Рішення № 25715972, 20.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р.Справа № 5023/3238/12 вх. № 3238/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представнків

позивача - Горлова Д.В., довіреність №182 від 07.08.2012 року; відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (м. Дніпропетровськ)

до Комунального підприємства охорони здоров"я "Міжлікарняна аптека № 307" (м. Харків)

про стягнення 21406,86 грн. за договором поставки №002296 від 01.12.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "БаДМ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального закладу охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 307", про стягнення 21406,86 грн., з яких 15595,59 грн. суми основного боргу, 688,45 грн. пені, 444,15 грн. - 10% річних, 4678,67 грн - 30% штрафу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №002296 від 01.12.2011 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №5023/3238/12 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.12 р. розгляд справи було відкладено до 20.08.12 р.

20.08.12 р. від представника позивача до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла заява про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДР ЮО та ФОП стосовно відповідача.

Розглянувши надану позивачем заяву, суд вирішив за можливе задовольнити її та долучити до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання 08.08.12 р. та 20.08.12 р. не з'явився, ухвала про призначення справи до розгляду від 23.07.12 р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 08.08.12 р., що були направлені відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом, повернулись з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №869733 від 15.08.2012 року, виданого державним реєстратором Мірошниченко Л.І., оригінал якого залучено до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: 61068, м. Харків, Московський район, вул. Академіка Павлова, буд. 46, тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлені ухвали від 23.07.12 р. та від 08.08.12 р. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ» та Комунальним закладом охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 307" був укладений договір поставки № 002296, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача лікарські препарати, засоби гігієни та догляду за хворими (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки № 002296 від 01.12.11 р., строк розрахунку за договором встановлювався в накладній на передачу товару.

Згідно з п. 6.5. договору якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у накладних), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором, за накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.

Факт отримання відповідачем товару за договором поставки №002296 від 01.12.2011 року підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних на суму 17052,26 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач сплатив за отриманий товар за договором поставки №002296 частково, у зв"язку з чим заборгованість відповідача склала 15595,59 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 22.06.12 р. (арк. справи №38-39).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, у зв'язку з чим, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 15595,59 грн. обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно до п. 7.2. договору поставки, у випадку порушення строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.

Перевіривши нарахування пені позивача в розмірі 688,45 грн. суд дійшов висновку, що ці нарахування не відповідають діючому законодавству, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню в розмірі 688,56 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Позивачем зроблений розрахунок суми штрафу в розмірі 30%, сума якого складає 4678,67 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума штрафу в розмірі 30% підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно до п. 7.3. договору поставки, покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу іефляції за весь час прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок 10% річних в розмірі 444,15 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 10% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 444,13 грн. В іншій частині стягнення 10% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров"я "Міжлікарняна аптека № 307" (61068, м. Харків, Московський район, вул. Академіка Павлова, буд. 46; код ЄДРПОУ 22680225; р/р 2600310128 в ВАТ «Мегабанк»; МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2; р/р 26008105114001 в КБ «ПриватБанк» МФО 305299; код ЄДРПОУ 31816235) 15595,59 грн. основного боргу, 444,13 грн. 10% річних, 668,56 грн. пені, 4678,67 грн. штрафу та судові витрати в сумі 1609,50 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23.08.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.