Рішення № 25710393, 20.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10107-2012 20.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД"

про стягнення 78 309,28 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Єпіфанов Я.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 78309,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно умов договору поставки №1/10-05-12 від 10.05.12р., укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання і станом на день розгляду даної справи заборгованість відповідача складає 67 309,28 грн.

Разом з тим, будь-яких заяв, в тому числі й в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем суду не надано. За таких обставин, суд розглядає вимоги, заявлені в позовній заяві.

У дане судове засідання представники відповідача не з'явились, відзиву на позов не надали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Суд відзначає, що ухвала суду від 23.07.2012 р. направлялась на зазначені у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача -03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 72.

Тож, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

При цьому, суд враховує, що жодних клопотань від відповідача, в тому числі й про відкладення розгляду справи на інший час, витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу, до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто судом у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.08.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 р. між сторонами укладено договір поставки № 1/10-05-12, за умовами якого позивач зобов'язався постачати, а відповідач -приймати та оплачувати кондитерські вироби в асортименті (надалі - товар), на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.1.2 кількість наданого товару та його асортимент визначаються згідно накладних на фактичне відвантаження товару в термін дії договору.

Згідно з п.п 2.1, 2.2, 2.3 договору ціна товару визначається згідно прайс-аркушу постачальника. Загальна вартість договору визначається згідно фактично відвантаженого товару в термін дії договору. Вартість товару може змінюватись у зв'язку із змінами кон'юнктури ринку.

Розділом 4 договору передбачений порядок розрахунків за одержаний товар шляхом банківського переводу на рахунок позивача. При цьому, сторони узгодили, що оплата здійснюється від поставки до поставки, але строк оплати не може бути більш ніж 14 календарних днів з моменту кожної поставки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.12р.

На виконання укладеного договору позивач поставив відповідачеві продукцію, обумовлену договором на загальну суму 91 176,30 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться у матеріалах вказаної справи.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати виконав частково, в сумі 23 867,02грн.

У підтвердження наведених обставин позивач надав до матеріалів справи первинні фінансові документи - виписки з рахунку та відповідні платіжні доручення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму заборгованості 78 309,28 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором або обґрунтованих пояснень щодо об'єктивних причин неможливості їх виконання не надав.

Умовами договору встановлено обов'язок відповідача здійснити оплату отриманого товару не пізніш, ніж 14 календарних днів з моменту кожної поставки.

Разом з тим, оплата вартості отриманого за договором товару останнім здійснена не в повному обсязі.

Суд враховує, що за період з 29.05.2012р. до 19.07.2012р. відповідач, в рахунок сплати отриманого за договором товару, перерахував позивачеві 22 867,02 грн.

Тож, наведені у позові обставини щодо суми перерахованих відповідачем коштів -12 867,02 грн. спростовуються матеріалами справи.

Крім того, після порушення провадження у даній справі відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання в сумі 1 000 грн. (платіжне доручення №588 від 27.07.2012р).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 67 309,28 грн.

При цьому, суд звертає увагу позивача на положення ст.1 Господарського процесуального кодексу України в якій передбачено право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб ( у стому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або ос порених прав і охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи містяться докази перерахування відповідачем позивачеві коштів в сумі 22 867,02 грн. до порушення провадження у справі, суд приходить до висновку про часткову відмову у задоволенні позову - в сумі 10 000 грн.

Разом з тим, з огляду на наявну заборгованість відповідача перед позивачем, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги в сумі 67 309,28 грн.

Також, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Як вже встановлено судом, після порушення провадження у даній справі відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №588 від 27.07.2012 р., копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач частково, в сумі 1 000,00 грн., виконав свої грошові зобов'язання за договором, суд вважає за необхідне припинити провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі

1 000,00 грн. через відсутність предмета спору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" судовий збір у розмірі 20,44 грн., сплачений платіжним дорученням №2201 від 12.07.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/10107-2012.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»(03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 72, код - 36715391), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж»(61157, м. Харків, вул. Власенко, 16, кв. 5, код -34955200) 67 309 (шістдесят сім тисяч триста дев'ять) грн. 28 коп. заборгованості та 1 383 (одну тисячу триста вісімдесят три) грн. 43 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж»" (61157, м. Харків, вул. Власенко, 16, кв. 5, код -34955200 ) судовий збір у розмірі 20 (двадцять) грн. 44 коп., сплачений платіжним дорученням №2201 від 12.07.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/10107-20124.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж»суми основного боргу в розмірі 1 000,00 грн.

5. У задоволенні решти вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.08.2012 року

СуддяПригунова А.Б.