Рішення № 25710675, 17.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2012 р.Справа № 5017/1863/2012

За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону; в особі, якою є Міністерство оборони України; в особі, якою є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси;

До відповідача: 1) Одеської міської ради;

2) Виконавчого комітету Одеської міської ради;

про визнання права державної власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Безкровний Є.А. (за посвідченням);

Від Позивача (МОУ): Добров Ю.І. (за довіреністю);

Від позивача (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси): не з'явився;

Від відповідача (ОМР): Моджук І.О. (за довіреністю);

Від відповідача (Виконавчого комітету ОМР): Моджук І.О. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 22.06.2012 року за вх. №2799/2012 військовий прокурор Одеського гарнізону; в особі, якою є Міністерство оборони України; в особі, якою є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси (далі -Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради (далі -Відповідач 1) та до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі -Відповідач 2) про визнання права державної власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Прокуратура та Позивачі позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідачі у судових засіданнях проти позову заперечували. Відповідачі відзив на позов не надали, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся № 27 від 9.05.1951р. „О восстановлении прав землепользования, а также прав на строения, отведенные в довоенный и послевоенный период для нужд Одесского Воєнного Округа" підтверджено належність військового містечка № 19 (м. Одеса, вул.Короленка,19 (зараз Софіївська, 19) Одеському військовому округу та відновлено право користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості вказаного військового містечка.

З того часу і на даний момент будівлі №1,2 військового містечка №19 відносяться до нерухомого військового майна, належать до державної власності та перебуває на балансі і на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

Рішенням Одеської міської ради №510 від 27.09.1997 р. «Про результати інвентаризації пам'ятників містобудування та архітектури у м. Одесі»було визначена та зареєстрована адміністративна будівля, розташована по вул. Софіївській (Короленко), 19 м. Одеси, як об'єкт міської комунальної власності за власником - Одеською міською радою.

Військовий прокурор Одеського гарнізону діючи в інтересах Міністерства оборони України оскаржив вказане рішення виконавчого комітету Одеської міської ради у судовому порядку. Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2005 р. по справі №33/55-05-3489 позов військового прокурора Одеського гарнізону задоволено, визнано недійсним п.3 Рішення Одеської міської ради №510 від 27.09.1997 р. «Про результати інвентаризації пам'ятників містобудування та архітектури у м. Одесі» та додаток №2 до нього, у частині визначення та реєстрації адміністративної будівлі, розташованої по вул. Софіївській (Короленко),19 м. Одеси, як об'єкт міської комунальної власності за власником - Одеською міською радою. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. по справі №33/55-05-3489 підтверджено право МОУ на адміністративну будівлю по вул. Софіївська,19 в м. Одесі, а в задоволенні апеляційної та касаційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради відмовлено.

Судами встановлено, що рішенням звуженого виконкому Одеської міськради №27 від 29 травня 1951 року визнано власником адміністративної будівлі по вул. Софіївська, 19 м. Одеси Міністерство оборони України, у визначеному діючим законодавством порядку воно не змінено та не скасовано.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, які підтверджують їх право власності на об'єкт нерухомого майна, перелік яких наведено у додатку 1 цього Тимчасового положення, в тому числі за рішенням суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. По причині недостатнього фінансування установ МО України з державного бюджету свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю №1 в/м №19 в м. Одесі збоку КЕВ м. Одеси не оформлювалось.

Таким чином, військовий прокурор Одеського гарнізону; в особі, якою є Міністерство оборони України; в особі, якою є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси, просить суд визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право державної власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю №1, що знаходяться у військовому містечку №19 в м. Одеса, вул. Софіївська, 19 та перебуває в оперативному управлінні Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси; та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 26.03.2007 р. серії САВ №349428 на адміністративну будівлю по вул. Софіївська, 19 в м. Одеса, видане на ім'я Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

14.08.2012 року за вх. №25350/2012 представник Міністерства оборони України надіслав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої підтримує позицію прокуратури та другого позивача та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.

Статтею 144 Конституції України, передбачено що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Так ч. 1, 2 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Як вище встановлено господарським судом, рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся № 27 від 09.05.1951р. „О восстановлении прав землепользования, а также прав на строения, отведенные в довоенный и послевоенный период для нужд Одесского Воєнного Округа" підтверджено належність військового містечка № 19 (м. Одеса, вул.Короленка,19 (зараз Софіївська, 19) Одеському військовому округу та відновлено право користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості вказаного військового містечка.

З того часу і на даний момент будівлі №1,2 військового містечка №19 відносяться до нерухомого військового майна, належать до державної власності та перебуває на балансі і на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

Рішенням Одеської міської ради №510 від 27.09.1997 р. «Про результати інвентаризації пам'ятників містобудування та архітектури у м. Одесі»було визначена та зареєстрована адміністративна будівля, розташована по вул. Софіївській (Короленко), 19 м. Одеси, як об'єкт міської комунальної власності за власником - Одеською міською радою.

Військовий прокурор Одеського гарнізону діючи в інтересах Міністерства оборони України оскаржив вказане рішення виконавчого комітету Одеської міської ради у судовому порядку. Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2005 р. по справі №33/55-05-3489 позов військового прокурора Одеського гарнізону задоволено, визнано недійсним п.3 Рішення Одеської міської ради №510 від 27.09.1997 р. «Про результати інвентаризації пам'ятників містобудування та архітектури у м. Одесі» та додаток №2 до нього, у частині визначення та реєстрації адміністративної будівлі, розташованої по вул. Софіївській (Короленко),19 м. Одеси, як об'єкт міської комунальної власності за власником - Одеською міською радою. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. по справі №33/55-05-3489 підтверджено право МОУ на адміністративну будівлю по вул. Софіївська,19 в м. Одесі, а в задоволенні апеляційної та касаційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради відмовлено.

Судами встановлено, що рішенням звуженого виконкому Одеської міськради №27 від 29 травня 1951 року визнано власником адміністративної будівлі по вул. Софіївська, 19 м. Одеси Міністерство оборони України, у визначеному діючим законодавством порядку воно не змінено та не скасовано.

Крім того, оскаржуване рішення відповідачем прийнято всупереч вимогам Постанови

Кабінету Міністрів України №311 від 05 листопада 1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)». Цією Постановою не передбачено передачу будівель військових містечок у комунальну власність та встановлено, що державне майно України є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Так, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.05 № 259 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.06 № 395 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.05 № 259 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" в частині включення в додаток до рішення 406-ти об'єктів культурної спадщини. До складу цих 406-ти об'єктів належить і будівля, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська (Короленка)19 (№ 338 переліку об'єктів). Враховуючи те, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.05 № 259 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", на підставі якого Одеській міській раді було видане свідоцтво про право власності на домоволодіння - адміністративну будівлю (поч. XX ст.), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська (Короленка),19 від 26.03.07 серії САВ №349428, яка нібито на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", відповідно до якої військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди та інше майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»органами, які здійснюють управління військовим майном є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

При цьому, вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна передбачені ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до якої відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00. № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.

Пунктом 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. У разі коли внаслідок скорочення та реорганізації Збройних Сил, переформування військових частин, їх переозброєння, планового поновлення військового майна тощо вивільняється військове майно, Міноборони за необхідності, але не рідше ніж один раз на квартал, подає Кабінетові Міністрів України погоджений з Мінекономіки додатковий перелік військового майна, яке може бути відчужено. Додаткові переліки військового майна затверджуються Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності. Термін дії рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження переліку військового майна, яке може бути відчужено, становить три роки від дати його видання. Додаткові переліки військового майна, яке може бути відчужено чинні до закінчення терміну чинності переліку військового майна, затвердженого рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України11, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням. Більше того, правовий режим державного (військового) майна, особливості його статусу та порядок його відчуження чітко врегульовані чинним законодавством.

Як з'ясовано, спірна адміністративна будівля за адресою м. Одеса, вул.. Софіївська,19 закріплена Міністерством оборони України за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси на праві оперативного управління.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, які підтверджують їх право власності на об'єкт нерухомого майна, перелік яких наведено у додатку 1 цього Тимчасового положення, в тому числі за рішенням суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. По причині недостатнього фінансування установ МО України з державного бюджету свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю №1 в/м №19 в м. Одесі збоку КЕВ м. Одеси не оформлювалось.

В силу приписів ч.1 ст.317 ЦК України, тільки власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Оскільки власником нежитлової адміністративної будівлі за адресою м. Одеса, вул.. Софіївська,19 є Міністерство оборони України, відповідачі не мали права розпоряджатись майном, яке їм не належить.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою було затверджено перелік державного майна України, що передавалося у власність областей, міст Києва та Севастополя.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України майно, яке перебувало у розпорядженні військових формувань Збройних Сил України було віднесено до майна державної власності та до власності місцевих рад ( обласних, районних, міських селищних та сільських) не передавалось.

Відповідно до частини 3,4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Також ЦК України у ст. 392 передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Безпідставне та незаконне оформлення відповідачами свідоцтва про право власності на спірний об'єкт за територіальною громадою м. Одеси підтверджує невизнання ними права власності на даний об'єкт за державою в особі Міністерства оборони України та підпорядкованих йому військових установ.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. (ст. 319 ЦК України). Згідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню; власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України ). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав зокрема є: акти прийому нерухомого майна до експлуатації (якщо будівництво та введення в експлуатацію нерухомого майна відбувалося власником) та інші акти органів державної влади: органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору, віднести за рахунок Відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України (03168, Київська область, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) право державної власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю №1, що знаходяться у військовому містечку №19 в м. Одеса, вул. Софіївська, 19 та перебуває в оперативному управлінні Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, р/р 35224008000197, в УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08038284).

3. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 26.03.2007 р. серії САВ №349428 на адміністративну будівлю по вул. Софіївська, 19 в м. Одеса, видане на ім'я Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (65000, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919).

4. Стягнути з Одеської міської ради (65000, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011, код класифікації 22030001) 1 073,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011) у розмірі 1 073,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.