Рішення № 25715321, 01.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2012 р. Справа № 3/069-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”, м. Біла Церква

до Державного підприємства “Білоцерківський завод “Еталон”, м. Біла Церква

про стягнення 4527,68 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”(надалі позивач) заявлено позов до Державного підприємства “Білоцерківський завод “Еталон”(надалі відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 4527,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлену позивачем теплову енергію за договором на постачання та споживання теплової енергії від 01.06.2007 р. № 950.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2012 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 01.08.2012 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача, подав заяву про зменшення позовних вимог, яка мотивована частковою сплатою заборгованості відповідачем, а саме у розмірі 2000,00 грн.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 06.07.2012 р. та 17.07.2012 р. Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

01 червня 2007 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” (теплопостачальна організація) та Державним підприємством "Білоцерківський завод "Еталон" (споживач) було укладено договір постачання та споживання теплової енергії № 950 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом зазначеного договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції.

Відповідно до п. 2 договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов’язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

Пунктом 3.2. встановлено, що сума договору складається із сум актів прийому-передачі теплової енергії.

Згідно п. 2.3 договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація складає та передає на адресу споживача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура –щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків –щоквартально) в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов’язаний на протязі трьох робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

Акти приймання-передачі теплової енергії є підставою для проведення розрахунків (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 6.4 договору (з урахуванням положень додаткової угоди № 930/2 від 01.10.2008 р.) оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалюваного періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків –до повного здійснення останніх.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акти приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води: у жовтні 2011 року на суму 102,68 грн., у листопаді 2011 р. на суму 251,27 у грудні 2011 року на суму 592,46 грн., січні 2012 року на суму 816,01 грн., у лютому 2012 року на суму 1037,74 грн., у березні 2012 року на суму 1037,74 грн. та у квітні 2012 року на суму 393,48 грн., загалом на суму 4231,38 грн.

З акту прийому-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у жовтні 2011 року на суму 102,68 грн. вбачається, що у відповідача перед позивачем станом на 01.10.2011 р. існувала заборгованість у розмір 3950,90 грн., проте зазначена заборгованість була відповідачем частково, а саме у розмірі 3919,88 грн., погашена, що підтверджується довідкою позивача про заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 р. по 18.06.2012 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, з якої вбачається, що після порушення провадження у даній справі відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем, а саме у розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, станом на 01.08.2012 р., враховуючи здійснені відповідачем оплати, заборгованість ДП “Білоцерківський завод “Еталон” перед КП Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа” за поставлений товар становить 2262,40 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ДП “Білоцерківський завод “Еталон” своїх зобов’язань за договором постачання та споживання теплової енергії № 950 від 01.06.2007 р. в розмірі 2262,40 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини шостої ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в повному обсязі прийняті на себе зобов'язання за договором постачання та споживання теплової енергії № 950 від 01.06.2007 р., а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 2262,40 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 208,01 грн. пені, 14,93 грн. інфляційних втрат та 42,34 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідно до п. 6.4 договору (з урахуванням положень додаткової угоди № 930/2 від 01.10.2008 р.) оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, нарахування 3% річних інфляційних втрат та пені слід здійснювати з 16 числа місяця наступного за розрахунковим.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, виконано позивачем арифметично невірно, оскільки результат суду є від'ємна сума, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несплату боргу за договором постачання та споживання теплової енергії задоволенню не підлягають.

Зробивши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних за несплату боргу за договором постачання та споживання теплової енергії суд задовольняє частково, а саме у розмірі 41,99 грн.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.6. договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених у п. 4.6. договору споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми боргу, пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені, за період з 03.01.2012 р. по 03.07.2012 р. (вказаний у розрахунках позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача пені за несплату боргу за договором поставки суд задовольняє частково, а саме у розмірі 206,39 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2262,40 грн. основного боргу, 206,39 грн. пені та 41,99 грн. 3% річних, загалом 2510,78 грн.

У п. 4.6.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Судові витрати, з урахуванням того факту, що відповідачем частково, а саме у розмірі 2000,00 грн., було погашено заявлені позивачем вимоги після порушення провадження у даній справі, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Білоцерківський завод “Еталон” (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 16; код ЄДРПО України 05828703) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; код ЄДРПО України 04654336) –2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві гривні) 40 коп. основного боргу, 206 (двісті шість гривень) 39 коп. пені, 41 (сорок одну гривню) 99 коп. 3 % річних, та 1603 (одну тисячу шістсот три гривні) 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 23.08.2012 р.

Суддя А.В. Лопатін