Рішення № 25709671, 15.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/7797-2012 15.08.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства "Київпастранс " про стягнення 36 630,58 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -Півень Д.О., представник за довіреністю; від відповідача -не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київпастранс " про стягнення боргу у сумі 36 630,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №1533619 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.11.2005 (далі -Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу електричну енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за останнім за період з 01.02.2012 до 01.05.2012 рахується заборгованість за використану електричну енергію в сумі 34 912,28 грн.

Також позивачем нарахована інфляційна складова боргу в сумі 133,89 грн., 3% річних в сумі 209,69 грн., та пеня в сумі 1 064,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-34/7797-2012 та призначено розгляд справи на 01.08.2012.

Через відділ діловодства суду позивачем подана заява про виправлення описки у позовній заяві, відповідно до якої останній зазначив, що при складанні позовної заяви було допущено описку, а саме невірно зазначено ціну позову замість 36 320,58 грн. позивач помилково вказує у тексті заяви 36 630,58 грн., враховуючи викладене, позивач просить вважати вірним у тексті позовної заяви ціну позову 36 320,58 грн.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що він є перевізником, витрати якого по перевезенню пільгових категорій пасажирів повинні компенсуватися відповідними органами державної влади. Однак внаслідок несвоєчасного відшкодування з державного та місцевого бюджетів зазначених витрат, відповідач несе збитки, що впливає на погашення заборгованості перед його контрагентами. Таким чином відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю та скасувати пеню, індекс інфляції та 3% річних до 100 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі -Постачальник) та Комунальним підприємством «Київпастранс»(далі -Споживач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533619 від 08.11.2005 (далі -Договір).

Відповідно до умов якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Згідно з пунктом 5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного поживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до пункту 2 Додатку 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість, заявленої у договору кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором № 1533619 від 08.11.2005, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію належним чином не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.02.2012 до 01.05.2012 станом на 01.05.2012 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34 912,28 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, обліковими картами (табуляграмами) обліку теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1533619 від 08.11.2005 та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію здійснив не повністю.

Таким чином, суд вважає позовну вимогу позивача щодо стягнення основної заборгованості у сумі 34 912,28 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7 Додатка 4 Договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача нараховану за період з лютого 2012 року до квітня 2012 року, інфляційну складову боргу у розмірі 133,89 грн., за період з лютого 2012 року до квітня 2012 року 3% річних у розмірі 209,69 грн. та нараховану за період з березня 2012 року до травня 2012 року пеню у розмірі 1 064,72 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, 3% річних та пені суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства України.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, посилання відповідача у поданих запереченнях на позовну заяву про неможливість виконання ним свого обов'язку у зв'язку з недоотриманням коштів не звільняє останнього від відповідальності за невиконання ним свого грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. шосе Набережне 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 34 912 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 28 коп. основного боргу, 133 (сто тридцяти три) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 209 (двісті дев'ять) грн. 69 коп. 3% річних, 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 72 коп. пені, а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.2012

СуддяР.Б. Сташків