Рішення № 25702976, 20.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 205/2030/2012 Провадження № 22-ц/0290/2435/2012Головуючий в суді першої інстанції:Саландяк О.Я.Категорія: 52 Доповідач: Матківська М. В.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 20 серпня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів : Сопруна В.В., Оніщука В.В.

При секретарі : Чернаті В.С.

За участю : позивача ОСОБА_2, представника відповідача Полігаса В.М., третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»

на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 6 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, -

В с т а н о в и л а :

5 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 14.07.2005 року вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем і працювала на посаді майстра лісу. Наказом № 12-К від 30.03.2012 року її було звільнено із займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Із цим наказом вона була ознайомлена 03.04.2012 року, про що свідчить її підпис на тексті наказу. Таке звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач порушив вимоги ст. 47 КЗпП України -не видав копію наказу у день звільнення, а тільки через три дні. У порушення вимог ст. 149 КЗпП України відповідач не запропонував їй написати письмові пояснення про допущене порушення трудової дисципліни. В отриманій нею копії наказу зазначено, що вона звільнена за прогули на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, хоча цей пункт містить зовсім іншу підставу звільнення з ініціативи роботодавця. Звільнення за прогули вона вважає не законним, оскільки відповідач не встановив того факту, що причини відсутності її роботі є поважними. Вона вважає, що з 7 березня 2012 року вона перебувала у відпустці, наданій їй наказом № 42-к від 16.08.2011 року терміном на 30 календарних днів з 19.08.2011 року по 18.09.2011 року, яку повністю не використала у зв'язку з тим, що з 17 серпня 2011 року хворіла, що підтверджується листками непрацездатності. Хворіла вона протягом всього часу і лише згідно листка непрацездатності № 367587 вона мала приступити до роботи з 7 березня 2012 року. На момент виходу на роботу вона мала невикористану відпустку, за яку вже отримала кошти. Прийняте відповідачем рішення про те, що її відсутність на роботі з 7 березня 2012 року по день звільнення являється прогулом без поважних причин, що стало наслідком накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, являється незаконним, тому просила поновити її на роботі й стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 6 квітня 2012 року, а також просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 100 000 гр. причинену їй протизаконними діями відповідача, що негативно відобразилося на її здоров'ї, завдало сильних душевних хвилювань, принизило її як людину, якій Конституцією України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Ухвалою попереднього судового засідання Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2012 року до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору директора ДП «Жмеринський райагроліс»ОСОБА_4.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 6 липня 2012 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді майстра лісу дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»з 30 березня 2012 року.

Стягнуто з дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 квітня 2012 року по 6 липня 2012 року у сумі 2 250 гр., завдану незаконним звільненням моральну шкоду у сумі 1 000 гр., а також на користь держави судовий збір в сумі 536 гр.

Рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в суму 750 гр. за один місяць допущеного до негайного виконання.

В задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати і нарахувати оклад згідно трудового договору й штатного розпису на час вимушеного прогулу, що становить 1 750 гр. за один місяць та в частині стягнення моральної шкоди і стягнути 100 000 гр. моральної шкоди.

Зазначила, що рішення в цій частині вважає незаконним через порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зазначило, що судом прийнято рішення з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального й процесуального права, при ухваленні рішення суд не повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач підтримала свою апеляційну скаргу і просила її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача заперечила, просила відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача заперечив апеляційну скаргу позивача, а свою скаргу підтримав, просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Третя особа заперечила апеляційну скаргу позивача, просить її відхилити, а апеляційну скаргу відповідача просить задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу № 21 від 14.07.2005 року працювала в ДП "Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»з 14.07.2005 року на посаді майстра лісу (а. с. 40-41, 141).

Наказом № 12-к від 30.03.2012 року ОСОБА_2 звільнена з роботи з 30 березня 2012 року за прогули ст. 40 п. 1 КЗпП України з компенсацією 55 календарних днів за відроблений період з 14.09.2010 року по 30.03.2012 року. Підстава: протокол зборів трудового колективу № 2 від 30.03.2012 року. Із наказом ОСОБА_2 ознайомлена 03.04.2012 року, про що свідчить її підпис (а. с. 42).

Наказом № 14-к від 30.03.2012 року внесено зміни до наказу № 12-к від 30.03.2012 року: «В зв'язку з опечаткою по технічній причині в наказі №12-к від 30.03.2012 року п. 1 замінити на п. 4 (а. с. 124).

Наказом № 10-к від 28 березня 2011 року ОСОБА_2 надано чергову відпустку терміном 28 календарних днів з 01.04.2011 року по 29.04.2011 року та додаткову відпустку терміном 7 календарних днів з 30.04.3011 року по 08.05.2011 року за відпрацьований період з 02.01.2011 року по 01.01.2012 року. ( а. с. 102).

15.08.2011 року ОСОБА_2 подала заяву, якою просила надати їй з 16 серпня 2011 року невикористану нею профвідпустку на тридцять календарних днів (а. с. 103).

Наказом № 42-к від 16.08.2011 року ОСОБА_2 надано позачергову відпустку терміном на 23 календарних дні з 19.08.2011 року по 11.09.2011 року та додаткову відпустку терміном 7 календарних днів з 12.09.2011 року по 18.09.2011 року за відпрацьований період з 06.12.2009 року по 06.12.2010 року. ОСОБА_2 із наказом ознайомлена (а. с. 104).

Починаючи із 17 серпня 2011 року ОСОБА_2 була відсутня на роботі через хворобу, що підтверджується листками непрацездатності: з 17.08.2011 року по 9.09.2011 року, продовжує хворіти (а. с. 107), з 10.09.2011 по 19.09.2011 року (а. с. 108), з 20.09.2011 по 4.10.2011 року (а. с. 109), з 5.10.2011 по 7.11.2011 року (а. с. 110), з 8.11.2011 по 29.11.2011 року (а. с. 111), з 30.11.2011 по 23.12.2011 року (а. с. 113), з 7.12.2011 по 9.12.2011 року (а. с. 112), з 24.12.2011 по 30.01.2012 року (а. с. 114), з 31.01.2011 по 14.02.2012 року (а. с. 115), з 15.02.2012 по 2.03.2012 року (а. с.116), з 3.03.2012 по 6.03.2012 року, стати до роботи з 7.03.2012 року (а. с. 116).

14.03.2012 року інспектором по кадровій роботі ДП «Жмеринський райагроліс»на ім'я директора підприємства подана доповідна про відсутність на роботі майстра лісу ОСОБА_2 (а. с. 117).

16.03.2012 року ОСОБА_2 вийшла на роботу за отриманням трудової книжки, яка була необхідна їй для подачі до Пенсійного фонду для оформлення пенсії. Про отримання трудової книжки вона написала відповідну розписку 16 березня 2012 року (а. с. 126).

Листом підприємства № 26 від 16.03.2012 року, який в цей же день позивачем було отримано, їй було запропоновано повідомити про своє місце перебування станом на 16.03.2012 року (а. с. 118).

Актом № 13/1 від 19.03.2012 року засвідчено, що майстер лісу ОСОБА_2 19.03.2012 року о 8 год. 30 хв. Відмовилася повідомити про своє місце перебування в період до 19.03.2012 року і надати відповідь на лист № 26 від 16.03.2012 року (а. с. 119).

Листом підприємства № 38 від 28.03.2012 року повідомлено ОСОБА_2 про необхідність з'явитися в контору ДП «Жмеринський райагроліс»30.03.2012 року на 10 годину для дачі відповіді на лист № 26 від 16.03.2012 року (а. с. 120).

Зборами трудового колективу ДП «Жмеринський райагроліс»від 30 березня 2012 року прийнято рішення про звільнення за ст. 40 п. 4 КЗпП України майстра лісу ОСОБА_2 з 30 березня 2012 року (а. с. 121).

Листом № 39 від 30.03.2012 року запропоновано ОСОБА_2 прийти в контору підприємства 4 квітня 2012 року для одержання розрахун-кових коштів (а. с. 123).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз'яснень наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 6.11.1992 року при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, слід виходити із того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Обов'язковою умовою для звільнення за прогул є встановлення поважності причини відсутності працівника на роботі.

Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 6.11.1992 року, роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

За правилами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган звертається до первинної профспілкової організації із письмовим поданням про розірвання трудового договору з працівником. Таке подання має бути розглянуто у п'ятнадцятиденний строк і про прийняте рішення має бути повідомлений власник або уповноважений ним орган у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

ОСОБА_2 являється членом профспілкової організації, про що свідчить відрахування із її заробітної плати профспілкових внесків (а. с. 44).

На виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України апеляційний суд звернувся із запитом до профспілкової організації про розгляд питання про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України та прийняття відповідного рішення (про надання згоди на її звільнення чи про відмову у наданні такої згоди).

Оскільки у Дочірньому підприємстві «Жмеринський райагроліс»відсутній профспілковий комітет, а він знаходиться у Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємстві «Віноблагроліс»і членом цього комітету являється позивач по справі, дане питання про надання згоди було розглянуто на засіданні профспілкового комітету 13 серпня 2012 року за участю працівника ОСОБА_2 За результатами розгляду профспілковим комітетом було прийнято рішення про надання згоди на звільнення майстра лісу ДП «Жмеринський райагроліс»ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про відпустки»визначено, що якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Згідно із пунктом 1 частини 2 ст. 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Отже, трудовим законодавством передбачено продовження відпустки на кількість календарних днів, протягом яких працівник був непрацездатний, якщо непрацездатність настала в період відпустки. При цьому невикористана частина щорічної відпустки після закінчення цих причин не використовується працівником за своїм розсудом, а повинна бути надана працівникові шляхом видання власником про це наказу.

Відповідно до частини 4 статті 80 КЗпП України у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін, переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».

По справі встановлено, що ОСОБА_2 щорічну чергову відпустку відбула з 1.04.2011 року по 08.05.2011 року. Згідно наказу № 42-к від 16.08.2011 року їй було надано позачергову відпустку терміном на 30 календарних днів, відлік якої мав розпочатися із 19 серпня 2011 року.

17 серпня 2011 року, тобто, до початку відпустки, ОСОБА_2 захворіла, про що їй було видано листок непрацездатності з 17 серпня 2011 року і вона безперервно хворіла по 6 березня 2012 року та мала приступити до роботи 7 березня 2012 року, що підтверджено листками непрацездатності.

7 березня 2012 року ОСОБА_2 не приступила до роботи і не повідомила підприємство про причину своєї відсутності на робочому місці.

На звернення адміністрації, в тому числі і на письмове звернення від 16 березня 2012 року повідомити про причину своєї відсутності на роботі ОСОБА_2 і не повідомила адміністрацію підприємства і не надала відповідної заяви з метою погодження перенесення відпустки згідно вимог ч. 4 ст. 80 КЗпП України, яка регулює перенесення щорічної відпустки на новий термін, який встановлюється за згодою між працівником і власником.

Відповідно до положень пункту 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відпустки»та пункту 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 80 КЗпП України тимчасова непрацездатність працівника не надає йому право на перенесення щорічної відпустки за своїм розсудом на інший період, у тому числі і на період, що безпосередньо йде за днем припинення тимчасової непрацездатності. При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником. При цьому працівник і власник повинні погодити питання перенесення відпустки на інший період: працівник вправі подати про це відповідну заяву, а власник зобов'язаний видати відповідний наказ, з яким має бути ознайомлений працівник. Навіть при подовженні відпустки у випадку коли тимчасова непрацездатність настала під час використання щорічної відпустки, невикористана частина щорічної відпустки після закінчення тимчасової непрацездатності не використовується працівником за своїм розсудом, а повинна бути надана працівникові шляхом видання власником наказу про це.

Оскільки наказ про відпустку ОСОБА_2 був виданий 16.08.2011 року, за яким її відпустка починалася з 19 серпня 2011 року, а вона захворіла до відбуття у відпустку -17 серпня 2011 року, хворіла тривалий час: протягом майже семи місяців і мала стати до роботи 7 березня 2012 року, тому вона не вправі була на свій власний розсуд вирішувати питання про перенесення своєї відпустки. Перенесення її відпустки згідно чинного трудового законодавства повинно бути проведено за згодою сторін: позивач зобов'язана була про це повідомити відповідача шляхом подачі відповідної заяви, яка мала бути розглянута підприємством і у випадку її задоволення підприємство повинно було видати відповідний наказ про перенесення позачергової відпустки.

Отже, перенесення відпустки позивачем відбулося без дотримання нею вимог встановлених трудовим законодавством, тому її звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України проведено у відповідності до трудового законодавства.

При цьому відповідачем при звільненні ОСОБА_2 виконані вимоги статей 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України, у тому числі вимоги про витребування пояснення від позивача про її відсутність на робочому місці по закінченні тимчасової непрацездатності, від дачі яких вона відмовилася.

Таким чином звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено у відповідності до чинного трудового законодавства, а тому всі заявлені нею позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а отже, не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи ( п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України) і судом допущено порушення норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11 Закону України «Про відпустки», п. 4 ч. 1 ст. 40, ст. 43, 80, 147-149 КЗпП України, ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс»задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 6 липня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Жмеринський райагроліс»Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляджу цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Копія вірна :