Постанова № 25712096, 14.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11898/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Лайн»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лайф Лайн»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2011 року №0001051710/34351603; від 04 серпня 2011 року №0000532200/0; від 04 серпня 2011 року №0000542200/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Позивача відсутній обов'язок щодо оподаткування доходів, виплачених фізичним особам -суб'єктам господарювання. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що ТОВ «Лайф Лайн»було підтверджено валові витрати за результатами господарських відносин з ФОП ОСОБА_2, а тому віднесення до їх складу 140 000,00 грн. є правомірним. Крім іншого, суд наголосив на тому, що послуги, пов'язані зі страхуванням, співстрахуванням або перестрахуванням, які надавалися Позивачем страхованим компаніям, не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи документів, які б підтверджували віднесення до суми валових витрат винагороди за інформаційно-консультаційні послуги, виплачені приватним підприємцям. Крім того, зауважив, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені договори доручення, укладені Позивачем зі страховими компаніями, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник ДПІ у Святошинському районі м. Києва вимоги апеляційної скарги підтримав.

Позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2011 року посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лайн Лайф»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, висновки якої викладені в акті перевірки №37/22-025/34351603 від 21 липня 2011 року. У вказаному акті зафіксовано порушення Позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.9.4 ст. 9, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.1 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 28 липня 2011 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0001051710/34351603, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 014,30 грн. -у тому числі за основним платежем 4011,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1002,85 грн. Крім того, 04 серпня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000532200/0, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 41 751,00 грн., у тому числі -35 000,00 грн. за основним платежем та 6 751,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000542200/0, яким ТОВ «Лайф Лайн»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 773 871,94 грн., у тому числі за основним платежем -633 622,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -140 249,72 грн.

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу щодо заниження Позивачем грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів: 29 квітня 2010 року суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 в сумі 1923,00 грн. та ФОП ОСОБА_4 в сумі 11 580,00 грн. за надані агентські та страхові послуги; 30 листопада 2009 року ФОП ОСОБА_5 в сумі 11 000 грн. за послуги оренди; ФОП ОСОБА_6 в сумі 2 240,00 грн. за придбану сувенірну продукцію, суд першої інстанції зазначив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування Позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4 011,45 грн. стало твердження податкового органу про те, що у ході перевірки ТОВ «Лайф Лайн»не було подано документів, які б підтверджували, на якій системі оподаткування перебувають вказані вище суб'єкти господарювання та яким видом підприємницької діяльності займаються. Разом з тим, досліджуючи подані сторонами документи і матеріали, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до обґрунтованого висновку, що вид діяльності та система оподаткування вказаних фізичних осіб -підприємців Позивачем належним чином підтверджується, в той час як Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів того, що останнім при проведенні перевірки вимагалися вказані документи.

При цьому суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що оскільки вказані вище фізичні особи -підприємці перебувають на спрощеній системі оподаткування та самостійно сплачують власні податкові зобов'язання, то в силу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у Позивача був відсутній обов'язок сплачувати податок з доходів суб'єктів господарювання -фізичних осіб-підприємців. З огляду на викладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0001051710/34351603 від 28 липня 2011 року.

Надаючи правову оцінку твердженням ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо заниження Позивачем податку на додану вартість у розмірі 633 622,22 грн. за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, суд першої інстанції встановив наступне.

ТОВ «Лайф Лайн»було укладено договори зі страховими компанія з надання агентських послуг: договір доручення №20060601/1 від 01 червня 2006 року, укладений із ЗАТ «СК «ТАС», договір №12-3-126/09 від 21 вересня 2009 року, укладений із ЗАТ «Ренесанс Життя»та договір доручення №013/10 від 01 жовтня 2010 року, укладений з АТ «СК «Форте Лайф». Як вірно визначив суд, предметом зазначених договорів було надання Позивачем контрагентам -страховим компаніям послуг, які пов'язані з послугами страхування, співстрахування та перестрахування. При цьому, аналізуючи вказані господарські правовідносини, суд першої інстанції, здійснивши тлумачення приписів ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про страхування», п. 2.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 196.1.3 п. 196.3 ст. 196 ПК України, дійшов до правильного висновку, що ТОВ «Лайф Лайн»як страховий агент не повинен реєструватися платником податку на додану вартість та включати до оподатковуваного обороту ПДВ суми комісійної винагороди, отримані за вищезазначеними договорами зі страховими компаніями.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0000542200/0 від 04 серпня 2011 року.

Щодо висновків податкового органу про завищення Позивачем валових витрат на суму 140 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю документального підтвердження віднесення до складу валових витрат суму винагороди за інформаційно-консультаційні послуги, суд першої інстанції зазначив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Лайф Лайн»були укладені договори про інформаційно-консультативне обслуговування № 01 від 01 лютого 2010 року та № 03 від 01 січня 2011 року. Відповідно до п. 3.1 вказаних Договорів, щомісячна договірна ціна, за надані послуги встановлюється у розмірі 10 000,00 грн. на підставі акту приймання-надання послуг. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), ФОП ОСОБА_2 були надані ТОВ «Лайф Лайн»інформаційно-консультативні послуги.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Позивач мав всі необхідні документи, які підтверджують факт надання послуг контрагентом ТОВ «Лайф Лайн»та дають останньому право на віднесення сплачених ФОП ОСОБА_2 140 000,00 грн. до складу валових витрат.

Однак з такою позицією Окружного адміністративного суду м. Києва колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про ОПП), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про ОПП визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегією суддів враховується, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписи ч. 1 ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження виконання договорів про надання інформаційно-консультаційного обслуговування надані акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг); письмові пояснення осіб, які брали участь у проведених контрагентом Позивача заходах; графіки проведення тренінгів та презентацій; паспорти занять.

Судом апеляційної інстанції враховується, що підтвердженням факту здійснення розрахунків є банківські виписки, платіжні доручення, квитанції про сплату та інші документи, які б підтверджували факт оплати наданих послуг. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку суд може лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, подані Позивачем документи не можуть однозначно свідчити про здійснення останнім витрат за надання інформаційно-консультаційних послуг. Також зі змісту вказаних документів не вбачається, що контрагентом ТОВ «Лайф Лайн»для проведення занять використовувалося певне визначене адресою місце, оскільки матеріали справи не містять посилань на місцезнаходження такого приміщення.

Крім того, за результатами вивчення поданих Позивачем документів і матеріалів, не можливо встановити факт проведення ТОВ «Лайф Лайн»оплати за укладеними з ФОП ОСОБА_2 договорами.

А тому, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що Позивачем не було підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами факт здійснення оплати послуг ФОП ОСОБА_2 за вказаними вище договорами, а тому в силу положень абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про ОПП ТОВ «Лайф Лайн»не мало права вносити до складу валових витрат 140 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2011 року №0000532200/0.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду -скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Лайн»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року №0001051710/34351603.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2011 року №0000542200/0.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Василенко Я.М