Ухвала суду № 25716663, 16.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року справа №2а/0570/7064/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/7064/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька, Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у заявку із придбанням автомобілю у розмірі 3060,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька, Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у заявку із придбанням автомобілю у розмірі 3060,00 грн., задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у заявку із придбанням автомобілю у розмірі 3060,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки дійшов помилкових висновків про те, що за Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обов'язку сплачувати збір покупцем автомобілю, а положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарський операцій, затвердженого постановою КМУ № 1740 від 03.11.1998 р., суперечать вимогам вказаного Закону і не підлягають застосуванню. Навпаки, вказане Положення конкретизує та уточнює механізм та порядок сплати цього збору і визначає саме набувача права власності на легковий автомобіль платником збору. За таких обставин позовні вимоги є повністю необґрунтованими.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач за договором купівлі продажу № И-00000023 від 11.01.2012 року придбав автомобіль марки КІА Rio, 1,4 LX, за 122400,00 грн. разом з ПДВ (арк. справи 7-12).

При реєстрації автомобіля у відділі ДАІ позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання автомобіля у розмірі 3060,00 грн. (3 % від вартості автомобіля), що підтверджується квитанцією від 14.01.2012 року № 12346.30.1 (арк. справи 6).

Вказані обставини підтверджені дослідженими по справі доказами і знайшли підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому має право на повернення зайво сплаченої суми.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено виключний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9, зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином між законом і підзаконним актом наявні суперечності, які по-різному врегульовують одне й те саме питання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і за його змістом особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору.

За таких обставин зайво сплачена позивачем до бюджету сума підлягає поверненню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/7064/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька, Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у заявку із придбанням автомобілю у розмірі 3060,00 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова