Ухвала суду № 25709423, 02.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 серпня 2012 р. № 5024/2404/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О.суддів:Добролюбової Т.В. Кота О.В. Першикова Є.В. Шевчук С.Р.розглянувши заяву Арбітражного керуючого ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик" Шахова В.А.про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 19.06.2012у справі№ 5024/2404/2011за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик"доДочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"провизнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.01.2012 позов задоволено; визнано недійсною угоду від 02.04.2008 про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103 від 23.11.2003, укладену Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновик".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2012, рішення господарського суду Херсонської області від 11.01.2012 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Арбітражний керуючий ліквідатор Товариства з обмеженою "Зерновик"

Шахов В.А. звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2012 у справі № 5024/2404/2011, в якій просить скасувати зазначену постанову та рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі № 1/241-10(27/216-09), від 14.02.2012 у справі № 42/254, від 22.06.2011 у справі № 36/388 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 5024/2404/2011 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2012 у справі № 5024/2404/2011, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання недійсною угоди про розірвання договору інвестування будівництва, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що з боку позивача угода підписана представником, який діяв на підставі Статуту товариства, а отже відповідач не міг знати про наявність у такого представника позивача будь-яких обмежень повноважень щодо представництва товариства і відповідач не міг передбачити, що 14.09.2010 господарським судом Херсонської області буде прийнято рішення по справі № 2/147-ПН-10, яким буде визнано недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом від 23.07.2007 в частині призначення Буренка Олександра Васильовича на посаду директора товариства.

Водночас, у постанові від 30.03.2011 у справі № 1/241-10(27/216-09), на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд, оскільки судами встановлено, що незважаючи на уповноваження директора товариства за положеннями п.8.3.3 Статуту товариства на підписання господарських договорів, його дії щодо відчуження цілісного майнового комплексу суперечить цілям та інтересам товариства, майно якого складається з частки кожного учасника. Крім того, суд касаційної інстанції виходив з того, що на момент укладення спірного правочину діяли заходи забезпечення позову: накладення арешту на нерухоме майно та заборона його відчуження за ухвалами суду від 20.05.2008 у справі № К30/54-08 та від 18.07.2008 у справі № К39/203-08.

У постанові від 14.02.2012 у справі № 42/254, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними іпотечних договорів та про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним кредитного договору, виходив з встановлених обставин справи про те, що спірні договори іпотеки зі сторони позивача укладені неуповноваженою особою та без дотримання вимог статті 203 Цивільного кодексу України щодо вільного волевиявлення, а також судами попередніх інстанцій не встановлено факту наступного схвалення спірного правочину повноважним органом управління товариства. Крім того, судом касаційної інстанції зазначено, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що, діючи в межах звичайної для даних правовідносин обачності, вживши звичайних для даних правовідносин запобіжних заходів, відповідач міг знати про обмеження повноваження виконавчого органу на укладення договорів обтяження майна товариства.

У постанові від 22.06.2011 у справі № 36/388, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову щодо визнання недійсним договору поруки, укладеного позивачем та ТОВ "Туристично-оздоровчий комплекс "Академія", оскільки у фінансового директора позивача були відсутні належні повноваження на підписання спірного договору, а саме Міжрегіональна академія управління персоналом належним чином не погоджувала і не уповноважувала фінансового директора на підписання договору іпотеки, який діяв з порушенням власних повноважень, а загальним зборам акціонерів не було відомо про підписання оскаржуваного договору поруки, а також відсутні докази наступного схвалення договору позивачем. Щодо відмови в частині заявлених позовних вимог до ПАТ КБ "Володимирський" суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки заявник не є стороною спірного договору, тобто не є учасником спірного матеріального правовідношення, а тому не може бути відповідачем у даному спорі.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5024/2404/2011 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Арбітражному керуючому ліквідатору Товариства з обмеженою "Зерновик" Шахову В.А. у допуску справи № 5024/2404/2011 до повадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.ЗаріцькаСуддіТ.Добролюбова О.Кот Є.Першиков С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)