Ухвала суду № 25712723, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-353/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АС»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року Приватне акціонерне товариство «АС»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку, з його боку відсутнє порушення ним вимог податкового законодавства України, тому вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки висновки податкового органу є безпідставними з тих підстав, що господарські операції за укладеними договорами мали реальний характер, товар і послуги поставлені та надані контрагентами в повному обсязі і оплачені позивачем, а тому податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України. У зв'язку з цим, позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 22.12.2011 року № 0001162300/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «АС»є юридичною особою, що зареєстрована 15.12.2000 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області з 13.10.1995 року за № 298.

У грудні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ВПТК Аверс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та ТОВ «Астана К», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 20.12.2011 № 795/23-13737357, за змістом якого перевіркою було встановлено, що позивачем за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року віднесено до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість у складі ціни придбаного товару та послуг ТОВ «Астана К»191649,99 грн. та ТОВ «ВПТК Аверс»132113,34 грн., оскільки встановлено порушення позивачем приписів, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 323763,00 грн.

Відповідно до відомостей, що містяться в зазначеному акті податковий орган дійшов висновку, що укладені між даними підприємствами правочини щодо купівлі-продажу нафтопродуктів та послуг, є нікчемними. Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних іншого акта документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВПТК Аверс»від 31.03.2011 року № 711/23-04/37199822, складений Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва. У вказаному акті перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, податковий орган посилається на податкову інформацію та документи, які отримані від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року за № 2267/ДПІ/26-10/3, а саме: за результатами проведених заходів встановлено, що засновником та директором ТОВ «ВПТК Аверс»є громадянин, який пояснив, що зареєстрував вказане підприємство за винагороду у сумі 400,00 грн., до фінансово-господарської діяльності відношення не має, участі в установчих зборах не брав, грошових та інших матеріальних цінностей до статутного фонду підприємства не вносив, нікого на це не уповноважував, службових осіб не призначав, підписи від його імені, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ ВПТК «Аверс»йому не належать. Крім того, фінансово-господарських документів не підписував, Свідоцтво платника податку на додану вартість не отримував, місцезнаходження реєстраційних документів, статуту, печатки та інших документів, які стосуються діяльності підприємства не відоме. Крім того, ТОВ «ВПТК Аверс»за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, про що складено акт від 28.03.2011 року № 543/23-03. Перевіркою також встановлено, що інформація про наявні складські приміщення, автомобільний транспорт і устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відсутня.

Відносно господарських правовідносин між ТОВ «АС»та ТОВ «Астана К», під час проведення перевірки позивача до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області надійшли акти невиїзних документальних перевірок ТОВ «Астана К»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2011 року, складені Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Києва. У зазначених актах перевірок податковий орган посилається на документи та інформацію від 25.05.2011 року № 3328/ДП/26-10/90, яка надійшла від ГВПМ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, за якими за результатами проведених заходів встановлено, що засновником та директором ТОВ «Астана К»є особа, яка пояснила, що вона не має відношення до діяльності підприємства, оскільки підготовкою та оформленням реєстраційних документів підприємства займалась інша особа, до установчого фонду підприємства особисте майно та грошові кошти не вносила, угоду про оренду офісного приміщення не підписувала, в органи державної реєстрації, органи державної податкової служби з метою реєстрації ТОВ «Астана К»не зверталась, Свідоцтва про платника податку на додану вартість не отримувала, наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Астана К»не мала, на ТОВ «Астана К»не працювала, хто здійснював оформлення бухгалтерських та фінансових документів не знає, фінансово-господарські угоди з підприємствами не підписувала, інших осіб не уповноважувала, місцезнаходження підприємства, печаток та фінансово-господарських документів не відоме. За юридичною та фактичною адресою не знаходиться, про що складено акт від 06.06.2011 № 1132/23-8.

Перевірками також встановлено, що інформація про наявні складські приміщення, автомобільний транспорт і устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відсутня, загальна чисельність працюючих осіб на ТОВ «Астана К»становить 1 особа.

За наслідками аналізу даних вказаних актів перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва посадові особи Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області дійшли висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВПТК Аверс»і ТОВ «Астана К»здійснюється поза межами правового поля, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «АС», ТОВ «ВПТК Аверс»і ТОВ «Астана К»є фіктивними правочинами та такими, що вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 000116230/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 344542,25 грн., з яких 323763,00 грн. за основним платежем та 20779,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доказів неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірний період надано не було, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВПТК Аверс»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року укладались договори поставки авіаційного пального від 02.12.2010 року № 71, згідно з яким позивач придбав 42050 л авіаційного пального ТС-1 за ціною 328000,00 грн.; поставки дизельного пального від 02.12.2010 року № 72, згідно з яким позивач придбав 20000 л дизельного пального ЕН-590 вид 2 сорт С за ціною 148000,00 грн.; договір від 21.12.2010 року № 89, згідно з яким позивач придбав алюмінієву ємність № 90110037 марки АЦ -7 - 4310 місткістю 7020 літрів за ціною 22680,00 грн.; договір поставки авіаційного пального від 25.01.2011 року № 3, згідно з яким позивач придбав 33871 л авіаційного пального ТС-1 за ціною 294000,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Астана К»за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року також укладались договори від 01.03.2011 року № 8, предметом якого було виконання комплексу робіт по підготовці аеродрому до проведення планової сертифікації, технічному та міжсезонному обслуговуванню ґрунтової злітно-посадочної смуги аеродрому Бородянка згідно настанови по аеродромній службі в цивільній авіації (НАС ЦА-86) на загальну суму 282000,00 грн.; від 14.03.2011 року № 15, предметом якого було виконання комплексу підготовчих робіт до фарбування вертольотів Mi-2 UR-14254 та UR-ACB на загальну суму 260000,00 грн.; від 21.04.2011 року № 04/21, предметом якого було виконання комплексу підготовчих робіт до фарбування вертольотів Mi-2 UR-14254 та UR-ACB на загальну суму 200000,00 грн.; договір поставки нафтопродуктів від 11.05.2011 № 11/05, згідно з яким позивач придбав 8072 л авіаційного пального ТС-1 за ціною 74666,00 грн. та 14482 л дизельного пального ЕН-590 вид 2 сорт С за ціною 133234,00 грн.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювалися вимогами Податкового кодексу України і Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 ЦК України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.

Дії фізичних осіб, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Судом першої інстанції у відповідача було витребувано відомості щодо наявності кримінальних справ відносно посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача з метою повного та об'єктивного встановлення обставин справи, а також інших осіб, які могли вчиняти дії щодо складення фінансово-господарських документів. Проте, податковим органом такі докази надані суду не були та будь-яких відомостей відносно кримінальних справ та наявності вироків судів представником податкового органу суду не надано.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що зобов'язання за договорами на поставку нафтопродуктів та виконання робіт були виконані сторонами, а позивач сплатив кошти за поставлений товар і надані послуги.

Вказане свідчить про наявність у сторін правочинів ТОВ «АС»та ТОВ «ВПТК Аверс», і ТОВ «Астана К»волі на укладення таких договорів, що також підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт.

Таким чином, позивачем було надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів і надання послуг.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім цього, на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та є платниками податку на додану вартість. В акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВПТК Аверс»та ТОВ «Астана К»були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів щодо поставки товарів і виконання робіт, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «ВПТК Аверс»і ТОВ «Астана К»недійсними у судовому порядку, а також не надано документів, які підтверджують відсутність виробничих та транспортних засобів у контрагента позивача, хоча дана обставина не має наслідком нікчемності правочинів, оскільки підприємства не позбавлені права наймати працівників, транспортні засоби, складські приміщення, устаткування в інших підприємств, а тому відсутність потужностей, як і відсутність або наявність підприємства за місцезнаходженням не має наслідком нікчемності правочину.

Крім того, згідно з даними Довідки АА № 28320 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «АС»(Обласний авіаційний центр) є авіаційні нерегулярні пасажирські перевезення, авіаційні нерегулярні вантажні перевезення, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інша діяльність у сфері спорту, послуги з організації подорожувань.

Відповідно до Сертифіката експлуатанта від 08.10.2010 року № 137, виданого Державною авіаційною адміністрацією Міністерства транспорту та зв'язку, позивач здатний здійснювати польоти, утому числі, комерційні.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчену копію договору про закупівлю послуг з оренди авіаційного транспорту з екіпажем для здійснення авіаційної охорони лісів від 12.04.2011 року № 1, укладений між ПАТ «АС»та ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів».

Згідно з вказаним договором ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів»замовила у ПАТ «АС»послуги з оренди авіаційного транспорту з екіпажем для здійснення авіаційної охорони лісів у кількості 1455 льотних годин вертольотами Мі-2.

Враховуючи господарську діяльність підприємства, яка перш за все пов'язана із авіаційним транспортом та у зв'язку з дефіцитом Україні авіаційного пального, підприємство було купувало пальне у будь-яких підприємств, які здійснювали його реалізацію.

Також, відповідно до Довідки Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 29.09.2011 року № 10-31/1552 на виконання польотів вертольотом Мі-2 з авіа спостереження за І півріччя 2011 року використано паливно-мастильних матеріалів у кількості 153575 л.

Згідно з даними актів списання авіа пального ТС-1 за І та ІІ квартали 2011 року від 05.04.2011 року та від 04.07.2011 року ПАТ «АС»для здійснення авіаційних робіт по обстеженню магістральних трубопроводів та охорони лісів підприємством використано авіаційного пального ТС-1 у кількості 132300 л (І квартал 2011 року) та 153575 л (ІІ квартал 2011 року).

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновки Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «ВПТК «Аверс»і ТОВ «Астана К»договорів про поставку товарів і надання послуг, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з підпунктом 186.2.1 пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів і послуг, які підтверджені видатковими і податковими накладними, придбаний товар та послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності, тому колегія суддів погоджується з висновком про те, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів та виконання послуг, а також нікчемність правочинів податковим органом не доведено.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.