Рішення № 25709726, 16.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2012 р. Справа № 26/077-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння", м. Київдо 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій", Київська обл., м. Васильків 2) Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал", м. Київпро стягнення 98 109,54 грн.,за участю представників:

позивача:Добровольський Є.О., довіреність № 3054 від 29.12.2011 року;відповідача-1:не з'явилися;відповідача-2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів 74 580,00 грн. заборгованості за векселем, 19 176,14 грн. відсотків від дати настання платежу за векселем, 4 066,30 грн. інфляційної складової боргу, 287,10 грн. витрат пов'язаних із опротестуванням векселя, а загалом 98 109,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі порушили зобов'язання по оплаті пред'явленого до оплати векселя.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.07.2012 року.

У судовому засіданні 12.07.2012 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2012 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 09.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2012 року.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 16.08.2012 року не з'явилися, відзив на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" (покупець, відповідач-1) укладено договір поставки № 18-1804/пр3н, за умовами якого продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно наданого рахунку-фактури. За згодою сторін оплата може бути здійснена шляхом видачі продавцеві авальованого векселя. Вексель повинен бути авальований банківською установою, аваль якої погоджується прийняти продавець. При цьому оплата вартості товару за цим договором вважається здійсненою тільки після фактичної оплати векселя.

На виконання умов договору позивач у квітні 2011 року поставив відповідачу товар на суму 734 580,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № КС-2604-65 від 26.04.2011 року на суму 734 580,00 грн. та довіреністю на отримання цінностей № 4 від 26.04.2011 року.

27.04.2012 року відповідач-1 в рахунок оплати вартості поставленого товару видав позивачу власний простий вексель номінальною вартістю 734 580,00 грн. серії АА № 1082205 зі строком погашення за пред'явленням, але не пізніше 01.11.2011 року.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Статтею 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України „Про обіг векселів", у якому зазначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Простий вексель серії АА 1082205 від 27.04.2011 року був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" (позивачу) шляхом вчинення іменного індосаменту, в якому зазначено „ми заплатимо проти цього простого векселя наказу ТОВ „Торговий дім „Насіння"".

Згідно зі ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Судом встановлено, що позивач є законним держателем простого векселя серії АА 1082205 від 27.04.2011 року, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався сплатити позивачу грошові кошти в сумі 734 580,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми.

Статтею 31 Уніфікованого закону передбачено, що аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі.

Він виражається словами «вважати за аваль» або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.

Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом.

В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.

Згідно ст. 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Як вбачається з матеріалів справи, платіж за простим векселем серії АА 1082205 від 27.04.2011 року забезпечений авалем ПАТ „Банк Народний Капітал" (відповідач-2), який вчинений на лицьовій стороні векселя словами „як аваліст за ТОВ „Український центр аграрних технологій". Отже у даному випадку аваль даний за векселедавця простого векселя серії АА 1082205 ? Товариство з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" (відповідач-1).

З урахуванням викладеного, відповідачі у даній справі є солідарно зобов'язаними перед законним держателем векселя (позивачем).

27.10.2011 року позивач за допомогою засобів поштового зв'язку відправив відповідачу-1 електронне повідомлення, в якому зазначив, що 28.10.2011 року його уповноважений представник прибуде до відповідача-1 для пред'явлення векселя до оплати.

28.10.2011 року представник позивача прибув до відповідача-1 разом з оригіналом векселя та актом пред'явлення векселя до платежу, проте платежу не отримав.

01.11.2011 року державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Хоменком С.А. на прохання позивача було вчинено протест про непочату простого векселя серії АА 1082205 від 27.04.2011 року, що зареєстровано в реєстрі за № 3865.

07.11.2011 року позивач звернувся до відповідача-2 з повідомленням про неплатіж відповідачем-1 за векселем, яке було отримане відповідачем-2 10.11.2011 року, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

29.02.2012 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про платіж № 1-5/35.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 після вчинення протесту про неоплату векселя частково сплатив позивачу заборгованість по векселю, і станом на час вирішення спору у відповідачів існує заборгованість перед позивачем за простим векселем у розмірі 74 580,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за векселем в розмірі 74 580,00 грн. є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про обіг векселів в Україні" передбачені ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 4 ГПК України Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, норми Цивільного кодексу України до правовідносин, пов'язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.

Враховуючи викладене, та ту обставину, що вимоги, які витікають з векселя, є грошовими, інфляційні є складовою частиною боргу, що утворилась внаслідок знецінення грошових коштів, а також неврегульованість нормами вексельного законодавства питання щодо стягнення інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 4 066,30 грн. інфляційних нарахувань та 19 176,14 грн. відсотків від дати настання платежу за векселем.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Оскільки, за вчинення протесту векселя позивач сплатив Васильківській міській державній нотаріальній конторі 287,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 5680 від 31.102.2011 року на суму 282,00 грн., 5681 від 21.10.2011 року на суму 5,10 грн., витрати здійснені позивачем на опротестування векселя покладаються на відповідача, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Судовий збір, сплачений у розмірі 1 962,19 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український центр аграрних технологій" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код 32807939) та Публічного акціонерного товариства „Банк народний капітал" (03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4, код 20026740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25, код 30674952) 74 580 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості за векселем, 19 176 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 14 коп. відсотків, нарахованих на вексельну суму, 4 066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. 30 коп. інфляційної складової боргу, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 10 коп. витрат пов'язаних із опротестуванням векселя, 1 962 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дві) грн. 19 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 21.08.2012 р.

Суддя Т.Д. Лилак