльності Чопської митниці було ввезено вищезазначені автомобілі "Maserati" , які 01.07.2009р. доставлено ТОВ "Модена Авто", в зону діяльності Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною № 393209 від 26.06.2009р. (а.с.127), та попередньою декларацією №110000006/9/500210 від 24.06.2009р. (а.с.128-133).

Для здійснення митного оформлення зазначеного товару ТОВ "Модена Авто" були надані Дніпропетровській митниці Державної митної служби України: ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500628 від 14.07.2009р., ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500758 від 07.09.2009р., ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500833 від 28.09.2009р.

Судом встановлено, що Дніпропетровською митницею Державної митної служби України було оформлено товари зі сплатою до державного бюджету податків і зборів та випущено у вільний обіг на території України, що підтверджується відбитком штампу № 24 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України у графі "С, митний орган відправлення" на: ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500628 від 14.07.2009р. (а.с.156), ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500758 від 07.09.2009р. (а.с.142), ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500833 від 28.09.2009р. (а.с.150).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. N 92-IV, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV, Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, від 03.04.1997р., Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст. 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно зі ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення/вивезення товарів, імпорт/експорт яких підлягає ліцензуванню.

Крім того, у разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати додаткові документи (п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766): договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про доставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг,

зв'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару.

Згідно ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди, щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Згідно зі п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровською митницею Державної митної служби України вже було здійснено митне оформлення товарів - легкових автомобілів "Maserati", які ввозились в Україну на підставі контракту № 4 від 23.06.2009р. з панамською фірмою "Сentralone S.A.", зі сплатою до державного бюджету податків і зборів та випущено у вільний обіг на території України, що підтверджується відбитком штампу № 24 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України у графі "С, митний орган відправлення"на: ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500628 від 14.07.2009р. (а.с.156), ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500758 від 07.09.2009р. (а.с.142), ВМД типу "IM 40" №110000005/9/500833 від 28.09.2009р. (а.с.150).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця Державної митної служби України допустивши зазначені товари до вільного обігу на території України, визначила їх митну вартість на підставі задекларованих позивачем даних щодо вартості товару, коду товару, та визначила суми мита і податків, які підлягають сплаті позивачем.

Отже, в результаті здійснення митного контролю та виконання митних формальностей Дніпропетровська митниця Державної митної служби України, вирішуючи питання про допуск зазначених товарів до вільного обігу на території України, перевіривши задекларовані позивачем відомості, не знайшла підстав для застосування іншого, з передбачених ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України методів визначення митної вартості товарів, що зумовило відсутність необхідності для відповідача витребувати від позивача додаткові документи.

Однак, як видно з акту від 13.04.2012р. № Н42/12/110000000/33421894, за результатами перевірки відповідач визначив митну вартість товарів за шостим - резервним методом, який в даному випадку полягає в застосуванні відомостей інвойсів компанії «Maserati S.pA», яка не є учасником правовідносин, що виникли між позивачем та компанією «Centralone S.A.», і яка не є учасником операцій з імпорту легкових автомобілів "Maserati" на територію України.

Відповідно до ч.3 ст. 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявної у кожного з них інформації за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Таким чином, резервний метод визначення вартості товарів, які переміщуються через територію України, має застосовуватись виключно після використання або неможливості використання, у послідовності, визначеній ст. 266 Митного кодексу України, інших методів. Згідно акту перевірки від 13.04.2012р. № Н42/12/110000000/33421894 відповідачем не здійснювалось послідовне використання інших методів для визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем, при цьому одразу було використано шостий метод, що суперечить нормам Митного кодексу України.

Відповідно до контракту № 4 від 23.06.2009р., правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним правом України (п. 7.3 контракту, місце укладення - Дніпропетровськ, Україна).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарського зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським зобов'язанням є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 175 Господарського кодексу України, цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - визнаються майново-господарськими зобов'язаннями.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, в свою чергу, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст.179 Господарського кодексу України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи викладене, на підставі контракту № 4 від 23.06.2009р. між компанією «Centralone S.A.» та позивачем виникли господарсько-договірні зобов'язання, які регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

За предметом контракт № 4 від 23.06.2009р. є договором поставки, що відповідає положенням ст. 712 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної норми Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень про купівлю-продаж, які встановлені, серед іншого, ч. 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення", в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 11 вказаного Закону встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

До загальних принципів підприємницької діяльності, визначених законодавством України, відноситься принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Право на укладення правочинів на свій розсуд (свобода договору) є складовою частиною основоположних засад цивільного законодавства, закріплених в ст.ст. 3, 627 Цивільного кодексу України.

Тобто дії сторін контракту № 4 від 23.06.2009р. щодо вільного визначення ціни товарів відповідають чинному законодавству України та є правомірними.

Посилання відповідача на копії інвойсів компанії «Maserati S.pA» №№ 9193, 9194 від 24.03.2009 року, №№ 9189, 9190 від 24.03.2009 року, №№ 9191, № 9192 від 24.03.2009 року є необґрунтованим, оскільки компанія «Maserati S.pA» не є учасником правовідносин, що виникли між позивачем та компанією «Centralone S.A.» в наслідок укладення контракту № 4 від 23.06.2009р., і її дії щодо експорту товарів з території Італії не створюють будь-яких юридичних наслідків безпосередньо для позивача.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України, ухвалюючи рішення суд керується принципом обґрунтованості, який забезпечується повним і всебічним з'ясуванням обставин в адміністративній справі, їх підтвердженням доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Ухвалою суду 16 липня 2012 р. відповідачу було запропоновано подати до суду докази, які в нього є в обґрунтування своїх заперечень.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на відомості, отримані ним від Європейської комісії боротьби з шахрайством у вигляді інвойсів, на підставі яких був здійснений експорт автомобілів "Maserati" з території Італії. Цей же довід покладено відповідачем в основу висновків акту перевірки від 13.04.2012р. № Н42/12/110000000/33421894.

В ході судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили вказані ним фактичні данні, як підставу для прийняття спірних податкових повідомлень.

Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для використання відомостей, які містіться в інвойсах, оформлених компанією «Maserati S.pA» на експорт автомобілів "Maserati" з території Італії, в процедурі визначення митної вартості автомобілів "Maserati", які ввозяться в Україну з території Угорщини на підставі контракту № 4 від 23.06.2009р., продавцем (постачальником) за яким є панамська фірма "Сentralone S.A."

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З цих підстав суд критично оцінює посилання позивача на постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2012р. по справам №№0418/1170/2012, 0418/1169/2012, 0418/1168/2012 про адміністративні проступки, вчинені громадянином ОСОБА_5, як на підставу для звільнення відповідача від доказування правомірності свого рішення.

Підставою для оформлення спірних податкових повідомлень форми "Р" від 07.06.2012р. №100, №101, №102 є порушення ТОВ «Модена Авто» ст.ст. 81, 88, 267 Митного кодексу України. Вказані обставини підтверджуються змістом спірних податкових повідомлень.

Постановами Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2012р. у справах №№0418/1170/2012, 0418/1169/2012, 0418/1168/2012 про адміністративні проступки встановлено факт вчинення громадянином ОСОБА_5 діяння, яке передбачене ч. 1 ст. 352 Митного кодексу України.

Предмет регулювання ст.ст. 81, 88, 267 Митного кодексу України не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 352 Митного кодексу України. Суб'єктний склад порушення, яке інкримінується позивачу відрізняється від суб'єктного складу вчиненого ОСОБА_5 адміністративного проступку.

За викладених обставин, постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2012р. у справах №№0418/1170/2012, 0418/1169/2012, 0418/1168/2012 про адміністративні проступки не стосуються предмету доказування у даній адміністративній справі, тому їх надання не звільняє відповідача від доказування правомірності свого рішення.

Таким чином, податкові повідомлення форми "Р" від 07.06.2012р.: № 100 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, усього у розмірі 81625,13 грн., у тому числі за основним платежем -65300,10 грн., за штрафними санкціями -16325,03 грн.; № 101 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем тимчасова цільова надбавка до ставок ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України, усього у розмірі 32879,80 грн., у тому числі за основним платежем -26303,84 грн., за штрафними санкціями -6575,96 грн.; № 102 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, усього у розмірі 204290,15 грн., у тому числі за основним платежем -163432,12 грн., за штрафними санкціями -40858,03 грн. прийняті відповідачем не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень форми "Р" від 07.06.2012р. №100, №101, №102.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що дії відповідача при прийнятті податкових повідомлень форми "Р" від 07.06.2012р. №100, №101, №102 вчинені не на підставі не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Керуючись нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. N 92-IV, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV, Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, від 03.04.1997р., Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, ст.ст.8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модена Авто" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 07.06.2012р. за №100, 101, 102.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2012 року

Суддя Н.Є. Куделько