Ухвала суду № 25713143, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/822/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіс»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадіс»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів. Товариство зазначило, що законом не передбачено обов'язку покупця перевіряти інформацію щодо державної реєстрації, повноважень особи на підписання податкової накладної, відсутність за місцезнаходженням своїх контрагентів, а також сплату ними в бюджет сум ПДВ, включених покупцем до податкового кредиту. Крім цього, наявність порушених кримінальних справ відносно невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва та встановленого факту взаємовідносин з даними підприємствами контрагентів ТОВ «Парадіс», не є підставою вважати, що позивач укладав правочини, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Свідчення осіб, які надали в ході розслідування порушених кримінальних справ не можуть бути доказом у справі, до тих пір, доки умисел посадової особи на ухилення від оподаткування, що діяла від імені юридичної особи, не буде встановлено не інакше, як через наявність вини, що встановлена обвинувальним вироком суду. У зв'язку з цим просить визнати спірне податкове повідомлення-рішення нечинним.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року задоволено позов. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області № 0000082302/41 від 24 січня 2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

13.01.2012 року працівниками Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Будпромкомплект М», ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ ВТФ «Полімаркет»за період з 01.01.2008 року по 31.10.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 31/23/30849474 від 13.01.2012 року, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону Украв "Про податок на додану вартість", п.2, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2209006 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082302/41 від 24.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 896302,50 грн., з них: 717042 грн. за основним платежем та 179260,5 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доказів неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірний період надано не було, факт реальності спірних господарських операцій доведено належними доказами, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Парадіс»здійснювало закупки паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Агропромсервіс Трейд»на підставі договору поставки нафтопродуктів № 2 від 5 січня 2009 року.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти (пічне паливо, газовий конденсат, паливо нафтоуглехімічне, паливо коксохімічне), відповідно до виписаних постачальником накладних (автомобільні норми: відповідно до виписаних постачальником накладних, одиниця виміру-тис.л.).

Відповідно до п.2.1 договору ціна за товар, що постачається на момент підписання даного договору: договірна.

Відповідно до п.2.2 договору загальна сума на момент підписання договору: згідно виписаних накладних.

ТОВ «Парадіс»було укладено договори поставки нафтопродуктів № 37/08 від 05.12.2008 року з ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський», № 30/08 від 15.10.2008 року з СТОВ «Доч-хліб», № 4/09 від 12.03.2009 року, № 14/09 від 24.09.2009 року з ТОВ «Союз-нафтопродукт», № 1/10 від 01.01.2010 року з ТОВ «Полімаркет», № 35/08/1 від 20.11.2008 року з ВАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», № 3/09 від 15.01.2009 року з ТОВ «Бахмач -м'ясо».

Закуплені у ТОВ «Агропромсервіс Трейд»паливно-мастильні матеріали ТОВ «Парадіс»було реалізовано контрагентам.

Отримання товару від ТОВ «Агропромсервіс Трейд»підтверджується відповідними податковими накладними, рахунками-фактурами та видатковими накладними за відповідні дати, дати і номери вилучених документів відповідають цим поставкам.

ТОВ «Парадіс»здійснювало закупки паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Автодорінвест»на підставі договору поставки нафтопродуктів № 2/10 від 02 жовтня 2008 року.

Згідно копії протоколу від 28.10.2010 року виїмки та огляду оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва у ТОВ «Парадіс»вилучені оригінали документів, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Автодорінвест», а саме: договір поставки нафтопродуктів № 2/10 від 02 жовтня 2008 року, рахунки-фактури, накладні та податкові накладні ТОВ «Автодорінвест», дати і номери вилучених документів відповідають здійсненим позивачем поставкам.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що податкові накладні були належним чином внесені до Реєстру.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи документи належним чином підтверджують факт проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Агропромсервіс Трейд»та ТОВ «Автодорінвест», що в свою чергу спростовує заперечення відповідача, оскільки надані документи не брались до уваги при проведенні перевірки інспекторами-ревізорами Прилуцької ОДПІ. Тому, враховуючи досліджені первинні бухгалтерські документи, платником податку правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, просліджується та підтверджується реальність (товарність) щодо придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Агропромсервіс Трейд»та ТОВ «Автодорінвест»та подальшого їх продажу.

Відповідно до п. 2 Наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у день виникнення податкових зобов'язань.

Також судом першої інстанції було встановлено, що дане підприємство є платником ПДВ і податкові накладні підписані належною особою -директором ТОВ «Автодорінвест».

Крім цього, ТОВ «Агропромсервіс Трейд»є платником ПДВ і податкові накладні підписані належною особою - директором ТОВ «Агропромсервіс Трейд».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладення договорів його контрагенти мали належний статус постачальників товару.

При цьому судом першої інстанції було зауважено, що податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Факт відсутності за місцезнаходженням контрагента на сьогоднішній день не може бути доказом неналежності оформлення податкових накладних та не включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, позивачем на підставі договорів, було отримано товар з метою використання його у господарській діяльності, сплачено податок на додану вартість в ціні вказаного товару, що підтверджують первинні бухгалтерські документи, на підставі чинних податкових накладних у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сформовано податковий кредит в розмірі 2164090,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000082302/41 від 24 січня 2012 року.

Оскільки господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, такі операції відображені в бухгалтерському обліку позивача, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.