Рішення № 25710654, 20.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р.Справа № 5017/1658/2012

За позовом Мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО""

про стягнення 121308,45грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Самотій Б.М. -за дорученням.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " про стягнення збитків в сумі 121 308,45 гривень.

21.06.2012 року представник позивача на виконання ухвали надав витребуванні матеріали та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми.

21.06.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд провадження у справі припинити на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки вже такий спір був вирішений.

Представник позивача 02.07.2012 року надав заперечення на відзив, згідно яких вважає посилання відповідача на рішення у справі №4/17-1741-2011 є безпідставними та необґрунтованими, суперечить вимогам закону.

Додаткові пояснення надав представник відповідача 12.07.2012 року.

По справі в порядку ст..77 ГПК України 30.07.2012 року було оголошено перерву на 06.08.2012 року.

Ухвалою суду від 06.08.2012 року строк розгляду справи продовжено до 21 серпня 2012 року за клопотанням представника позивача.

Представник позивача 06.08.2012 року надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 70 625,35 гривень, у зв'язку з відсутнім предметом спору.

В свою чергу відповідач 06.08.2012 року надав докази перерахування коштів в сумі 70 626,35 гривень.

Ухвалою суду 20 серпня 2012 року провадження в частині стягнення 70 626,35 гривень було припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача 50 682,10 гривень.

Представник відповідача надав клопотання про припинення провадження у справі та розгляд справи проводити без участі представників відповідача.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

23 лютого 2010р. між МПП Фірма "ЕРІДОН" (далі - Поклажодавець) та ТОВ " КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " (далі -Зерновий склад) був укладений Договір №12/09 зберігання зерна, згідно якого Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон"як Поклажодавець передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно"як Зерновий склад прийняло на відповідальне зберігання зерно - ячмінь в загальній кількості 3340 тонн, з наступними якісними характеристиками згідно ДСТУ 3769-98: вологість - 13.5 %,, зернова домішка -4.0 %. сміттєва домішка - 2,0 %.

Поклажодавець (позивач) передало, а зерновий склад (відповідач) прийняло на відповідальне зберігання зерно - ячмінь в загальній кількості 3340 тонн.

У зв'язку з неповерненням позивачу відповідачем ячменю в кількості 77,103 тонн, переданого по договору зберігання зерна №12/09 від 23.02.2010р., позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про примусове повернення майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 червня 2011 року у справі №4/17-1741-2011 позовні вимоги МПП Фірма «Ерідон»задоволено в повному обсязі та зобов'язано ТОВ «Котовське зерно»повернути на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон»ячмінь в кількості 77,103 тонн, переданий по договору зберігання зерна №12/09 від 23.02.2010р.

16.01.2012р. позивач звернувся з заявою №70 до ВДВС Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №4/17-1741-2011 та 24.01.2012 року ВДВС Котовського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області №4/17-1741-2011 про повернення ячменя в кількості 77,103 тонн. 20.04.2012 р. постановою ВДВС Котовського міськрайонного управління юстиції було закрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області №4/17-1741-2011 у зв'язку з проведенням всіх заходів примусового характеру передбачених ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»та неможливістю виконання рішення господарського суду Одеської області №4/17-1741-2011 про повернення ячменя в кількості 77,103 тонн. Наказ по справі №4/17-1741-2011 повернуто ВДВС Котовського міськрайонного управління юстиції на адресу господарського суду Одеської області без виконання.

Позивач зазначає, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання з повернення майна, що належить позивачу на праві власності, у зв'язку з його фактичною втратою та згідно п.п. 4.1, 4.2. договору № 12/09 складського зберігання зерна від 23.02.2010р., у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Зерновий склад несе повну матеріальну відповідальність за прийняте на зберігання зерно та його якість.

Позивач обґрунтовує свої вимоги посилаючись на ст.. 951 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Відповідно до ст.. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушеного її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусищі»зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (стаття 623 ЦК України)

На думку позивача відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон»як Поклажодавця, збитки, завдані нестачею майна, в розмірі його фактичної вартості визначеної на день подання позову. Згідно довідки Київської агропромислової біржі №31-05/2012-01 від 31.05.2012р. рівень середньозважених біржових цін за одну тонну ячменю 3 класу становить 1573,33 грн. Таким чином, вартість 77,103 тонн ячменю становить: 77,103х 1573,33=121308,45 гривень.

В ході розгляду справи, а саме 27 липня 2012 року за платіжним дорученням №989 відповідач здійснив оплату на суму 70 626,35 гривень та у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 70 626,35 гривень, а решту збитків просить суд стягнути прийнявши рішення у справі.

Відповідач в свою чергу вимоги позивача не визнає та просить суд припинити провадження у справі на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки спір вже вирішено між сторонами, а позов про стягнення збитків є ніщо інше як заява про зміну способу виконання рішення суду у справі №4/17-1741-2011. Крім того відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з листами щодо добровільного виконання зобов'язання -перерахування коштів, на які відповіді не надходило. Тому в процесі розгляду справи позивачем було повідомлено банківські реквізити та здійснено відповідачем оплату в сумі 70 626,35 гривень.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна право відношення; припинення право відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем існували договірні взаємовідносини, а саме 23.02.2010р. між МПП Фірма "ЕРІДОН" та ТОВ "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" був укладений договір №12/09 зберігання зерна та рішенням суду від 15 червня 2011 року у справі №4/17-1741-2011 було зобов'язано ТОВ "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" повернути на користь МПП Фірма "ЕРІДОН" ячмінь в кількості 77,103 тонн, вартість якого згідно вказаного рішення складає 70 626,25 гривень.

Позивач згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2012 року звернувся до виконавчої служби з заявою 20 січня 2012 року, а 20 квітня 2012 року постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Косовського міськрайонного управління юстиції було закрито виконавче провадження.

В ході виконавчих дій відповідач 28.02.2012 року звернувся до позивача з листом №77 та надав згоду щодо перерахування коштів в сумі 70 626,35 гривень, лише необхідно повідомити банківські реквізити, що підтверджується поштовою квитанцією №215600426655 від 29.02.2012 року. Відповіді не надходило.

Також відповідач 10 квітня 2012 року направив на адресу позивача лист -згоду на повернення коштів у зв'язку з тим, що відсутній ячмінь, лише необхідно повито мити банківські реквізити щодо перерахування коштів, доказом направлення є поштова квитанція № 6630400206 від 11.04.2012 року. Відповіді також не надходило.

Враховуючи зміст рішення суду від 15 червня 2011 року у справі №4/17-1741-2011 щодо вартості ячменю та листи відповідача про згоду перерахувати кошти в сумі 70 626,35 гривень, які позивачем залишені поза увагою, суд вважає, вимоги позивача щодо стягнення різниці 121 308,45 -70 626,35 (сплачених) = 50 682,10 гривень є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..35 ГПК України, факти встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так рішенням господарського суду Одеської області від 15 червня 2011 року у справі №4/17-1741-2011 встановлено, що у порушення положень ст.ст. 938, 949, 953 ЦК України на вимогу позивача, як поклажедавця, відповідачем залишок зерна на загальну суму у розмірі 70626,35 гривень повернуто не було.

Статтею 951 ЦК України встановлено, що у разі втрати (нестачі) речі збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Згідно ст. 951 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Таким чином враховуючи звернення відповідача з листами про згоду сплатити кошти в сумі 70 626,35 гривень вартості ячменю, ще у лютому місяці 2012 року в ході виконавчого провадження, суд вважає що відстуні підстави збільшення суми вартості ячменю, довідка від 31 травня 2012 року, вже після згоди відповідача перерахувати кошти.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що правові наслідки не настали, понесенні збитки позивачем саме з вини відповідача не доведені, у задоволені позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову в частині стягнення 50 682,10 гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2012 року.

.

Суддя Гуляк Г.І.