Рішення № 25710315, 14.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2012 р. Справа № 18/067-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», м.Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка», с.Мартусівка

про стягнення 83110,39 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Леонов Ю.І.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» (далі -позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка» (далі - відповідач) про стягнення 83110,39 грн.

Провадження у справі №18/067-12 порушено відповідно до ухвали суду від 17.07.2012 року та призначено справу до розгляду на 31.07.2012 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 31.07.2012 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Враховуючи неявку представника відповідача в засідання суду, а також необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався до 14.08.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.08.2012 року надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.08.2012 року повторно не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. Там же зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Повідомлення про призначення судового засідання надсилались на зазначену в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд ВСТАНОВИВ:

Між Державною акціонерною компанією «Хліб України»«Державний насіннєвий страховий фонд»та приватним сільськогосподарським підприємством «Мартусівка»було укладено Договір поставки від 11.09.2001 року № 143/1, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв насіння сільськогосподарських рослин загальною вартістю 108 000,00 грн.

Однак, ПСП «Мартусівка»свої зобов'язання за Договором поставки не виконало, отриману продукцію своєчасно та в повному обсязі не оплатило.

Відповідні обставини досліджувались судом в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 41/18-03, за наслідками розгляду якого, рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2003 року у справі № 41/18-03, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 108000,00 грн. основного боргу, 4872,31 грн. пені, 914,32 грн. 3% річних та судові витрати.

Ухвалою суду Господарського суду Київської області від 01.06.20112 року у справі № 41/18-03 замінено стягувача Державну акціонерну компанію «Хліб України»«Державний насіннєвий страховий фонд»правонаступником - Державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України».

Борг за рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2003 року у справі № 41/18-03 відповідачем сплачено частково 24.02.2004 року у сумі 66792,56 грн. Таким чином, залишок заборгованості ПСП «Мартусівка»становить 48249,93 грн.

Згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, з огляду на зазначену норму законодавства та враховуючи обставини спору у справі Господарського суду Київської області № 41/18-03, залишок несплаченої відповідачем заборгованості за судовим рішенням в сумі 48249,93 грн. складається з основного боргу.

Як передбачено ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків і моральної шкоди.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Оскільки, відповідачем протягом тривалого часу не сплачено заборгованість за Договором поставки від 11.09.2001 року № 143/1, яка встановлена судовим рішенням у справі Господарського суду Київської області № 41/18-03, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних на несплачену суму заборгованості за весь період прострочення.

З метою досудового врегулювання спору, 15.05.2012 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 138-3/2-14/16 щодо сплати інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань, який відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

В ході розгляду спору відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, клопотання про застосування судом строків позовної давності не заявляв.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані позивачем на фактичну суму основного боргу в залежності від періодів часткової сплати (на повну суму 108 000,00 грн. до 23.02.2004 року та на решту заборгованості за період до 04.07.2012 року), відповідні нарахування проведено у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 69 473,50 грн. інфляційних втрат за період з березня 2003 року по травень 2012 року в сумі 69473,50 грн. та 3% річних за період з 18.02.2003 року по 04.07.2012 року в сумі 13 636,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мартусівка»(08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 60, код 24881123) на користь Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код 30518866) 69473,50 грн. (шістдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят три) інфляційних, 13636,89 грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять шість) 3% річних та 1 662,21 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дві тисячі) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю.Кошик