Рішення № 25710176, 10.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/6829-2012 10.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"про відшкодування шкоди в порядку регресу 7 033,20 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Голоднюк О.Г. (дов. № 13 від 03.01.2012 р.)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10 липня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 7 033,20 грн., відшкодування шкоди в порядку регресу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2011 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Хюндай", державний номер АА 5017 ІР, який застрахований у позивача. Останній, виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "КІА" державний номер АІ 1915 СІ за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/6829-2012, слухання справи призначено на 15.06.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.05.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2012 року надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2012 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.07.2012 року від МТСБУ надійшов лист на виконання вимог ухвали від 28.05.2012 року.

У судове засідання 10.07.2012 року представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/6829-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13 -є.

Згідно із абзацом 2 пункту 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Разом з тим, Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 5011-69/6829-2012.

У судовому засіданні 10.07.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (страховик) та Ізотовим Олегом Анатолійовичем (страхувальник) було укладено поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №650525183.11, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2011 року у м. Києві на просп.Палладіна сталася ДТП за участю автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР та автомобіля марки "Кіа", державний номер АА 1915 СІ, яким керувала Денисова Вікторія Ігорівна .

ДТП сталася в результаті порушення Денисової Вікторії Ігорівни правил дорожнього руху України, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04.01.2012 року у справі № 2608/9983/11/3/2608/177/12.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Кіа", державний номер АА 1915 СІ була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4150060 від 08.05.2011 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 391 від 20.12.2011 року про вартість матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР, складеного Фізичною особою - підприємцем Ханжина О.В. , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7 033,20 грн.

Позивач, виходячи із Звіту № 391 від 20.12.2011 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 8 259,19 грн., про що склав страховий акт № 61482 від 16.12.2011

Відповідно до умов полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №650525183.11 від 09.06.2011 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 8 259,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 05.01.2012 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 09.02.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 6923 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 259,19 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4150060 від 08.07.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 7 033,20 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Кіа", державний номер АА 1915 СІ, яким керувала Денисова Вікторія Ігорівна, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "Кіа", державний номер АА 1915 СІ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04.01.2012 року у справі № 2608/9983/11/3/2608/177/12.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "Кіа", державний номер АА 1915 СІ була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4150060 від 08.05.2011 року (тип договору - 1). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -1 000,00 грн., строк дії полісу з 08.05.2011 року до 07.05.2012 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АА/4150060) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 5017 ІР відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4150060 від 08.05.2011 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 650525183.11від 09.06.2011 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статі 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої правилом цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладені договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотків від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вище зазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4150060 від 08.05.2011 року.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 7 033,20 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) -1000,00 (сума франшизи) = 6 033,00 грн.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 6 033,20 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13-Є, код ЄДРПОУ 31451838) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) 6 033 (шість тисяч тридцять три гривні ) грн. 20 коп. заборгованості, 1 380 (дону тисячу триста вісімдесят) грн. 66 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 16.07.2012 року

Суддя С.В. Стасюк