Рішення № 25714769, 20.08.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" серпня 2012 р. Справа № 21/5007/885/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко Г.А. - дов. від 10.05.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - НОМЕР_1 від 14.07.04р.

присутні: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (м.Тернопіль)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 288787,85 грн.

В судовому засіданні 20.08.12р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв. 20.08.12р.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на свою користь 288787,85грн., з яких: 244801,76грн. основного боргу, 3906,99грн. пені, 910,82грн. 3% річних та 39168,28грн. штрафу.

На адресу суду 13.08.12р. повернулася направлена відповідачу копія ухвали господарського суду Житомирської області від 02.08.12р. про порушення провадження у справі, з відміткою поштового відділення: "Кінець терміну зберігання".

Крім того, 20.08.12р. від ТОВ "ТК" Мегаполіс-Україна", на виконання вимог ухвали суду від 02.08.12р., надійшли документи, які судом долучено до матеріалів справи (а.с. 79-111).

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні подав для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та усні пояснення по справі.

Відповідач суму заборгованості підтвердив, проти нарахованих штрафних санкцій та річних не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, 02.12.10р. між ТОВ "Поділля-Тютюн (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №2623-ЖТ/10 з додатком №1 (далі - Договір (а.с.9-13)).

У зв'язку зі зміною назви продавця (а.с. 36), 28.03.10р. між сторонами була укладена Угода про внесення змін до Договору поставки №2623-ЖТ/10 від 02.12.10р., згідно якої сторони дійшли згоди замінити в Договорі сторону ТОВ "Поділля-Тютюн" на сторону ТОВ Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (позивач, продавець). Інші умови Договору залишилися незмінними (а.с. 14).

Позивач вказує, що 26.05.12р., згідно видаткової накладної №ЖТ12-000035307 (а.с. 15-16), поставив відповідачу тютюнові вироби на суму 98635,30грн. та, згідно видаткової накладної №ЖТ12-000035329, - на суму 5012,85грн., кінцевий строк оплати по яких - до 01.06.12р. Також, згідно видаткової накладної №ЖТ12-000036035 від 30.05.12р., було поставлено відповідачу тютюнові вироби на суму 90372,12грн. із строком оплати до 05.06.12р. Згідно видаткової накладної №ЖТ12-000036990 від 02.06.12р., було поставленого товар на суму 106817,64грн. із кінцевим строком сплати до 08.06.12р. Загальна сума поставки склала 300837,91грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар в сумі 56036,15грн. Таким чином, сума заборгованості склала 244801,76грн.

Листом від 06.06.12р. відповідач зобов'язався погасити заборгованість у строк до 31.06.12р. (а.с. 32). Однак останній дане зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим 11.07.12р. йому була направлена претензія (а.с. 24-26), яка залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на пункти 5.2., 5.3. Договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3906,99грн. пені, 910,82грн. 3% річних та 39168,28грн. штрафу.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів додатково проведених розрахунків не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання Договору поставки №2623-ЖТ/10 від 02.12.10р. (а.с. 9-14).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 Договору, сторони визначили, що асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним Договором, вказується у товарних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказується в товарних накладних з урахуванням ПДВ (п. 4.1. Договору).

Згідно п. 4.5. Договору, за згодою постачальника покупцеві тютюнові вироби можуть відпускатись на умовах повної передоплати, або товарного кредиту....

Пунктом п. 4.8. Договору, сторони визначили, що максимальний строк кредитування на тютюнові вироби становить сім календарних днів і обраховується з дати виписки накладної, а останнім днем розрахунку за поставлений товар є сьомий календарний день. У випадку не одноразового постачання (2 і більше) в тиждень в одну торговельну точку кредитування зменшується і оплата за продукцію проводиться від поставки до поставки. На інші групи товарів термін кредитування становить сім календарних днів (п.4.9. Договору).

Крім того, пунктом 4.4. Договору сторони визначили, що кошти за поставлений товар зараховуються на закриття накладних за хронологією їх виписки, починаючи з накладної з найбільш ранньою.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач, згідно видаткових накладних (а.с. 15-23), поставив відповідачу товар на загальну суму 300837,91грн.

З банківських виписок (а.с. 86-107) вбачається, що відповідачем 06.06.12р. та 22.06.12р. було перераховано на рахунок позивача 60120,00грн. При цьому, враховуючи порядок зарахування коштів, визначених п. 4.4. Договору, кошти в сумі 4083,85грн. позивачем було зараховано в погашення заборгованості за минулі періоди, а залишок в сумі 56036,15грн. - в погашення заборгованості по накладній №ЖТ12-000035307 від 26.05.12р.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар склала 244801,76грн. (300837,91грн. - 56036,15грн.), що не заперечувалось сторонами, а також вбачається з довідки позивача (а.с. 108) та підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків (а.с.27-29, 83-85).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що відповідає приписам ст. 526 ЦК України.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем 244801,76грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем пені в сумі 3906,99грн. та 39168,28грн. 16% штрафу, слід зазначити наступне.

За п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Так, згідно п. 5.2. Договору, у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.5), пеня останнім нарахована по кожній накладній з урахуванням здійснених проплат, і за період з 02.06.12 по 19.07.12р. становить 3906,99грн.

Крім того, пунктом 5.3. Договору, сторони встановили, що у випадку прострочення платежу покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Виходячи з вищенаведеного визначення штрафу, враховуючи порядок його нарахування, суд дійшов висновку, що останній є одноразовою санкцією за сам факт прострочення платежу, що не суперечить приписам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Так, згідно розрахунку позивача, штраф останнім нараховано із суми боргу 244801,76грн., що становить 39168,28грн. (а.с.6).

Перевіривши вказані розрахунки позивача по нарахуванню пені та штрафу, суд дійшов висновку, що останні є вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.5), річні останнім нараховано за період з 02.06.12р. по 19.07.12р. в сумі 910,82грн.

Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що в межах визначеного позивачем періоду нарахування, обґрунтовано заявлена сума 3% річних складає 850,38грн. У стягненні 60,44грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами на суму 288727,41грн., з яких: - 244801,76грн. основного боргу; 3906,99грн. пені; 850,38грн. 3% річних; 39168,28грн. штрафу.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що сума нарахованого штрафу надмірно велика у співвідношенні з основною сумою боргу, крім того до стягнення з відповідача нараховано 3906,99грн. пені та річні, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 20000,00грн.

За вказаних обставин до стягнення підлягає 269559,13грн., з яких: - 244801,76грн. основного боргу; 3906,99грн. пені; 850,38грн. 3% річних; 20000,00грн. штрафу. У стягненні 60,44грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 20000,00грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10024, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_2)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (46020, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, б.1, код 30622532)

- 244801,76грн. основного боргу;

- 3906,99грн. пені;

- 850,38грн. 3% річних;

- 20000,00грн. штрафу;

- 5774,55грн. судового збору;

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 серпня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу (рек. з пов.)