Постанова № 25715445, 21.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р.Справа № 5017/1885/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів: Лисенко В.А., Мацюри П.Ф.

(Склад судової колегії згідно з розпорядженням голови суду)

при секретарі судового засідання - Соколової Ю.М.

за участю представників:

від ТДВ «Третій автобусний парк»- Доброход І. С., дов. б/н від 09.08.2012р.

від ПП «третій автобусний парк»- Чубко І. А., дов. б/н від 02.07.2012р.

від Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»-не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Третій автобусний парк»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р.

по справі № 5017/1885/2012

за первісним позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк»

до відповідача: Приватного підприємства «Третій автобусний парк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»

про визнання недійсним рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, стягнення 5000 грн.

за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Третій автобусний парк»

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»

про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

21.06.2012 р. Товариство з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк»звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Третій автобусний парк», в якій просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна -цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Мічуріна, 28, та складається з: літера «А»будівля контори з кабінетом БР; літера «Б»складські приміщення; літера «Е»складські приміщення; літера «В»майстерня для ремонту автомобілів; літера «Г»склад; літера «Д»диспетчерська; літера «Ж-Ж1»котельня; 1-3 огорожа, І брукуваня, - загальною площею 498,1 кв. м. (реєстр. № об'єкту у РПВН: 28232031), укладений 23 листопада 2010 року Відкритим акціонерним товариством «Третій автобусний парк»та Приватним підприємством «Третій автобусний парк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2300, та поновити право власності Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»на вищезазначене нерухоме майно на підставі Свідоцтва про право власності № 76, виданого на підставі рішення № 124 Комінтернівської селищної ради від 20.06.2002 року, дублікат якого було видано Виконавчим комітетом Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області 03.11.2008 року замість втраченого; витребувати вказаний цілісний майновий комплекс з незаконного володіння Приватного підприємства «Третій автобусний парк»та зобов'язати його повернути таке майно Товариству з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк», як правонаступнику Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»; скасувати рішення реєстратора бюро технічної інвентаризації -Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Третій автобусний парк»на вищевказане нерухоме майно, та зобов'язати Комунальне підприємство «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»вчинити передбачені законодавством дії з поновлення державної реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»та вчинення нового запису щодо державної реєстрації права власності Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк», як правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»на таке нерухоме майно; стягнути з Приватного підприємства «Третій автобусний парк»на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк»вартість витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Цісельський О.В.) від 22.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації».

04.07.2012 р. до місцевого господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк»надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач окрім первісних позовних вимог просив суд визнати недійсними рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»від 14.10.2009 р., рішення Правління Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»від 04.11.2010 р., а також рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк" від 05.11.2010 р.

Ухвалою місцевого господарського суду від 13.07.2012 р. провадження в частині позовних вимог про скасування рішення реєстратора бюро технічної інвентаризації -Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Третій автобусний парк»на нерухоме майно -цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Мічуріна, 28, та зобов'язання Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації»вчинити передбачені законодавством дії з поновлення державної реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк" та вчинення нового запису щодо державної реєстрації права власності Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк», як правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»на таке нерухоме майно у справі № 5017/1885/2012 -припинено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2012 р. прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Третій автобусний парк»до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5017/1885/2012 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою суду першої інстанції від 30.07.2012 р. призначено судову експертизу та провадження у справі № 5017/1885/2012 зупинено до проведення експертизи та повернення матеріалів справи до суду. На розгляд судової експертизи поставлено наступні питання: 1) Чи перебував оспорюваний цілісний майновий комплекс на балансі ВАТ «Третій автобусний парк»на день його відчуження? 2) Чи входив до статутного фонду цілісний майновий комплекс станом на 23.11.2010 р.? 3) Яка ринкова вартість цілісного майнового комплексу на день його відчуження?

Проведення судової експертизи доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз».

Також, вказаною ухвалою: зобов'язано керівника центру доручити виконання ухвали необхідному колу експертів відповідних галузей знань; сторін зобов'язано на вимогу суду, викладену згідно з клопотанням судового експерта надати витребувані додаткові документи для їх подальшого скерування судовому експерту; експертів попереджено про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 КК України та матеріали справи № 5017/1885/2012 ухвалено надіслати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський регіональний центр незалежних експертиз»для проведення судової експертизи.

Ухвалу суду від 30.07.2012 р. вмотивовано тим, що оскільки наявні в матеріалах справи докази, подані сторонами в обґрунтування їх правових позицій, є суперечливими, призначення у справі судової експертизи є необхідним для встановлення судом правомірності чи неправомірності укладення договору купівлі-продажу в частині визначення відповідачем ціни цілісного майнового комплексу в розмірі 7200.00 грн., а також для встановлення чи спростування факту перебування цілісного майнового комплексу на балансі Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»на момент відчуження та внесення його до статутного фонду ВАТ «Третій автобусний парк».

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р. Приватне підприємство «Третій автобусний парк»звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу № 5017/1885/2012 для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області.

Доводи апеляційної скарги вмотивовано тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що в даному випадку експертизу призначено безпідставно, необґрунтовано та за відсутності дійсної потреби, оскільки перебування цілісного майнового комплексу за відповідною балансовою вартістю на балансі Відкритого акціонерного товариства «Третій автобусний парк»та не входження даного майна до статутного фонду даного акціонерного товариства є фактом, який сторонами не заперечується і, який підтверджено відповідними довідками, копії яких є в матеріалах справи.

Приватне підприємство «Третій автобусний парк»в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було ґрунтовно вивчено обставини справи і доводи сторін щодо необхідності призначення судової експертизи, не витребувано у сторін пропозиції стосовно конкретних установ та судових експертів, а також не визначено вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань.

Скаржник вказує на те, що суд для встановлення вартості цілісного майнового комплексу на момент відчуження ставить питання, які не можуть бути вирішені в одній експертизі, що в подальшому може ускладнити її проведення чи взагалі зробити його неможливим.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Філінюк І.Г., судді -Лисенко В.А., Мацюра П.Ф.) від 09.08.2012 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Третій автобусний парк»прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21 серпня 2012р. об 11:30., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

У судовому засіданні 21.08.2012 р. представником Товариства з додатковою відповідальністю «Третій автобусний парк»було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи пояснень, яке судовою колегією було задоволено.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вимогами ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. При цьому проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

За приписами ст. ст. 7, 9, 10 Закону України "Про судову експертизу", проведення судової експертизи здійснюється державними спеціалізованими установами, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судовими експертами, які не є працівниками зазначених установ за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом, та відомості щодо них внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Водночас, особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, врегульовано Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011.

Крім того, відповідно до пункту 1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5, експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

Господарським судом першої інстанції проведення експертизи доручено ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", а не конкретній особі, яка б відповідала вимогам Закону України "Про судову експертизу".

Водночас, судом не перевірено чи має зазначена юридична особа ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності або чи є у працівників цього товариства свідоцтво про присвоєння їм кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених законодавчих положень, призначаючи судову експертизу недержавній спеціалізованій експертній установі або судовому експерту, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, суд зобов'язаний перевірити наявність відповідної ліцензії у такої установи на проведення судових експертиз, зону її обслуговування, наявність достатньої кількості судових експертів для проведення комісійної експертизи, повноваження експерта, наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціалізацією у безпосереднього виконавця експертизи.

Разом з тим, господарський суд призначаючи та доручаючи проведення експертизи недержавній установі -ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", на зазначені вище законодавчі положення уваги не звернув та не навів достатніх мотивів щодо наявності обставин, що обумовлюють неможливість та недоцільність проведення експертизи в державній спеціалізованій установі за зоною регіонального обслуговування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, питання, з яких повинна бути проведена експертиза, остаточно визначаються господарським судом. Особи, які беруть участь у справі, мають право запропонувати господарському суду питання, що повинні бути роз'яснені під час проведення експертизи. Перед формулюванням питань, що мають бути поставлені експерту, слід визначити предмет і характер експертизи. У визначенні кола питань, що підлягають роз'ясненню під час проведення експертизи, слід виходити з того, що питання повинні: відповідати предмету й характеру експертизи; стосуватися обставин, що мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що, призначаючи у справі експертизу, місцевий господарський суд в ухвалі від 30.07.2012р. не визначив вид експертизи, питання щодо наявності або відсутності у статутному фонді підприємства цілісного майнового комплексу станом на 23.11.2010 р., яке поставлено на вирішення експертної установи, не відповідає Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5, визначена місцевим господарським судом мета призначеної експертизи в частині вищевказаного питання, не відповідає положенням п. п. 117-127 названої Інструкції та Науково-методичних рекомендацій, які визначають головні завдання (мету) проведення або економічної та будівельно-технічної експертизи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, та в судовому засіданні під час апеляційного розгляду представники сторін підтвердили, що сторонами не заперечується факт відображення вартості цілісного майнового комплексу на балансі ВАТ «Третій автобусний парк»на день його відчуження, тобто зазначений факт встановлений матеріалами справи та додаткового дослідження не потребує.

Як зазначено у п. 2 роз'яснень Вищого господарського суду України від 11.11.1998 N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та в п. 1 Інформаційного листа від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Статтею 86 ГПК України встановлені вимоги щодо змісту ухвали, у разі якщо господарський спір не вирішується по суті, зокрема, ухвала має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання. Отже, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, передбаченим статтею 86 вказаного Кодексу, а також містити викладення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи. Водночас за приписами п.1 ч.1 ст.79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено. Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке. Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 ГПК України не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 ч.2 ст.79 ГПК України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених статтею 79 ГПК України для зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи експертній установі, виходячи з предмета даного спору, визнаються не правомірними.

За таких обставин, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи відбулося з порушення чинного законодавства, а тому ухвала господарського суду Одеської області від 30.07.2012 підлягає скасуванню, а справа передачі до місцевого господарського суду для подальшого розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Третій автобусний парк»- задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р. у справі № 5017/1885/2012 - скасувати.

Справу направити на розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.08.2012 р.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Мацюра П.Ф.