Постанова № 25738447, 24.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6949/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Московській О.Г.

за участю: представника позивача -Вінниченко А.О.

представника відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Спецсплав»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Спецсплав» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська, які полягають в складенні Акту №814/221/30268695; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001032305 та №0001042305 від 25.06.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті без достатніх підстав. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні 20.07.2012р. задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи.

Проте, у наступне судове засідання відповідач також не забезпечив явку повноважного представника, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується відповідною розпискою (Т.3 а.с.246), заперечення проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. Причини неявки суду невідомі.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Спецсплав», зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 21.04.2011р.

Також, позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 05.04.1999р. за №5947, станом на звернення до суду підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Так, на підставі направлень від 13.04.2012р. №146, №144, №154, №145, згідно із ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіка проведення планових перевірок СГ на ІІ кв. 2012 року фахівцями податкового органу у період з 13.04.2012р. по 30.05.2012р. проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Спецсплав»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2012р. №814/221/3626869 «про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Спецсплав»(код ЄДРПОУ 30268695) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. (Т.1 а.с.73-167).

В ході перевірки встановлено:

- в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено заниження валового доходу всього у сумі 4322081грн.00коп. в т.ч.: за І квартал 2010 року у сумі 537634грн.00коп.; за ІІ квартал 2010 року у сумі 749986грн.00коп.; за ІІІ квартал 2010 року у сумі 975253грн.00коп.; за ІV квартал 2010 року у сумі 476205грн.00коп.; за І квартал 2011 року в сумі 921919грн.00коп.; за ІІ квартал 2011 року в сумі 661083грн.00коп.;

- в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено його заниження всього у сумі 1592569грн.00коп. у тому числі: за січень 2010 року в сумі 25234грн.00коп.; за лютий 2010 року в сумі 77751гр.н00коп.; за березень 2010 року в сумі 92518грн.00коп.; за квітень 2010 року в сумі 112130грн.00коп.; за травень 2010 року в сумі 47050грн.00коп.; за червень 2010 року в сумі 113542грн.00коп.; за липень 2010 року в сумі 234772грн.00коп.; за серпень 2010 року в сумі 92541грн.00коп.; за вересень 2010 року в сумі 27324грн.00коп.; за жовтень 2010 року в сумі 17840грн.00коп.; за листопад 2010 року в сумі 38225грн.00коп.; за грудень 2010 року в сумі 117100грн.00коп.; за лютий 2011 року в сумі 30008грн.00коп.; за березень 2011 року в сумі 305236грн.00коп.; за квітень 2011 року в сумі 261298грн.00коп.;

- в порушення п.п.14.1180 п.14.1 ст.14 р.І, абз.1 п.46.1 ст.46, п.49.1 та п.49.2, п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51 та п.п. б п.176.2 ст.176 ІV ч.ІІ Податкового кодексу України в результаті не відображення у повному обсязі інформації про нараховані та виплачені доходи приватним підприємцям у платників податку,а також сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за період І, ІІ, ІІІ, ІV, квартали 2011р.;

- порушено п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 абз «а»п.17.2 ст.17 та абз. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1548грн.75коп.;

- в порушення п.2.8, п.3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»затвердженого Постановою Правління Національного банку в Україні від 15.12.2004р. за №637, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 5202грн.64коп.

А також, перевіркою встановлено, що між ПрАТ «Спецсплав»та ПП «СТАС-2007» укладено договори №28-01/08 від 28.01.2008р. та №11/01-1 від 04.01.2011р., згідно умов яких продавець -ПП «СТАС-2007»зобов'язувався передати у власність покупця -ПрАТ «Спецсплав»товар відповідно специфікацій, що є невід'ємними частинами договорів, а покупець -позивач по справі зобов'язувався прийняти та оплатити покупцеві товар, що поставлений на умовах, передбачених договорами. Оплата здійснювалась у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Тобто, ПрАТ «Спецсплав», що перевіряється, є кінцевим споживачем отриманого товару. Проте, відповідач дійшов висновку про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків в силу закону, такі нікчемні правочини на думку відповідача, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, в ході перевірки на думку відповідача, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємців-постачальників за перевіряє мий період, що свідчить про те, що правочини між ПП «СТАС-2007»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (акт перевірки №2061/23-2/35608947 від 16.06.2011р.) встановлено, що ПП «СТАС-2007»за реєстраційною адресою не знаходиться, а також зазначено, що останній здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх особі та має ознаки «податкової ями».

Фахівці податкового органу під час перевірки прийшли до висновку, що ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних не відповідає вимогам діючого законодавства, та факт реальності здійснення фінансово-господарської операції з отримання товару ПрАТ «Спецсплав» від ПП «СТАС-2007»не підтверджено.

Не погоджуючись з висновками, викладеними відповідачем в Акту перевірки, позивач надав заперечення до акту перевірки від 13.06.2012р. №228-П/12, згідно яких просив податковий орган переглянути зазначені висновки з питань оподаткування та визнати правильність оподаткування цих операцій підприємством позивача (Т.1, а.с.182-196).

ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ листом про надання інформації стосовно розгляду заперечення повідомила, що висновки в акті відповідають дійсності та викладені з урахуванням вимог чинного законодавства (Т.1, а.с.197-202).

На підставі акту перевірки від 07.06.2012р. №814/221/3626869 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001032305 від 25.06.2012р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5006851грн.50коп., в тому числі: 4322081грн.00коп. -за основним платежем, 684770грн.50коп. - за штрафними санкціями (а.с.71); №0001042305 від 25.06.2012р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1844076грн.75коп., в тому числі: 1592569грн.00коп. -за основним платежем, 251507грн.75коп. -за штрафними санкціями (а.с.72).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки податкового органу були зроблені внаслідок повної необізнаності з відповідними нормами законодавства України та судовою практикою, а також в наслідок припущень та хибних доводів, які спростовуються детальним вивченням дійсних обставин справи, а сам Акт складено з грубими порушеннями чинного податкового законодавства та законодавства, що діяло під час періоду, який підлягав перевірці.

Так, позивач зазначає, що між ПрАТ «Спецсплав» та ПП "СТАС-2007" укладено договори №28-01/08 від 28.01.2008р. та №11/01-1 від 04.01.2011р., на виконання умов яких, позивачем здійснено оплату товару в повному обсязі, що підтверджено відповідними розрахунковими документами, а також надано податківцям первинні документи, які свідчать про реальне виконання підприємством своїх обов'язків, податкові та видаткові накладні, завірені банком платіжні доручення. Рахунки-фактури, податкові декларації з ПДВ, товарно-транспортні накладні, а також усі документи, що підтверджують здійснення господарських операцій на виконання договорів укладених з ПП «СТАС-2007». А тому є вкрай необґрунтованими та безпідставними висновки податкової перевірки, що правочини між ПрАТ «Спецсплав»та ПП "СТАС-2007" є безтоварними та нікчемними.

Також, позивач стверджує, що висновок ДПІ про заниження підприємством розміру валових доходів у зв'язку з безоплатним отриманням товарів (робіт, послуг) позивачем від невстановлених осіб не ґрунтується на відповідних доказах, не підтверджується дійсними обставинами та є об'єктивним припущенням перевіряючих.

Отже, позивач вважає, що до перевірки були надані видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, приймальні акти, які свідчать про існування, передання та приймання товару. Відповідно ознак порушення публічного порядку, спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, заволодіння майном чи грошовими коштами держави вказані правочини не мають і ДПІ не встановлювалися.

Позивач вважає, що висновки відповідача, про заниження валового доходу у зв'язку з не включенням до складу доходу отриманого від безоплатно отриманих товарів від невідомих осіб, за операціями, що проведення на підставі нікчемного правочину та почеркознавчої експертизи, не ґрунтуються на законних підставах та є лише суб'єктивним припущенням перевіряючих.

Крім того, позивач звертає увагу, що право на податковий кредит у ПрАТ «Спецсплав»підтверджується складеними належним чином податковими накладними за результатами придбання товару, наданими при перевірці. Будь-яких додаткових вимог до формування податкового кредиту за наявності податкових накладних діюче законодавство України не встановлює.

Таким чином, на думку позивача, підлягають скасуванню прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 25.06.2012р. №0001032305 та №0001042305

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового; валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача -скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків, ані у платника, ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та норм Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає таким, що не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, які полягають в складанні Акту №814/221/30268695 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Спецсплав»(код ЄДРПОУ 30268695) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.»суд виходить з наступного.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків та має лише інформаційний характер.

При цьому, судом враховано, що захисту підлягають порушені або оспорювані права особи, між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи.

Отже, враховуючи вищевикладене, проведення перевірки платника податків, з подальшим складанням акту або довідки за її результатом, є обов'язком податкового органу згідно норм діючого законодавства України.

За викладених обставин, у зазначеній вимозі позивача належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено їх правомірність та відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, викладені позивачем обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у відповідній частині.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу -Приватному акціонерному товариству «Спецсплав»судові витрати у розмірі 1089грн.10коп., сплачені квитанцією №31 від 02.07.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Спецсплав»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання недійсним та скасування рішення -задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби України №0001032305 від 25.06.2012р. та №0001042305 від 25.06.2012р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Спецсплав»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Казакевича, буд.6, кв.265) 1089грн.09коп. (одна тисяча вісімдесят дев'ять грн. 09коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 27.07.2012 р.

Суддя Г. В. Потолова