Постанова № 25738571, 21.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7735/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріЛуговій В.О. за участю: представника позивача представника відповідача Колінко Ю.М. Киричек О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень рішень від 29.03.2012 р. №0000228822 та №0000238822, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2012 р. №0000228822 та №0000238822.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення винесено не правомірно, оскільки позивач діяв як добросовісний суб'єкт господарювання при укладенні угод з контрагентами про поставку товару та мало за мету настання реальних наслідків. ТОВ «АТБ - маркет» отримувало реальний товар, який було використано у господарській діяльності підприємства, а саме реалізовано через мережу магазинів та отримано від реалізації доход, нараховано податкові зобов'язання. Законодавством не передбачено, що один і той самий правочин щодо одного і того ж самого предмету може бути визнаний таким, що одночасно і спрямований і не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідачем вже була проведена перевірка за вказаний період та порушень не було встановлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених в ньому та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав просив в задоволенні позову відмовити, надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи та пояснив, що відповідач не визнає реальність придбання товарів ТОВ «АТБ-маркет» у ФОП ОСОБА_5 та посилається на пояснення ОСОБА_5 щодо взаємовідносин з ТОВ «Торгсервіспостач». Акт документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, укладених між ФОП ОСОБА_5 та покупцями, в т.ч. з ТОВ «АТБ - маркет» у листопаді 2010 року - квітні 2011 року. При проведені перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська враховані матеріали актів документальних позапланових невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Торгсервіспостач» вимог податкового та іншого законодавства (від 17.03.11 №235/23-10/37001827 та від 11.04.11 №391/23-10/37001827 складені ДПІ у Печерському районі м. Києва). За результатами матеріалів перевірок встановлені порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торгсервіспостач» з контрагентами. Товар (послуги) по вказаним правочинам не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Торгсервіспостач» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Торгсервіспостач» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Торгсервіспостач» ФОП ОСОБА_5, тобто укладання угод без мети настання реальних наслідків. Співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ встановлено, що товар, нібито придбаний ФОП ОСОБА_5 у ТОВ «Торгсервіспостач» в подальшому був реалізований покупцям, в т.ч. і ТОВ «АТБ-маркет», акт перевірки ФОП ОСОБА_5 підписаний без зауважень. Таким чином податковим органом здійснено висновок про порушення позивачем чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 19.07.1999 року та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі направлення на перевірку від 13.02.2012 р. №91/08-03/2 та наказу від 13.02.2012 р. №105, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТБ - маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з товариство з обмеженою відповідальністю «Петрон» (код ЄДРПОУ 36557270) за період з 01.04.11 р. по 30.04.11 р.; фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.11 р. по 30.04.11 р. , за результатами якої складено Акт № 219/08-03/2-30487219 від 13.03.2012 року.

Згідно з висновками, викладеними в акті, встановлено порушення ТОВ «АТБ - маркет»: п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АТБ - маркет» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту на загальну суму 359 841,00 грн.; порушення пп.5.3.9 п.5.3 п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» підприємством завищено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 1 583 875,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 395 969,00 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 р. №0000228822, яким ТОВ «АТБ-маркет» донараховано податку на додану вартість в сумі 359 842,00 грн., в т.ч. 359 841,0 грн. за основним платежем та 1,0 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 р. №0000238822, яким ТОВ «АТБ-маркет» донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 395 970,0 грн., в т.ч. 395 969,00 грн. за основним платежем та 1,0 грн. за штрафними санкціями.

В порядку адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу до ДПС у Дніпропетровській області від 06.04.2012 року. Рішенням ДПА у Дніпропетровській області №11488/10/10-014 від 25.05.2012 року було залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 29.03.2012 р. №0000228822 та №0000238822, а скаргу без задоволення.

Позивачем було подано повторну скаргу до ДПС України від 08.06.2012 року, однак рішенням ДПС України №11142/6/10-2115 від 25.06.2012 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу підприємства без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, між ТОВ «АТБ-маркет» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір постачання від 17.03.09 р. №17888. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_5 (надалі Постачальник) зобов'язується у порядку та термін, встановлені договором виготовити та передати товар у власність ТОВ «АТБ-маркет» (надалі Покупця), у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Також між ТОВ «АТБ-маркет» та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір постачання від 25.11.10 р. №28771 по якому Постачальник зобов'язується у порядку та термін, встановлені договором виготовити та передати товар у власність Покупця, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

На виконання умов вказаних договорів, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 виписано позивачу податкові накладні, товарні накладні, відповідно до яких ТОВ «АТБ-маркет» включено до складу податкового кредиту січня 2011 року суму ПДВ 158181,46 грн., податкового кредиту лютого 2011 року суму ПДВ 111954,71 грн., податкового кредиту березня 2011 року ПДВ 123493,16 грн., податкового кредиту квітня 2011 року суму ПДВ 187733,84 грн..

Між позивачем та ФОП ОСОБА_5 за придбаний товар здійснені розрахунки у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними. Придбаний позивачем товар у ФОП ОСОБА_5 в подальшому був використаний в господарській діяльності, а саме реалізовано через мережу магазинів та отримано від реалізації дохід, також нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та валовий дохід, що відображено в бухгалтерському обліку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р., Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 283/97-ВР, 22.05.1997р.(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р..

Право та підстави для проведення позапланової виїзної перевірки встановлені статтями 20, 75, 78 Податкового кодексу України, як встановленому в судовому засіданні спір щодо права відповідача та підстав на проведення перевірки між сторонами відсутній.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи на підтвердження факту здійснення реальної господарської операції, не відповідність яких вимогам чинного законодавства відповідачем не встановлена та не спростована. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо наданих до перевірки первинних документів, що згідно ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення правовідносин) від 28.12.1994 № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп.5.2.1 п.5.2 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, не передбачає позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Отже, доводи представників відповідача стосовно недійсності вказаного правочину є не доведеними належними та допустимими доказами. Також не є підставою для визнання неправомірним операцій платника податку подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчиненні контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу, так контрагент позивача на момент укладення та виконання договорів постачання з позивачем та на момент перевірки був платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №56606536 НВ №863026, яке було анульоване лише 23.03.2012 року та був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи, таким чином позивач був розсудливим та обачливим при виборі контрагента.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, за наслідками попередньої планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року ТОВ «АТБ-маркет» (акт перевірки №1360-08-03/2-30487219 від 22.08.2011 року) відповідачем не було встановлено порушень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5.

Виходячи з викладеного вище, суд доходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу про часткову нікчемність укладених позивачем з ФОП ОСОБА_5 угод, оскільки відповідачем належним чином не доведено те, що всі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем нікчемних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, оцінуючи, письмові доказі дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності суд прийшов до висновку, що правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем перед судом не доведена. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2146 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 29.03.2012 р. №0000228822 та №0000238822 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 29.03.2012 р. №0000228822.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 29.03.2012 р. №0000238822.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» (код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21.08.2012 року.

Суддя Н.В. Боженко